Рішення № 71973112, 29.01.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4614/17

Провадження № 2/191/1972/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Кухар Д.О.

за участю секретаря – Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу № 191/4614/17 за позовною заявою ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто», представника відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Авто Просто», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 квітня 2017 року між ним та ТОВ «Авто Просто» був укладений договір № 724650 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) в групі, за яким відповідач зобов’язався надавати позивачу послуги, спрямовані на придбання позивачем автомобілю через систему «АвтоТак», організовану відповідачем, а позивач прийняв на себе зобов’язання здійснювати оплату послуг відповідачу, у тому числі періодичні платежі та винагороду у розмірі 12 943 грн. 80 коп.

Вважає, що виходячи з умов зазначеного договору та додатків до нього, фінансові послуги, які надає відповідач, суперечать нормам законодавства України, оскільки передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою отримання та розподілу грошей між учасниками групи.

Укладений між сторонами договір - це договір про надання послуг з адміністрування фінансових активів для отримання коштів у групах, згідно яких відповідач за винагороду зобов’язується забезпечити отримання автомобілю за рахунок об'єднання періодичних платежів учасників групи, а учасник зобов’язується сплатити загальну кількість періодичних платежів.

З наведеного випливає, що діяльність відповідача вводить споживача в оману, оскільки система «АвтоТак» формується виключно на кошти учасників програм без залучення коштів ТОВ «АвтоПросто».

Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програм і в подальшому учасник, який отримав товар, продовжує сплачувати внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми.

Рішення про передачу товару залежить лише від волі відповідача, який на власний розсуд приймав таке рішення і позивач позбавлений можливості вплинути на це рішення, оскільки не має можливості отримати інформацію про фінансовий стан інших учасників групи, яка є конфіденціальною.

Умовами оспорюваного договору на позивача покладено обов’язок суворо дотримуватися умов договору, в той час, як у договорі відсутні умови, які б передбачали настання негативних наслідків для відповідача за невиконання умов договору, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та є порушенням прав позивача. У спірному договорі умова про надання автомобілю залежить від певних обставин, яка може взагалі не настати, а тому така умова є несправедливою та вказує, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, оспорюваний договір та додатки до нього укладені в рамках створеної відповідачем системи, яка полягає у створенні груп учасників, які бажають придбати товар з розстроченням платежу на досить тривалий час в порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього. Така система вводить в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, що в свою чергу здійснюється за кошти, внесені учасниками програми і відповідач без інвестування власних коштів оплачує товар іншому учаснику програми.

Під час укладення оспорюваного договору спеціаліст з продажу ОСОБА_4 запевнила його, що протягом двох-трьох тижнів з часу підписання договору він отримає автомобіль, а потім буде певний час сплачувати останні кошти до повного внесення вартості автомобіля.

Тільки з цих причин він уклав оспорюваний договір.

Але, коли пройшло два тижні, він декілька разів звертався до ОСОБА_4 з питанням коли він отримає автомобіль, на що вона постійно відповідала, що треба трохи почекати, а потім повідомила його, що для отримання автомобіля він повинний сплатити повну вартість автомобілю і тільки після цього відповідач буде вирішувати питання чи передавати йому автомобіль, чи ні.

Коли він почав говорити їй про суму сплачених ним внесків, з'ясувалося, що внесена ним сума у розмірі 12 943 грн. 80 коп. не входить у вартість автомобіля і цю суму він фактично подарував відповідачу.

Крім того, під час укладання договору вони домовились, що загальна сума договору складає 359 550 грн. 00 копійок.

Стаття 6 договору передбачає, що цей договір може бути змінений лише за згодою Сторін шляхом укладання додатків до договору.

Але, надалі відповідач зазначає, що не є зміною умов договору повідомлення Постачальником Поточної ціни автомобіля, яка застосовується для розрахунку розміру періодичних платежів та винагород Товариства за договором. З цих умов договору витікає, що поточна ціна товару може змінюватися ( на практиці - у бік збільшення) без узгодження з учасником піраміди, лише за власним бажанням постачальника.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника право має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленої законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі за текстом – Закон) умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавці виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору .

встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад, п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд якщо споживачеві таке право не надається;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов’язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;

встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну Договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість отримання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійовим, є недійсним з моменту його вчинення.

26 жовтня 2017 року в порядку досудового вирішення спору він звернувся з письмовою вимогою до відповідача про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме повернення сторонами всього, що було передано одна другої у виконання нікчемного правочину.

Але він отримав письмову відповідь від 15 листопада 2017 року, з якої вбачається, що відповідач, посилаючись на ст. 3 Розділу 1 Договору та ст. 12, п. 12.1 Розділу II Договору, відмовився повернути мені сплачені мною гроші у виконання нікчемного правочину і зазначив, що він пропустив встановлений договором чотирнадцяти денний строк для розірвання договору.

Він не звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір, тому ці посилання є безпідставним

Поняття «пірамідальна схема» надано у правовому висновку, зробленому 11 вересня 2013 року Верховним Судом України при розгляді цивільної справи № 6-40 цс 13, предметом якої був спір про визнання правочину недійсним як такого, що здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, відповідно до якого поняття «пірамідальна схема» у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «захист прав споживачів» має такі обов’язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним.

Відповідно до ст. ст. 5 і 6 Розділу ІІ договору № 724650 «Надання Права на отримання автомобіля Максимальний строк набуття права на отримання автомобіля»: 5.2 - учасник може одержати право на отримання автомобіля, починаючи з першого Розподілу товару ( а може і не отримати навіть такого права). Максимальний строк набуття Права на отримання автомобіля відповідає строку існування групи до якої включено Учасника групи. Таким чином, предметом цього договору є не товар (автомобіль) а лише Право на цей товар.

Тобто, цей договір є безтоварним. Оскільки строк дії договору - 10 років (ст. 5 Розділу І договору), то учасник має протягом десяти років лише Право на товар, який він може отримати через десять років і два місяці ( п. 1.1 ст. 1 Розділу II договору), а може і не отримати взагалі.

Згідно ст. 1 Розділу 1, п. 1.1 ст. 1 Розділу 11 договору № 724650 предметом Договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобіля за рахунок об’єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак. Таким чином, відповідач не приховує тої факт, що система АвтоТак функціонує за рахунок залучення інших учасників групи без інвестування коштів відповідача.

Зазначені обставини свідчать про те, що система АвтоТак, в межах якої виникли правовідносини між сторонами, містить в собі усі ознаки «пірамідальної» схеми в розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону, тому правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним, тобто нікчемним.

Те, що оспорюваний правочин вчинено з використанням нечесної підприємницької практики підтверджує навіть сам відповідач, який на порушення вимог закону включив до обставин непереборної сили дії державних органів ( мається на увазі дії правоохоронних органів, які в будь-який час можуть порушити кримінальну справу проти керівництва ОСОБА_5) ( п. 14.1 ст. 14 Розділу ІІ договору).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Тому, його знання про умови договору, підписання цього договору та додатків до нього, передача ним грошових коштів відповідачу у виконання нікчемного правочину не може служити підставою для відмови у застосуванні наслідків недійсності нікчемного правочину.

У виконання оспорюваного нікчемного правочину він передав відповідачу грошові кошти у загальній сумі 72 397 грн. ( сімдесят дві тисячі триста дев’яносто сім) грн. 37 коп., а саме: 12 943 грн. 80 коп. - у вигляді винагороди за послуги ТОВ «АВТО ТАК», пов’язані з включенням Договору про адміністрування до системи ОСОБА_6 та формуванням групи; 26 311 грн. 00 коп. - щомісячний періодичний платіж разом із щомісячною винагородою за квітень 2017 року (квитанція № 1/19 від 25 квітня 2017 року); 8 700 грн. 00 коп. - щомісячний періодичний платіж разом із щомісячною винагородою за травень 2017 року ( квитанція № 1/152 від 05 травня 2017 року); 12 800 грн. 00 коп. - щомісячний періодичний платіж разом із щомісячною винагородою за червень 2017року (квитанція № 1/180 від 14 червня 2017 року); 4 867 грн. 00 коп. - щомісячний періодичний платіж разом із щомісячною винагородою за липень 2017 року ( квитанція № 1/345 від 13 липня 2017 року); 4 917 грн. 00 коп. - щомісячний періодичний платіж разом із щомісячною винагородою за серпень 2017 року ( квитанція № 1/152 від 11 серпня 2017 року та № 1/219 від 14 серпня 2017 року); 4 858 грн. 57 коп. - щомісячний періодичний платіж разом із щомісячною винагородою за вересень 2017 року (квитанція № 1/389 від 13 вересня 2017 року).

Тому, у відповідності з ч. 1 ст. 216 ЦК України відповідач повинний повернути йому грошові кошти у сумі 75 397 грн. 37 коп., отримані ним за нікчемним договором.

На підставі вище викладеного просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» код ЄДРПОУ 35509011 на його користь грошові кошти в розмірі 75 397 гривень 37 копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на його користь судові витрати у справі.

Відповідно до заяви представник позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Автопросто» в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі , також надав відзив на позовну заяву, згідно якого заявлені вимоги не визнав, просив залишити позов без задоволення, зазначивши, що неможливо застосувати п.13 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин, що склалися при виконанні Договору, оскільки:

а) Відповідач не поставляє товар, а надає послуги. ;

б) Відповідач не є поставщиком автомобілів;

в) Відповідач не визначає ціну автомобілів.

Таким чином, посилання позивача на те, що Договір містить ознаку, зазначену у п.13 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставними.

Крім того, відповідно до 4.4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються, зокрема, до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем.

За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача та представника відповідача на слухання справи у їх відсутність, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2017 року між ТОВ «Автопросто» та ОСОБА_1 був укладений договір № 724650, який разом з додатками був підписаний обома сторонами та скріплений печаткою юридичної особи (а. с. 10-17).

Як вбачається з досліджених судом квитанцій ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Автопросто» було сплачено грошові кошти у загальній сумі 75 397 гривень 37 копійок (а.с.18,19,20,21,22,23,24,).

Згідно зі ст. 1 Договору № 724650 від 04.04.2017 року предметом цього договору є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання Автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак. (а.с.10-14).

Відповідно до додатку №1 учасник зобов'язаний сплатити: винагороду за послуги пов'язані з включенням Договору до системи Автотак та формування групи у 3% + ПДВ у гривнях 12943, 80 грн., періодичний платіж у - 0, 8333 %, щомісячна винагорода у 0,415 % + ПДВ, винагорода за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику - 3% +ПДВ (а.с.15).

Відповідно до ст. 5 договору учасник користується правами та виконує обов'язки, визначені договором.

У ст. 12 договору визначено порядок його розірвання, повернення коштів.

Згідно зі ст. 6 договору учаснику надається право на отримання ним автомобіля через механізм Накопичення внесків та Пропозиції авансових внесків, передбачених договором і таке визнання права здійснює ТОВ «Автопросто», з першого Розподілу товару учаснику, який має найбільшу загальну кількість балів відповідно до даних повідомлених ОСОБА_5 банківськими установами, через які учасники сплачують внески, станом на 15 -е число місяця в якому проводиться Розподіл товару.

З вищезазначеного договору вбачається, що останній не містить чітких строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Автопросто» за невиконання умов договору та неотримання клієнтом автомобілю. Більш того, відповідальність у випадку невиконання відповідачем умов договору забезпеченню клієнту придбання автомобіля фактично покладена на самих учасників групи.

В договорі не передбачено будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості, натомість договором передбачено, що у випадку розірвання договору - повернення сплачених учасником періодичних платежів відбуватиметься відповідно до положень ст. 12 п.12.1 Розділу ІІ Договору, але без виплати Відступного за відмову від Договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів, розрахованих відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником останнього щомісячного періодичного платежу разом із щомісячною винагородою.

З заяви ОСОБА_1 вбачається, що 26 жовтня 2017 року в порядку досудового вирішення спору позивач звернувся з письмовою вимогою до відповідача про повернення грошей за нікчемним договором (а. с. 25), на що отримав письмову відповідь від 15 листопада 2017 року, з якої вбачається, що відповідач, посилаючись на ст. 3 Розділу 1 Договору та ст. 12, п. 12.1 Розділу II Договору, відмовився повернути сплачені позивачем гроші ( а. с.27).

Згідно з ч. 1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Оскільки ОСОБА_1В сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання автомобілю, а ТОВ «Автопросто» без залучення власних коштів, формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Автотак», суд приходить до висновку про наявність у діяльності ТОВ «Автопросто» по укладенню з ОСОБА_1 договору № 724650 та реалізації передбаченої в цьому договорі схеми ознак нечесної підприємницької діяльності, як такої, що вводить споживача в оману, у зв'язку з чим зазначений правочин є нікчемним.

При винесенні вищевказаного висновку суд також керувався правовими позиціями постанови Верховного Суду України від 23.05.2012 року (справа №6-35цс12), які відповідно до вимог ст.360-7 ЦК України є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У договорі та додатках до нього відсутні обов’язкові для договору істотні умови щодо його предмету в обсягах, визначених законом, а саме в порушення ч.1 ст. 671,672 ЦК України не вказані індивідуальні ознаки майна (виробник, комплектація, рік випуску, колір, тощо).

Крім того, в спірному договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, що позбавляє можливості споживача звернутися в випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, що суперечить положенням ст.671,672 ЦК України.

Таким чином, з аналізу змісту спірного Договору слідує, що суттєве розширення прав відповідача, яке кореспондує з виключенням та обмеженням прав позивача як споживача, суперечить вимогам діючого законодавства.

Тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з викладеним з ТОВ «Авто Просто» підлягають стягненню на користь сплачені ОСОБА_1 по нікчемному правочину кошти у сумі 75397 гривень 37 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 753 грн. 97 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 10, 19, 141, 197- 200, 235, 258, 263, 264, 265, ЦПК України , ст.ст. 203, 215, 671,672, ЦК України, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОСТО» код ЄДРПОУ 35509011 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 75 397 гривень 37 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОСТО» код ЄДРПОУ 35509011 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 судовий збір у сумі 753 гривні 97 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: ОСОБА_7