Рішення № 71974629, 23.01.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7703/17

Провадження №2/522/535/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про визнання порушеними право позивача як споживача фінансових послуг, визнання недійсним договору про іпотечний кредит у зв'язку з укладенням під впливом омани, визнання неукладеним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

До суду 25.04.2017 року надійшов позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», за яким просила визнати порушеним право ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг; визнати недійсним Договір про іпотечний кредит №05-11-16/326 та Додаток №1 до вказаного іпотечного договору, укладені 22.05.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у зв'язку з укладенням під впливом омани; визнати неукладеним кредитний договір №300012_5088324d від 22.05.2006 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1

В обґрунтування позову посилалась на те, що між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК»), та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №05-01-16/326. Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. Банк надає Позичальнику кредит у сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) доларів США на умовах, передбачених цим Договором; за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних; кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше «21» травня 2026 року. У забезпечення кредитних зобов'язань позивачкою було укладено іпотечний договір №05-01-16/328, предметом якого є нежиле приміщення - сарай, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Посилалася на те, що нею виконувались умови кредитного договору та здійснювались погашення кредиту. Так, станом на кінець 2012 року Позивач сплатила готівкою у касу ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» суму в розмірі 159763 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три) долара США 42 цента, з яких: 35880,05 доларів США - проценти за користування кредитом, зараховані на рахунок НОМЕР_2; 123883,37 доларів США - погашення кредиту, зараховані на рахунок НОМЕР_3. Посилалась на те, що Договором взагалі не передбачені умови погашення тілу кредиту та не вказаний рахунок НОМЕР_3, на який здійснюються платежі щодо погашення тіла кредиту.

У подальшому, 17 грудня 2012 року ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» уклав договір відступлення прав вимоги з ПАТ «АЛЬФА-БАНК», відступив право вимоги за Договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 року. Всього Позивачем на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» було сплачено 9389 доларів США та 79032,71 гривень (що за курсом НБУ на дату сплати платежів складає 5300,82 доларів США), що загалом складає 14689 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) доларів США 82 цента. При чому, сплачені Позивачем грошові кошти на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» були зараховані на рахунок НОМЕР_4 з призначенням платежу: сплата заборгованості за кредитним договором. Отже, Позивачу не відомо, яка сума грошових коштів була зарахована як сплата відсотків за користування кредитом, а яка - як погашення кредиту (тіла кредиту). З урахуванням п.3.8 Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р., позивачка вважає, що всі грошові кошти, що були сплачені Позивачем за Договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. та зараховані ПАТ «АЛЬФАБАНК» на рахунок НОМЕР_4 з призначенням платежу: сплата заборгованості за кредитним договором, відповідно до п. 3.8. Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. є простроченою заборгованістю за кредитом (тобто тілом кредиту) та не є процентами за користування кредитом, неустойкою чи збитками.

Посилалась на те, що на дату складання цього позову Позивачем за Договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 року всього сплачено 174453 (сто сімдесят чотири чотириста п'ятдесят три) долара США 24 цента. Однак, відповідно до довідки №18627-150-27 від 09.03.2017 року, виданої Позивачу відділенням «Пушкінське» ПАТ «АЛЬФА-БАНК», сума заборгованості за кредитом станом на 01.04.2017 року складає 36 783,63 доларів США, з них - залишок суми кредиту - 35951,04 доларів США, пеня - 15,41 доларів США, проценти за користування кредитом - 1237,42 доларів США (з них прострочено 420,24 доларів США). При цьому в цієї довідці вказано, що Позивач 22.05.2006 року нібито уклала з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» кредитний договір №300012_5088324с1 на суму 160000 доларів США. Посилалась на те, що вона ніколи не укладала з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» кредитний договір №300012_5088324d, та вважає інформацію викладену у довідці №18627-150-27 від 09.03.2017 року, виданої Позивачу відділенням «Пушкінське» ПАТ «АЛЬФА-БАНК», таку, що не відповідає дійсності.

Також, вважає, що при укладенні Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. ПАТ «ПРОМІНВЕСТВАНЕ» не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства/ України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику об'єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів, а також те, що ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від реальної процентної ставки за користування кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгодженого між сторонами кредитного договору, що на переконання позивача, є ознаками ведення її в оману. Розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома Позивача не доводив та з ним не узгоджував.

Також, всупереч законодавству ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» не повідомив Позивача про укладення з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» договору відступлення права вимоги за Договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 року. посилалась на те, що їй на дату складання цього позову взагалі невідомо про існування договору відступлення права вимоги.

Внаслідок документального недотримання ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. та додаток №1 до нього, не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Також в додатку №1 «Графік погашення кредиту» взагалі відсутня інформація щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом, що не відповідає умовам п. 3.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.). Посилається, що виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, Позивач був введений в оману ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК» щодо істотних умов Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р., пені та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. А тому, волевиявлення Позивача на укладання Договору №05-01- 16/326 від 22.05.2006 р. суперечило її волевиявленню на його укладання саме на таких умовах. Як підставу позову зазначила положення ч.1 ст. 203, ч.1,2 ст. 215 ЦПК України, положення Закону України «Про захист прав споживачів» (ч.4 п.4 ст. 11, ч.5 ст. 11, ст. 18), положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечним сертифікатами».

Ухвалою суду від 27.04.2017 року провадження у справі було відкрито.

До суду 17.07.2017 року надійшла заява представника ПАТ «Альфа-банк», згідно якої просила застосувати до спірних строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Також 17.07.2017 року суду були надані письмові заперечення представника ПАТ «Альфа-банк», згідно яких зазначили, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрутованими. Посилались на те, що 17.12.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладеного договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-банк» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №05-11-16/326, укладеним 22.05.2006 року та ОСОБА_1. У зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 станом на 18.04.2017 року виникла прострочена заборгованість за кредитом - 35 951,04 дол. США; за відсотками - 1034,86 дол. США; по комісії - 320 дол. США. Зауважили, що норми Закону України «Про захист прав споживачів», нібито порушенні ПАТ «Промінвестбанк» при укладенні кредитного договору №05-11-16/326, були внесені пізніше ніж укладено спірний договір у зв'язку з затвердженням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, тобто вимоги Закону, на які ніби порушив банк на момент укладення договору, ще не існували. Посилання позивачки на положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» є недоцільними, оскільки на правовідносини з приводу укладення іпотечного договору вони не розповсюджують свою дію. Вимоги щодо розірвання Договору №300012_5088324d від 22.05.2006 року також є безпідставними, оскільки такий договір не укладався. Позивачка визнала нового кредитора після відступлення прав вимоги - ПАТ «Альфа-Банк», оскільки з 2013 року вносила кошти на погашення кредиту на рахунок ПАТ «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 17.07.2017 року за клопотання представника позивача було витребувано від ПАТ «АЛЬФА-БАНК» оригінал розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. станом на 17.12.2012 р. (дата укладення договору відступлення прав вимоги за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р.. Витребувано від ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» оригінал розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. станом на 17.12.2012 р. (дата укладення договору відступлення прав вимоги за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р.); та виписку про рух коштів за цим договором.

До суду 26.09.2017 року представником ПАТ «Альфа-Банк» було надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. станом на 17.12.2012 р. (дата укладення договору відступлення прав вимоги за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р.) (а.с.113-115).

На адресу ПАТ «Промінвестбанк» суд 27.09.2017 року повторно у зв'язку з невиконанням направляв ухвалу суду від 17.07.2017 року для виконання.

До суду 03.11.2017 року від ПАТ «Промінвестбанк» надійшли належним чином завірений розрахунок заборгованості та копії виписок про рух коштів позичальника ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. за період з 22.05.2006 року по 17.12.2012 року (а.с.122-145).

У судовому засіданні представником позивача заявлялось до суду клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи, проте протокольною ухвалою суду від 23.01.2018 року дане клопотання було повернуто без розгляду на підставі ч.4 ст. 183 ЦПК України, у зв'язку з його неналежним оформленням.

Представник позивача - ОСОБА_3 (по довіреності від 13.03.2017 року) у судовому засіданні позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив задовольнити.

Представник ПАТ «Альфа-банк»- Борщенко К.Ю. у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_5, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, підтримав позицію, викладену у письмових запереченнях від 17.07.2017 року та вважає, що підстав для задоволення позову немає. Щодо номер договору №300012_5088324d від 22.05.2006 року, зазначеного у довідці банку від 09.03.2017 року, зазначив, що це є скоріше технічною помилкою, вони жодного договору зі ОСОБА_1 не укладали, а лише їм було відступлено право вимоги за кредитним договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 р..

Представник публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» у судове засідання не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд з урахуванням вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України, з урахуванням розумних строків розгляду справи та, виходячи з процесуальної поведінки сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», сповіщеного належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, з урахуванням пояснень осіб, які брали участь у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.05.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК»), та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №05-01-16/326.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. Банк надає Позичальнику кредит у сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) доларів США на умовах, передбачених цим Договором; за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних; кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше «21» травня 2026 року.

Відповідно до п. 2.4. Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. погашення кредиту здійснюється Позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.5 Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. кредит надається позичальнику для придбання ним нерухомості у власність, а саме нежилого приміщення - сарай, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.3. Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше 27 числа поточного місяця на рахунок НОМЕР_2, відкритий Банком в філії «Одеське Центральне відділення Промінвестбанку» шляхом, зокрема, внесення готівки у касу Банка, перерахування коштів з поточного рахунку Позичальника НОМЕР_5 в філії «Одеське Центральне відділення Промінвестбанку».

22.05.2006 року між ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» та Позивачем був укладений іпотечний договір №05-01-16/328, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., предметом якого є нежиле приміщення - сарай, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до додатка №1 до Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р. графік погашення кредиту складається з щомісячних (25 число кожного місяця) платежів в розмірі 666,67 доларів США в період з 25.06.2006 р. по 21.05.2026 р., при чому останній платіж - в розмірі 665,87 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається самою позивачкою у позові, вона виконувала умови Договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р., сплачувала платежі з погашення кредиту та погашення відсотків за користування кредитом. До суду позивачкою надано квитанції з погашення кредиту з періодичними платежами з 22 липня 2006 року по 17 вересня 2012 року.

17 рудня 2012 року ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» уклав договір відступлення прав вимоги з ПАТ «АЛЬФА-БАНК», відступив право вимоги за Договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 року.

Про це Позивач дізналась лише у січні 2013 року, коли прийшла в приміщення філії «Одеське Центральне відділення Промінвестбанку» сплачувати чергові платежі за Договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 р..

Так, як визнається самою позивачкою у позові, вона з 23.02.2013 року по 03.03.2017 року Позивач здійснювала платежі за Договором на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» в приміщенні відділення «Пушкінське» ПАТ «АЛЬФА-БАНК». У матеріалах справи наявні копії квитанцій, згідно яких ОСОБА_1 нерегулярно, але здійснювала платежі на погашення кредиту за оскаржуваним договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 р..

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК).

Його застосування регулюється ст.ст. 215-236 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України дає вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст правочину становить собою сукупність умов, які направлені на досягнення відповідного та очікуваного для всіх сторін правочину правового ефекту у спосіб, який би не суперечив законодавству. Під змістом правочину, умови якого не суперечать законодавству, слід розуміти умови договору про його предмет і мету.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1)особу та місцезнаходження кредитодавця;

2)кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до останнього абзацу ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції на момент укладення договору, у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб'єкта господарювання, яка між тим не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

Відтак, Закон України «Про захист прав споживачів» не встановлює наслідком ненадання зазначеної інформації недійсність правочину.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, встановлюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Ці Правила є практичною деталізованою інструкцією щодо реалізації у сфері банківської діяльності положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, суд вбачає, що ці Правила була прийняті після укладення позивачкою оскаржуваного кредитного договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 р., тому посилання позивачка на положення цих Правил як обґрунтування позову є недоцільними.

При цьому, суд враховує те, що між банком та ОСОБА_1 22.05.2006 року також було підписано Додаток № 1 до Кредитного договору №05-01-16/326 від 22.05.2006 року «Графік платежів», який, між іншим, містить розрахунок сукупної вартості кредиту, як це у подальшому було передбачено постановою НБУ №168. Зазначений документ містить інформацію щодо сплати тіла та процентів кредиту, суму комісії, розмір платежів за супутні послуги.

Позивачка не зверталась до Банку із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору, а також не скористалася передбаченим п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» правом протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причини, не відмовився від його виконання, а тривалий час користувався кредитними коштами, що свідчить про те, що вона була згодна з умовами кредитного договору.

З боку позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження введення її ПАТ «Промінвест» в оману, оскільки при підписанні договору позивач була ознайомлена з умовами договору і протягом тривалої дії вказаного договору не зверталась за захистом свого права. З матеріалів справи таких обставин судом також не встановлено.

Крім того, позивачка у своєму позові та її представник в судових засіданнях не заперечували, що дійсно ОСОБА_1 підпила спірний договір та протягом тривалого часу сплачувала платежі за його умовами. Суд вважає, що уклавши кредитний договір №05-01-16/326 від 22.05.2006 року та приступивши до його виконання, сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх внутрішній волі та спрямований на реальне настання наслідків, що були ним обумовлені.

При цьому, обставини, на які посилається позивачка як на підставу позову, мають суперечливий характер.

Зокрема, суд вбачає, що на сторінці 3 позову, позивачкою зазначено, що їй на дату складання цього позову взагалі не було відомо про існування договору відступлення прав вимоги від ПАТ «Промінвестбанк» до ПАТ «Альфа-Банк». При цьому, на 2-й сторінці позову вона зазначила, що про відступлення прав вимоги їй стало відомо ще в січні 2013 року, коли прийшла до приміщення філії «Одеське центральне відділення Промінвестбанку» сплачувати чергові платежі за кредитним договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 р..

При цьому положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 за тими підставами, з яких вона звернулась до суду.

Суд дійсно приймає до уваги, що у довідці ПАТ «Альфа-Банк» від 09.03.2017 року є посилання на номер договору №300012_5088324d, між тим суд приймає до уваги твердження представника відповідача щодо можливої технічної помилки в зазначені номеру договору, оскільки ним у судовому засіданні було підтверджено, що такого кредитного договору зі ОСОБА_1 не укладали, а їм було лише відступлені права вимоги за кредитним договором №05-01-16/326 від 22.05.2006 р.

Таким чином, зважаючи на те, що з боку сторони позивача не було надано доказів щодо існування кредитного договору №300012_5088324d, а також пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку про неможливість визнання неукладеним договору, якого не існує. Тому в цій частині позову ОСОБА_1 суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зі сторони відповідачів вимоги щодо відшкодування понесених ними судових витрат до суду не заявлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст..1, 2, 10- 13, 19, 43, 49, 76-81, 209, ч.1 ст. 223, 235, 241, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; ст.ст.. 1, 3, 15, 16, 203, 215, ч.1 ст. 230, 509, 526-530, 626-629, 631, 638-639, 1054, 1055, 1056 ЦК України, ст.11, 18, 22 Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_2) до публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6), публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» (код ЄДРПОУ 00039002, місце знаходження 01001, м. Київ, 1-пров Шевченка, буд. 12) про визнання порушеними право позивача як споживача фінансових послуг, визнання недійсним договору про іпотечний кредит у зв'язку з укладенням під впливом омани, визнання неукладеним кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України)..

Повний текст рішення суду складено 02.02.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

23.01.18