Рішення № 71964581, 25.01.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/14/18

Справа №760/9380/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

за участю секретаря Коваленко І.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Храпачевської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставної відмови в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ та його змінах , яка діяла на момент призначення пенсії),

зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме:

прийняти рішення щодо перерахунку з 1 січня 2016 року раніше призначеної йому пенсії за вислугою років відповідно до ч.ч. 12 та ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ та його змінах (яка діяла на момент призначення мені пенсії у жовтні 2001 року) згідно довідки прокуратури міста Києва від 06.10.2016 року № 18ф-410;

встановити новий розмір пенсії з більш високого заробітку із розрахунку 90% від середнього заробітку у розмірі 14 045,17 грн.;

виплатити різницю у розмірі пенсії за минулий час з 1 січня 2016 року, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з 17.10.2001 перебуває на обліку в Правобережному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від середнього заробітку з посади слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Київської області.

Позивач вказав, що 10 жовтня 2016 року він звернувся до ПОУПФ України в м. Києві з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії і встановити новий розмір пенсії з 01.12.2015, виходячи з більш високого заробітку в 14 045,17 грн., зазначеного у довідці прокуратури Київської області від 06.10.2016 №18ф-410, а також виплатити різницю у розмірі пенсії за попередні місяці.

Позивачем пояснено, що 13.12.2016 ним було отримано відповідь ПОУПФ України в м. Києві №34863/07 від 01.11.2016, якою було відмовлено в перерахунку пенсії та іншому, з посиланням на розділ ІІІ Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Зазначено, що відповідно до вищезазначеного нормативного акту з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про Прокуратуру», раніше призначені пенсії не перераховуються.

Вважає, що відмова ПОУПФ України в м. Києві є незаконною та такою, що порушує його права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Виходячи з вищенаведеного, звернувся до суду з даним позовом та просив його задовольнити.

З письмових заперечень представника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Зазначено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» . Вказав, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулюється ЗУ «Про прокуратуру», який діє з 14.10.2014. Відповідно до ст. 86 вищезазначеного закону пенсія призначається в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

На думку сторони відповідача, прохання позивача перерахувати йому пенсію в розмірі 90% є безпідставними та незаконними. 10.10.2016 позивач звернувся з заявою щодо перерахунку пенсії.

У п. 5 Прикінцевих положень ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року зазначено, що 01 червня 205 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначені відповідно Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку з вищенаведеним з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах вищезазначеного Закону, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються, про що було повідомлено позивача.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач звільнився з обійманої посади слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Київської області та з 17 жовтня 2001 року йому була призначена пенсія згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від місячного заробітку.

10 жовтня 2016 року він звернувся до ПОУПФ України в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури міста Києва № 18ф-410 від 06 жовтня 2016 року та виплату різниці у розмірі пенсії за попередні місяці.

Згідно відповіді ПОУПФ України в м. Києві №34863/07 від 01.11.2016, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії та іншому, на підставі п. 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Зазначено, що відповідно до вищезазначеного нормативного акту з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про Прокуратуру», раніше призначені пенсії не перераховуються.

Так, відповідно до частини 1 статті 501 Закону № 1789-XII (у редакції, за якою позивачеві призначено пенсію) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-XII, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, а саме: прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-XII щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VI.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 12, 17 статті 50-1 Закону № 1789-XII, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 213-VIII змін не зазнали.

Так, відповідно до частини 12 статті 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону № 1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/1999 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, тому задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13, від 6 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист; що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

Встановлено, що відповідач не вчинив дій, які був зобов'язаний вчинити, пов'язаних із перерахунком пенсії позивача, відмовивши також і у самому перерахунку пенсії, що не відповідає вимогам діючого законодавства та що є наслідком порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.

За таких обставин, відмова ПОУПФ України в м. Києві в перерахунку пенсії позивачу є протиправною.

Позивач звернувся до ПОУПФ України в м. Києві з заявою про перерахунок 10 жовтня 2016 року та просить провести перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року та виплатити різницю у розмірі пенсії за минулий час з 01.01.2016.

Разом з тим, ч. 12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом день звернення) передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 4 ст. 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

У такому випадку вимога позивача провести перерахунок пенсії за минулий час з 01 січня 2016 року не підлягає задоволенню, і позивач має право на перерахунок пенсії з 01 жовтня 2016 року.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача встановити новий розмір пенсії з більш високого заробітку із розрахунку 90% від середнього заробітку у розмірі 14 045,17 грн., з огляду на наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді даної справи, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про встановлення нового розміру пенсії у розмірі 14 045,17 грн., що не належить до компетенції суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ: 40375920) щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про Прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ: 40375920) вжити дій щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 (03035, АДРЕСА_1, ІН:НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до Закону України «Про Прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ з розрахунку 90 % від середнього заробітку, згідно довідки Прокуратури міста Києва від 06.10.2016 №18ф-410, з 01 жовтня 2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (03035, АДРЕСА_1, ІН:НОМЕР_1 ) 674, 00 грн. судового збору.

В іншій частині - відмовити.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 02 лютого 2018 року.

Копію вступної та резолютивної частини рішення вручити сторонам в залі суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. А. Усатова