Рішення № 71973348, 01.02.2018, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/827/17

Провадження № 2/280/72/18

РІШЕННЯ

Іменем України

01 лютого 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Щербаченко І. В.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Н. С., Ганнущенко Г. М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коростишівського районного суду Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення особи та стягнення коштів за послуги з енергопостачання,

встановив:

До суду звернулася позивач з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить: усунути перешкоди у володінні в користування своїм майном, а саме: житловим будинком, що знаходиться в місті Коростишів по вулиці Островського, 24, та земельною ділянкою загальною площею 0,0594га, кадастровий номер 1822510100:01:006:0243, що знаходиться за адресою: місто Коростишів, вулиця Островського, 24, шляхом виселення ОСОБА_3 як такого, що без належних правових підстав проживає у цьому будинку, володіє та користується власністю позивача; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 7693,20 гривень, сплачених за послуги, спожиті ОСОБА_3, а також грошові кошти у сумі 19207,61 гривень як заборгованість за послуги, спожиті ОСОБА_3 та утворена з його вини, що підлягають сплаті ОСОБА_1; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 1280 гривень

В обґрунтування позову позивач вказує, що 06.04.2016 померла її мати – ОСОБА_4. Після смерті останньої позивач успадкувала житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: місто Коростишів, вулиця Островського, 24. У вказаному будинку на час звернення до суду з позовом ніхто не був зареєстрований, на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 також інших осіб зареєстровано не було. До моменту смерті матері позивача у цьому будинку проживав її брат, дядько позивача – ОСОБА_3. Протягом останніх кількох років до моменту смерті спадкодавця відповідач не брав участі в утриманні будинку, надвірних споруд, присадибної ділянки, не брав участі в оплаті житлово-комунальних послуг та послуг з енергопостачання. Відповідач не зареєстрований за вказаною адресою, не має жодних підстав для перебування у вказаному будинку. Позивач вказує, що відповідач перешкоджав їй у доступі до будинку, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів. Також позивач стверджує, що після смерті матері та оформлення спадкових прав вона продовжує сплачувати комунальні послуги з метою уникнення відключення.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, просить задовольнити її позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач не зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, не має прав на проживання у вказаному будинку, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що дійсно проживає у вказаному будинку, проте не погоджується з твердженнями позивача, що він не бере участь у сплаті комунальних послуг,

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, пройшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 було отримано свідоцтва про право на спадщину за законом та зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Островського, 24 /а.с.6-9,26-27/.

Сторонами не заперечується, що відповідач по справі ОСОБА_3 є дядьком позивача ОСОБА_1, а тому вказана обставина не підлягає доказуванню у відповідності до положень частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно довідок виданих Комунальним підприємством «Коростишівська комунальна служба» №1857, 1858 від 21.06.2017 станом на 21.06.2017 зареєстрованих осіб в будинку №24 по вулиці Островського в місті Коростишів немає, а також не було зареєстровано інших осіб на день смерті ОСОБА_4, 06.04.2016 /а.с.10/.

Також у матеріалах справи наявні висновки за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 25.04.2016, 15.07.2016, відповідно до яких встановлено, що у будинку по вулиці Островського, 24 в місті Коростишів проживав та проживає ОСОБА_3 – дядько ОСОБА_1, у своїх поясненнях остання вказала, що з дядьком у неї склалися неприязні стосунки, тому виникають суперечки щодо проживання та розподілу будинку /а.с.11-14/.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 64, 156 Житлового кодексу УРСР та ст. ст. 83, 311, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України.

До вказаних правовідносин, що склалися між сторонами, не слід застосовувати положення ст. 64 ЖК УРСР, оскільки вказана норма регулює порядок користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно положень статті 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні лени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Житловий будинок №24 по вулиці Островського в місті Коростишів належав померлій ОСОБА_4, яка фактично дала згоду на проживання ОСОБА_3 у вказаному будинку, що вбачається з копії ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.11.2004, відповідно до якої судом прийнято відмову від позову ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_3, а справу провадженням закрито /а.с.44/. У вказаній ухвалі також зазначено, що ОСОБА_3 самовільно вселився у спірний будинок, проте відповідачка відмовилася від позову, оскільки її відносини з братом налагодилися. Отже, ОСОБА_3 було фактично отримано згоду на вселення до будинку та проживання.

Відповідно до ст. 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 116 ЖК УРСР якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

У судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_3 вчинялися дії, визначені ст. 116 ЖК УРСР.

Положеннями статті 405 Цивільного кодексу України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Позивач ОСОБА_1 є племінницею відповідача ОСОБА_3, останній вселився до житла зі згоди попереднього власника, яка також була членом сім’ї як позивача, так і відповідача.

На спростування тверджень позивача, що відповідач не бере участі в оплаті комунальних послуг та утриманні будинку останнім подано квитанції за період з 2009 по 2017 роки /а.с.49-70/.

Суд не бере до уваги акт №1000/537 про встановлення факту від 20.06.2017, який складено депутатом Коростишівської міської ради за участю свідків, як доказ на підтвердження позовних вимог, оскільки встановлення фактів, що мають юридичне значення, є виключною компетенцією суду.

Положеннями статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено які передбачені акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Згідно положень частини 2 статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Положеннями Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та Закону України «Про місцеве самоврядування» не передбачено можливості депутатами складення актів на посвідчення певних фактів.

Зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача та стягнення коштів, які сплачені за комунальні послуги, відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення особи та стягнення коштів за послуги з енергопостачання відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І. В. Щербаченко