Рішення № 71962421, 02.02.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17682/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Мізера А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Рівненська Брама» про визнання права на квартиру,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОК «ЖБК «Рівненська Брама» про визнання права на квартиру звернулась ОСОБА_1 у якому просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 (і.н.2500306346, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_1) майнові права на квартиру будівельний №107, загальною проектною площею 48,45 кв.м. на дев’ятому поверсі в другій секції, будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у м.Рівне (згідно технічного паспорту квартира №104 у багатоквартирному житловому будинку у м.Рівне вул.Костромська, буд. 89) та стягнути понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 4602,75 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явилася, однак подала до суду письмову заяву у якій просила провести розгляд справи у відсутності позивача та у її відсутності, заявлені позовні вимоги повністю підтримує та просить суд їх задоволити.

Представник відповідача ОК «ЖБК «Рівненська брама» в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовою повсткою. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав. Відзив (заперечення проти позову) відповідач не подав.

Разом з тим, голова ОК «ЖБК «Рівненська брама» ОСОБА_2 подав суду письмову заяву про визнання позову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Рівненська брама» визнав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Дослiдивши письмовi докази по справi, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 липня 2016 року між ОК «ЖБК «Рівненська брама» в особі голови кооперативу ОСОБА_2 (далі – кооператив), що діє на підставі Статуту кооперативу, та позивачем ОСОБА_1, асоційованим членом кооперативу (далі – пайовик), було укладено договір пайової участі в будівництві № 107/2 (далі – договір), за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву кварталу житлової та громадської забудови по вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівне (Об’єкт) і реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири, будівельний номер 107 загальною проектною площею 48,45 м.кв., на дев’ятому поверсі в другій секції об’єкту (квартиру).

Відповідно до п.1.2. договору, кооператив зобов’язується організувати і забезпечити будівництво Об’єкту та здачу його в експлуатацію, передати пайовику у власність квартиру, обумовлену цим договором, за умови повної (в розмірі 100 відсотків) сплати пайовиком пайового внеску.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальний розмір внеску пайовика становить 460 275,00 грн., що еквівалентно 18 522,13 доларів США згідно з курсом продажу долара США в ПАТ «Укргазбанк» на день укладення договору, з розрахунку 9500 грн., що еквівалентно 382,29 доларів США, за один квадратний метр загальної площі квартири, без внутрішніх оздоблювальних робіт.

Відповідно до п.2.4. договору, пайовик сплачує вартість пайового внеску у визначений строк та у спосіб, погоджені сторонами в додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п.3.4. договору, кооператив зобов’язаний: організувати і забезпечити будівництво Об’єкту та здачу його в експлуатацію у термін до 31 жовтня 2016 року, за умови належного виконання пайовиком своїх зобов’язань щодо здійснення пайового внеску.

Свої зобов’язання по оплаті пайового внеску позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується квитанціями №1 від 30 липня 2016 року, №2 від 01 серпня 2016 року, №3 від 02 серпня 2016 року, №4 від 03 серпня 2016 року на загальну суму 460 275,00 грн. Призначення платежу за вказаними платіжними документами є: «договір пайової участі 107/2 від 30.07.2016».

Факт виконання своїх фінансових зобов’язань перед кооперативом підтверджується також довідкою, виданою ОК «ЖБК «Рівненська брама», згідно якої позивач сплатила пайовий внесок у повному обсязі згідно з договором пайової участі № 107/2 від 30 липня 2016 року в сумі 460 275 грн.

Судом також встановлено, що станом на день звернення до суду об’єкт не зданий в експлуатацію, будь-яких дій для здачі в експлуатацію будинку, де знаходиться квартира, відповідач не здійснює, чим порушує встановлені статтею 526 ЦК України загальні вимоги виконання зобов’язання: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач, всупереч вимогам умов укладеного договору та цивільного законодавства України, не виконав взяті на себе зобов’язання, чим порушив законні права та інтереси позивача, який з незалежних від нього причин не може зареєструвати за собою право власності на належну квартиру, а тому не може володіти, користуватися та розпоряджатися придбаним майном.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об’єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Виходячи з приписів статті 190 ЦК України, частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умов укладеного між сторонами договору, суд визнає позивача таким, що набув майнових прав на квартиру, оскільки в повному обсязі виконав умови договору пайової участі в будівництві №107/2.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і, відповідно, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб’єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права.

Як слідує з наданих позивачем письмових доказів, у період з жовтня по листопад 2017 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_3 було подано чотири позовні заяви про визнання недійсним договору уступки (цесії), в яких відповідачами були зазначені дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне», ОК «ЖБК «Рівненська брама», ОСОБА_2, що підтверджується витягом із офіційного веб-сайту «Судова влада» (цивільні справи № 686/23134/17, № 686/21826/17, № 686/22342/17, № 686/20914/17).

Аналогічні три позови було подано ОСОБА_4 до дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», ОСОБА_2, ОК «ЖБК «Рівненська брама» про визнання недійсним договору уступки (цесії), зокрема, справи № 686/23217/17, № 686/20915/17, № 686/21821/17, у яких він вказує, що як засновник дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» недоотримує прибуток, який може бути розподілений між засновниками як дивіденди.

Оскаржуваний ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір уступки (цесії) від 18 червня 2015 року був укладений між дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» (Цедент) та ОК «ЖБК «Рівненська Брама» (Цесіонарій). В порядку та на умовах, визначених цим договір уступки (цесії), Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває належні Цедентові права та обов’язки Інвестора-2, що відносяться до будівництва за Угодою № 20 про дольову участь у будівництві житлових будинків з об’єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному від 22 серпня 2007 року та додаткових угод до неї, укладену між Замовником – Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Інвестором-1 – ТзОВ «Реноме-Євробуд» та Інвестором-2 – дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне».

06 вересня 2016 року між тими ж сторонами було укладено договір уступки вимоги (цесії) у новій редакції, у відповідності до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває належні Цедентові права та обов’язки Інвестора в повному обсязі, що відносяться до будівництва Кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному (І черга) за Угодою про дольову участь у будівництві кварталу житлової та громадської забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівному № 20 від 22 серпня 2007 року та усіх Додаткових угод, що є невід’ємною частиною основної Угоди.

За вказаним оскаржуваним договором уступки (цесії), дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне» передало свої права та обов’язки інвестора щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному (І черга) для ОК «ЖБК «Рівненська Брама».

ОСОБА_3 є засновником (учасником) як ОК «ЖБК «Рівненська Брама» згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (із офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України), так і дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», що підтверджується таким же витягом.

ОСОБА_4 є засновником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», про що він зазначає у своєму позові від 03 листопада 2017 року.

За наведеного, ОСОБА_3 як засновник (учасник) ОК «ЖБК «Рівненська Брама» та дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», оскаржував укладений договір уступки вимоги (цесії) між юридичними особами, засновником яких він є, а ОСОБА_4 оскаржував договір, за яким були передані права інвестора для ОК «ЖБК «Рівненська Брама».

Суд визнає, що у випадку можливого задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору уступки (цесії), таке рішення мало би негативні наслідки для кожного із пайовиків, у тому числі і для позивача, оскільки однією із сторін у договорах пайової участі у будівництві є ОК «ЖБК «Рівненська Брама», який придбав інвестиційні права у дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» саме за оскаржуваним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договором уступки права вимоги (цесії).

Наслідки визнання правочину недійсним (в даному випадку договору уступки (цесії) від 18 червня 2015 року) визначені статтею 216 ЦК України, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За наведеного, під невизнанням майнових прав за позивачем на квартиру слід розуміти заперечення засновником ОК «ЖБК «Рівненська Брама» і учасником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» ОСОБА_3, а також учасником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» ОСОБА_4 дійсності та належності ОК «ЖБК «Рівненська Брама» інвестиційних прав щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному (І черга), що відповідно створює невпевненість для позивача у дійсності її майнового права на квартиру.

Таким чином, вищевказані позови до Хмельницького міськрайонного суду про визнання недійсним договору уступки (цесії) свідчать про невизнання засновником ОК «ЖБК «Рівненська Брама» і учасниками дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» наявності у ОК «ЖБК «Рівненська Брама» інвестиційних прав щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному за Договором уступки (цесії) від 18 червня 2015 року, який був укладений між дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» та ОК «ЖБК «Рівненська Брама», що може мати наслідком невизнання права ОК «ЖБК «Рівненська Брама» на укладення договорів пайової участі в будівництві з будь-якими особами, у тому числі, і на укладення договору пайової участі в будівництві з позивачем.

Відповідно до вимог частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи вимоги частини першої статті 8 ЦК України щодо застосування аналогії закону, суд визнає, що майнові права підлягають такому ж захисту, що і права власності.

За встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку про те, що існують реальні підстави передбачати можливість порушення майнового права позивача іншими особами, оскільки визнання недійсним договору уступки (цесії) матиме наслідком застосування положень статті 216 ЦК України, а тому наявні підстави для застосування положень частини 2 статті 386 ЦК України з метою унеможливлення вчинення дій зі сторони відповідача чи інших осіб, направлених на порушення чи позбавлення відповідних прав позивача.

При цьому суд визнає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених та невизнаних цивільних прав та інтересів відповідає положенням статей 15,16 ЦК України та не є зловживанням правом у будь-якому вигляді.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-101цс12 висловила правову позицію про те, що участь фізичної особи в будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність» і у разі виникнення спору щодо виконання зобов'язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,258,259,264,265,273,352,354 ЦПК України, ст.ст.8,15,16,190,509,526,629 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Рівненська Брама» про визнання права на квартиру – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 (і.н.2500306346, проживаючою ІНФОРМАЦІЯ_1) майнові права на квартиру будівельний №107, загальною проектною площею 48,45 кв.м. на дев’ятому поверсі в другій секції, будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у м.Рівне (згідно технічного паспорту квартира №104 у багатоквартирному житловому будинку у м.Рівне вул.Костромська, буд. 89) та стягнути понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 4602,75 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :