Постанова № 71963185, 01.02.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/281/18Головуючий по 1 інстанції - Ребрина К.Г. Категорія: 39 Головуючий (суддя - доповідач) в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Пономаренка В.В., Храпка В.Д.

при секретарі Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року під головуванням судді Ребрини К.Г. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора про визнання недійсним одностороннього правочину, свідоцтва про право власності та визнання права власності в порядку спадкування, -:

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер його син ОСОБА_5, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями після померлого також були його мати ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, сини померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та дружина померлого ОСОБА_9

Крім того, власниками по 1/3 частини квартири являються сини померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Маючи намір залишити квартиру своїм внукам, позивач та покійна ОСОБА_6 подали заяви до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

В подальшому ОСОБА_4 та його покійна дружина продали частину будинку на Міщанці в м. Умань для відшкодування грошової компенсації ОСОБА_9 за її частку успадкованої квартири.

Після продажу частини будинку позивач та його покійна дружина переїхали проживати в квартиру АДРЕСА_6, проте спільне проживання з внуками не склалося внаслідок ведення ними розгульного життя. В результаті чого позивачу з дружиною доводилося йти ночувати до свого сина ОСОБА_10 або до знайомих.

Зазначає, що відмовляючись від своєї частки в спадщині сина та продаючи своє житло, при цьому надавши внукам кошти для викупу іншої частки квартири в їх власність, був ними обманутий, оскільки останні обіцяли прихистити позивача з дружиною в квартирі сина, доглядати та дбати про них.

Посилаючись на те, що договір дарування може бути визнаний судом недійсним, оскільки був вчинений під впливом помилки та на те, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу, ОСОБА_4, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: визнати недійсним договір дарування, що посвідчений односторонньою заявою ОСОБА_4, що подана до Уманської міської державної нотаріальної контори про відмову від права спадкування на користь ОСОБА_3; частково скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.05.2013 року, що видане нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ним в порядку спадкування після померлого сина ОСОБА_5 право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_2, та одночасно припинивши право власності на зазначену частину ОСОБА_3

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування, що посвідчений односторонньою заявою ОСОБА_4, що подана до Уманської міської державної нотаріальної контори про відмову від права спадкування на користь ОСОБА_3

Скасовано частково свідоцтво про право на спадщину за законом 07.05.2013 року, що видане нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на 1/15 частини квартири АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування після померлого сина ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду та вважаючи, що воно ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що вимога про визнання недійсним договору дарування не підлягає до задоволення, оскільки відсутній сам предмет спору, а саме нотаріально посвідчений та зареєстрований договір дарування. Крім того, вказує, що хоча вимога про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини позивачем і не заявлялася, проте зауважує, що така відмова відповідно до норм цивільного законодавства є безумовною і беззастережною, а тому доводи позивача про те, що він не отримав збоку відповідача ним обіцяного догляду та матеріального забезпечення повинно оцінюватися судом критично.

Стосовно вимоги позивача про визнання за ним права на успадковане майно, то апелянт вказує, що останнім протягом визначеного законом строку заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавалося.

В обґрунтуванні заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує на ті ж обставини, якими він обґрунтовував поданий ним позов та вважає рішення суду законним та ухваленим з дотриманням як норм матеріального так і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права..

Оскаржуване рішення суду постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа № 342/2012, яка зареєстрована в реєстрі за № 2-331, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., спадкоємцями майна ОСОБА_5, померлого 09 лютого 2012 року, є його дружина ОСОБА_9, яка проживає в АДРЕСА_7 в 1/5 частки, його син ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_8 - в 2/5 частках, в тому числі з урахуванням 1/5 частки від якої відмовився батько померлого ОСОБА_4, його син ОСОБА_12, який проживає АДРЕСА_9 - в 2/5 частках, в тому числі з урахуванням 1/5 частки від якої відмовилась мати померлого ОСОБА_6

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано в спадковій справі №342/2012, зареєстровано в реєстрі за №2-332, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., спадкоємцями майна ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року є його дружина ОСОБА_9, яка проживає АДРЕСА_7 - в 1/5 частки, його син ОСОБА_3, який проживає АДРЕСА_9 - в 2/5 частках, в тому числі з урахуванням 1/5 частки від якої відмовився батько померлого ОСОБА_4, його син ОСОБА_12, який проживає АДРЕСА_8 - в 2/5 частках, в тому числі з урахуванням 1/5 частки від якої відмовилась мати померлого ОСОБА_6

Спадщина, на яку у вказаних частках видано це свідоцтво складається: 1/3 частини квартири 7, що знаходиться м. Умань, вул. Горького 5а Черкаської області, належної спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого відділом житлового господарства 15.12.1997 року за № НОМЕР_1. Квартира трикімнатна, упорядкована, розташована на 3-му поверсі 3-ох поверхового житлового будинку, загальною площею 54,9 кв.м., в т.ч. житловою - 39,9 кв.м.

Згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_12 до ОСОБА_9 про припинення права на частку в спільному майні затверджено мирову угоду між ОСОБА_3, ОСОБА_12 як позивачами та ОСОБА_9 як відповідачем за умовами якої сплачено ОСОБА_13 кошти в сумі 40000 грн. за компенсацію належній їй 1/15 частки в квартирі АДРЕСА_5.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_4 вказував, що був обманутий відповідачем, оскільки останній обіцяв надати йому житло та доглядати за ним, при цьому позивачем було продано своє власне житло для викупу частини спадщини, яку отримала дружина померлого ОСОБА_9, оскільки хотів, щоб дана квартира належала внукам.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 2 ст. 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений та зареєстрований договір дарування 1/15 частини квартири АДРЕСА_1.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказаний договір і не міг бути укладений між сторонами, оскільки позивачем право власності на зазначену частину квартири набуто не було.

Дослідивши вимоги позовної заяви ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ототожнив відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи та договір дарування, що є різними за своєю правовою природою правочинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття.

Згідно з ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Частиною 6 ст. 1273 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

У ч. 5 ст. 1274 ЦК України закріплено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до заяви поданої ОСОБА_4 до Уманської міської державної нотаріальної контори від 28.07.2012 року, позивач усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовився від прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_14, на користь сина спадкодавця ОСОБА_3

При цьому позивачу нотаріусом було роз'яснено зміст ст.ст. 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України та роз'яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (а.с. 156 зворот).

Тобто наведене свідчить про обізнаність ОСОБА_4 зі своїми спадковими правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї.

Те, що позивач розраховував, що після вчинення одностороннього правочину, тобто відмови від спадщини за законом, відповідач буде зобов'язаний його доглядати та надавати матеріальне забезпечення, не є помилкою в розумінні ч. 1 ст. 229 ЦК України та не має істотного значення.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин, то колегія суддів враховує, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Оскільки судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності є неможливим, у зв'язку з необхідністю відмови у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Позовні вимоги щодо часткового скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання за позивачем в порядку спадкування право власності на 1/15 частину квартиру є похідними відносно вимог щодо визнання недійсним договору дарування, що посвідчений односторонньою заявою про відмову від права на спадкування, а тому також задоволенню не підлягають.

За вказаних вище обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Уманська міська державна нотаріальна контора про визнання недійсним одностороннього правочину, свідоцтва про право власності та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлений 02.02.2018 року.

Судді: Б.Б. Вініченко

В.В. Пономаренко

В.Д. Храпко