Рішення № 71968314, 31.01.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9412/17

Провадження № 2/219/215/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Фролової Н.М., при секретарі Шкурат К.В., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції із Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2) звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3), третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги,16), третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10.03.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб , зареєстрований Калінінським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 60. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7. З лютого 2012 року вони з позивачем проживають окремо. Діти постійно проживають разом із позивачем. 27.03.2012 року рішенням Калінінського районного суду м. Горлівка Донецької області шлюб з відповідачем було розірвано. Відповідач з 2012 року не спілкується з позивачкою, дітьми, жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, трудової, або будь-якою іншої участі у вихованні дітей. З 27 березня 2012 року за рішенням суду відповідач повинен сплачувати аліменти. Жодного разу з березня 2012 року, відповідач навіть не поцікавився за які кошти виховуються діти. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходяться на її повному утриманні. Додатково діти займаються в гуртках, тренувально-оздоровчих секціях. Для розвитку дітей вона докладає всіх зусиль та можливостей. Відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами. Не цікавиться станом здоров'я, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовку самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти, а навпаки створились умови, що шкодять інтересам дітей. Зазначені факти, як кожен окремо так і сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїх обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі на підставі викладених у позовній заяві обставин, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того зазначила, що з 27.03.2012 року вони з відповідачем припинили відносини . Він сплачував аліменти до того моменту доки не розпочалось АТО. З 2012-2014 року приходив завжди п'яний лаявся, грубіянив, кричав на дітей та казав, що на дітей з заробітною плати утримують аліменти. Остання виплата аліментів була у квітні 2014 року. З початку він приходив 1 раз в місяць потім 1 раз у два місяці. Вона боялася за дітей . Він кожен раз проявляв агресію та приходив завжди у не тверезому стані. В Горлівці вона жила до червня 2017 року. Відповідач виїхав в червні 2014 року. Його батьки: мати померла, а батько хворий. Вона спілкувалися з його батьками в телефонному режимі. Один раз в 2 місяці розмовляла з його батьком по телефону. При ухваленні рішення просила врахувати інтереси дітей, оскільки через декілька років дітям необхідно отримувати паспотри, а для цього необхідна присутність батька, крім того виникають проблеми з переміщенням дітей на інші території.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення у пресі, а також шляхом розміщення тексту оголошення в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Інформація про виклик до суду сторін які проживають на не підконтрольній Україні території» Артемівського міськрайонного суду Донецької області за адресою (http://arm.dn.court.gov.ua). Відповідно до ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надавши суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. При розгляді даної справи просить максимально врахувати інтереси малолітніх дітей.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази у справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 09 грудня 2009 року Калінінським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 31 січня 2011 року Калінінським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області (а.с.7-8).

Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 27 березня 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уродженця м. Єнакієве Донецької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, в розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менш законодавчо встановленого мінімуму, починаючи з 20 січня 2012 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а далі в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менш законодавчо встановленого мінімуму, до досягнення ОСОБА_4 повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 податкові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження в розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 20 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 214,60 гривень. Рішення набрало чинності 06 квітня 2012 року (а.с.12).

Згідно довідки №0000254019 від 06 липня 2017 року (дублікат), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Згідно довідки №0000247745 від 22 червня 2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, є внутрішньо переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).

Згідно довідки №0000247724 від 22 червня 2017 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, є внутрішньо переміщеною особою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Як вбачається з довідки виданої Житлово-будівельним кооперативом м. Маріуполь «Знамя», ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з двома дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.11).

Як вбачається з акту обстеження №330 складеним Головним спеціалістом служби у справах дітей Лівобережної районної адміністрації ОСОБА_5, умови проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, АДРЕСА_2 є задовільними. У дітей є окремі спальні місця, письмовий стіл, меблі, диван, комп'ютер, телевізор, особисті речі. В родині доброзичливі стосунки, вистроєні на взаємоповазі та взаєморозумінні. Для виховання, розвитку та навчання дітей створені всі умови (а.с.50).

Згідно довідки Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області №11-30102017/14029 від 31.10.217 року, відомості щодо судимості та перебування у розшуку громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні (а.с.46-47).

Згідно листа КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» №5552 від 06.11.2017 року, громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на психоневрологічному обліку не перебуває (а.с.48).

Згідно довідки №0000254019 від 20 листопада 2017 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.69).

Згідно довідки №0000247724 від 20 листопада 2017 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, є внутрішньо переміщеною особою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.70).

Згідно довідки №0000247745 від 20 листопада 2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, є внутрішньо переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.62).

Згідно довідки Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Маріупольської міської ради Донецької області №225 від 17.11.2017 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, дійсно навчається в даному навчальному закладі у 2-А класі (а.с.63).

Згідно довідки Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Маріупольської міської ради Донецької області №224 від 17.11.2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, дійсно навчається в даному навчальному закладі у 1-А класі (а.с.64).

Згідно довідок Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Маріупольської міської ради Донецької області №902, 903 від 22.11.2017 року, ОСОБА_2 батько дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні дітей, не відвідує батьківські збори, не цікавиться досягненнями дітей. Вихованням дітей займається мати та підтримує постійний зв'язок зі школою (а.с.67).

Як вбачається з довідки від 13.12.2017 р. Єнакіївський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомляє, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження містяться відомості щодо відкриття виконавчого провадження №39491376 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, а також виконавчого провадження №39492578 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 від витрат на утримання сина та зазначено, що доступ до виконавчих матеріалів та номенклатурних справ за попередньою адресою реєстрації відділу у м. Єнакієве відсутній, підтвердити або спростувати наявність, відсутність або втрату вищевказаного виконавчого провадження не уявляється можливим (а.с.83).

Згідно довідки виданої ОСОБА_1 Центром первинної медико-санітарної допомоги № 6 м. Маріуполя, її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_4, та спостерігаються в ЦПМСП № 6 амбулаторії №1 з квітня 2017 року (а.с.96).

Згідно довідки №02-935 від 15.12.2017 року виданої Маріупольським МЦЗ, ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітна в Маріупольському міському центрі зайнятості з 08.12.2017 року по теперішній час (а.с.97).

Згідно висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №13-31-25 від 18.01.2018 року, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, зазначено наступне: відповідно до ч. 5 ст. 177 Цивільного-процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на батьків, за умови доведення їх свідомої винної поведінки щодо виконання обов'язків по відношенню до дитини. Орган опіки та піклування вважає, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від своїх батьківських обов'язків у відношенні дитини. Позивачем не надано доказів щодо причини невиконання батьком батьківських обов'язків (ухилення, хвороба, перебування у розшуку, тощо). Також не надано відомостей про факти звернення до органу опіки та піклування за місцем мешкання відповідача з приводу проведення з ним профілактичної роботи, з притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 184 КУпАП, організації з ним роботи з підвищення батьківського потенціалу. Враховуючи вищенаведене Орган опіки та піклування вважає за доцільне остаточне рішення залишити на розсуд суду. При розгляді питання просять максимально враховувати інтереси малолітніх дітей (а.с.129-130).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є кумою позивача. ОСОБА_1 з чоловіком жили не спокійно, діти боялися батька. Він піднімав на ОСОБА_1 руку. Проживали вони разом з 2008 року. Розійшлись у 2012 році та до 2014 року вони підтримували спілкування. Він часто зловживав спиртними напоями і діти не хотіли з ним спілкуватися. Де зараз він знаходиться вона не знаю. Мати відповідача померла, батько знаходиться в м. Єнакієве Донецької області хворіє. Позивач не забороняла спілкуватися дітям з батьком. З 2017 року вона з дітьми знаходилась у своєї доньки у м. Маріуполі, до цього вони проживали у м. Горлівка. Діти любили батька, але боялися його коли він був у нетверезому стані.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що коли вона приїжджала до ОСОБА_1, відповідач постійно був у нетверезому стані. Позивач постійно була в синцях, діти ховались. Позивач проживала з відповідачем разом до 2012 року, потім розійшлися. Його місцеперебування з 2012 року невідоме. Коли вони перестали жити разом він постійно приходив п'яний та влаштовував скандали. З дітьми коли вона спілкувалась вони казали, що він їх б'є. Матеріально він родині не допомагає, дітей нічим не забезпечує.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення, визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15 та 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В той же час, суди при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав в кожному конкретному випадку повинні звертати увагу на вимоги ч. ч. 4-6 ст. 19 СК України, відповідно до якої при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів наявності виключних обставин, які слугують підставою для позбавлення батьківських прав відповідача, не надано. Самі по собі посилання позивача про те, що відповідач не піклується про дітей, участі у їх вихованні не бере, не відвідує дітей та не цікавиться їх життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми обов'язками щодо виховання дітей, які б свідчили про його ухилення від виховання дітей, а тому застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу - позбавлення батьківських прав, на даний час є передчасним та безпідставним, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12,13, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 271,273,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Фролова