Ухвала суду № 71972780, 01.02.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 197/3/18

1-м/212/1/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., за участю прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_3, 1992 року вересня місяця 30 дня народження, народженого в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, працюючого за наймом, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого за вироком Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації від 26.12.2016 року за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п.п «а,б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації до одинадцяти років позбавлення волі зі штрафом у розмірі 80 000 рублів у виправній колонії суворого режиму,-

В С Т А Н О В И В:

Вироком Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації від 26.12.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації, за ознаками замаху на незаконний збут наркотичних засобів з використанням електронних та інформаційно – телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі та замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням електронних та інформаційно – телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі та призначено покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі зі штрафом у розмірі 80 000 рублів у виправній колонії суворого режиму.

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому просить визначити норми (статті, частини статей) Кримінального Кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_3 визнано винним вказаним вище вироком суду Російської Федерації, та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_3 на підставі цього вироку, а також, вирішити питання про виконання вироку в частині стягнення з ОСОБА_3 процесуальних витрат.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, в клопотанні просив справу розглянути за його відсутності.

ОСОБА_3 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується письмовою заявою.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_3 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнано винним вироком Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації від 26.12.2016 року, а саме за ч. 2 ст. - 15, ч. 2 ст. 307 КК України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті органи держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 конвенції.

Пунктами а), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

Згідно вироку Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації від 26.12.2016 року та доданих до нього довідок установи виконання покарань, громадянин України ОСОБА_3 засуджений за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації до одинадцяти років позбавлення волі зі штрафом у розмірі 80 000 рублів у виправній колонії суворого режиму. Відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Оренбурзькій області». Кінець строку відбуття покарання - 12.08.2027 року.

Відповідно до розпорядження Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації про виконання вироку суду, який набрав законної чинності, вирок відносно ОСОБА_3 набрав чинності 21.02.2017 року та підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 610 ч. 1 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції.

Остання відома адреса засудженого ОСОБА_3 в Україні, а саме: Дніпропетровська область, Широківський район, с. Дем’янівка, вул. Центральна, буд.24, що підтверджується копією паспорту.

Дане клопотання Міністерством юстиції України було направлено на розгляд до Широківського районного суду Дніпропетровської області відповідно до останнього відомого місця проживання засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 року зазначені матеріали клопотання Міністерства юстиції України направлено до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для здійснення судового провадження у встановленому законом порядку, у зв’язку з неможливістю утворення складу суду Широківським районним судом Дніпропетровської області для його розгляду.

ОСОБА_3 є громадянином України та документований паспортом громадянина України серії № АН 760651, виданого Інгулецьким РВ Криворізького МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 21.11.2008 року та підтверджується інформацією Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України.

Враховуючи, що ОСОБА_3 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав чинності, строк покарання який має відбувати засуджений більше шести місяців, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації, тобто за замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням електронних та інформаційно – телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі та замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням електронних та інформаційно – телекомунікаційних мереж, групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність та відповідає ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.11 Конвенції, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального кодексу України та визначає покарання.

Відповідно до ст.610 ч. 4 КПК України при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків:

- якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

- якщо строк покарання призначений вироком суду іноземної держави, є меншим ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, за своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Визначаючи строк позбавлення волі, суд приймає до уваги наступне.

Кримінальним кодексом України визначені статті, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_3 визнано винним.

Стаття 15 КК України - замах на злочин. Стаття 15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

На момент вчинення інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, а також на момент вирішення питання про приведення у відповідність вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 307 КК України, як закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Приводячи вирок у відповідність до законодавства України суд вважає, що вчинене ОСОБА_3 на території РФ діяння визнається злочином і на території України. Призначене йому покарання за вчинений злочин за вироком суду іноземної держави відповідає покаранню, яке може бути призначене ч. 2 ст.15 КК України - ч.2 ст. 307 КК України, крім додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яка у відповідності до ст. 11 Конвенції не може бути застосована, оскільки це вважатиметься посиленням покарання.

Частиною 1 пункту 1 статті 603 КПК України визначено, що за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

На підставі статті 72 Кримінального кодексу України, строк відбування покарання слід рахувати з часу затримання.

З урахуванням викладеного, суд вважає клопотання Міністерства юстиції України обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 12 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 602- 610 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації від 26.12.2016 року за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації відносно ОСОБА_3 у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести вирок Дзержинського районного суду м. Оренбурга Російської Федерації від 26.12.2016 року за ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п.п. «а,б» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації відносно ОСОБА_3 у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість ) років, без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 13.08.2016 року.

В силу ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з 13.08.2016 року по дату набрання вироком законної сили, а саме по 21.02.2017 року, виходячи з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи діб органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Суддя О. Н. Борис