Рішення № 71956831, 01.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/286/18

Номер справи місцевого суду: 522/916/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого- Гірняк Л.А.

суддів Цюри Т.В.,Сегеди С.М.

за участю секретаря-Ціхіселі Л.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 Михайловичана рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бруклін-Київ”

-про стягнення заробітної плати, премії, -

ВСТАНОВИЛА:

22 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами та уточнюючи їх просив суд стягнути з ТОВ «Бруклін-Київ» на його користь :

- суму премії згідно наказів № 63 від 22.04.2015 року в розмірі 8000 грн., № 85 від 25.08.2015 року в сумі 8000,00 грн, та наказу № 227-П від 22.121.2015 року в сумі 4000,00 грн. ;

-зобовязати ТОВ «Бруклін-Київ « скасувати наказ № 215-к/тр від 16.06.2015 року та виплатити йому різницю між посадовим окладам докера-механізатора 1 класу та підсобного робітника з 16.06.2015 року по день постановлення рішення суду;

- та стягнути моральну шкоду 50 000 грн.

Вимоги обґрунтовував тим, що з 09 вересня 2014 року знаходився в трудових стосунках з відповідачем та займав посаду докера – механізатора першого класу. 17 червня 2015 року власноручно написав заяву про перевід тимчасово,до відновлення повної працездатності, на легшу роботу в зв’язку з виробничою травмою та у відповідності медичного висновку.

Посилаючись на те, що переведення на постійну посаду підсобного працівника відбулось без його згоди, відповідач не повідомив його за 2 місяці змінивши істотні умови праці, а саме розмір оплати праці, а тому наказ від 16.06.2015 року № 215-к/тр вважає незаконним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що на підприємстві неодноразово, а саме 22.04.2015 року згідно наказу № 63 від 25.08.2015 року,згідно наказу № 85 від 22.02.2015 року та № 227-П виплачувалась премія,котру він не отримував.

Посилаючись нате, що в період виплати премії він працював,дисциплінарні стягнення до нього не застосовувались позбавлення премії вважає дискримінаційним та незаконним.

Посилаючись на незаконні дії відповідача та порушення його права в сфері трудових відносин, просив суд стягнути моральну шкоду в порядку ст.. 237-1 КЗпП України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року в задоволенні позовних вимогах відмовлено. З ОСОБА_2 стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1920 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового,про задоволення позовних вимог,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,неповним з’ясуванням обставин,що мають значення для справи. При цьому посилається на ті ж підстави, що викладені в позовній заяві та на те, що заяву від 16.06.2015 року про переведення його на постійну роботу підсобного робітника не писав та таке переведення здійснено по фіктивним документам.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2017 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 року,відкрито апеляційне провадження по справі.

Справа з об’єктивних причин неодноразово відкладалась в тому числі за клопотанням представника позивача.

В судове засідання 01.02.2018 року позивач та його представник не з’явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В своїй заяві від 24.01.2018 року представник позивача- Попас С.Д. просить справу відкласти в зв’язку з перебуванням його за межами України

Заслухавши думку учасників судового засідання, що з’явились, судова колегія відхиляє заявлене клопотання з врахуванням розумності строку розгляду спору та ст.372 ч.2 ЦПК України відповідно до котрої неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомлених про дату,час та місце розгляду справи,не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія,вислухавши доповідь судді доповідача,вислухавши пояснення відповідача, допитавши свідків,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в заявлених вимога районний суд виходи в з того, що позивача було переведено на посаду підсобного робітника на підставі його заяви від 16.06.2015року в порядку ст.170 КЗпП України у зв’язку з встановленням позивачу третьої групи інвалідності-стійкої втрати працездатності,що унеможливлювало його роботу на посаді докера-механізатора та оклад його становив середньому заробітку попередньої роботи.З врахуванням зазначеного відсутні підстави для виплати позивачеві різниці між посадовим окладом докера механізатора 1 класу та підсобного робітника з 16.06.2015 року.

Відмовляючи в стягненні премії,районний суд виходив з того, що вона не є гарантованою має індивідуальний характер та визначається виключно адміністрацією.

Відмовляючи в стягненні моральної шкоди районний суд виходив з її недоведеності,так як дії відповідача носили правомірний характер.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказом генерального директора ТОВ «Бруклін-Київ» № 329-к/тр від 01.09.2014 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду докеора-механізатора 1 класу 570 комплексної бригади зі змінним графіком роботи з 09.09.2014 року з випробувальним терміном на один місяць.

19.05.2015 року складений акт №1/2015 року про нещасний випадок на виробництві стосовно ОСОБА_2 який мав місце 28.01.2015 року.

Згідно довідки МСЕК від 26.05.2015 року ОСОБА_2 встановлено 3-тю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності.Показана робота,не пов’язана з тривалою ходою та тяжким фізичним навантаженням .

Наказом генерального директора ТОВ „Бруклін-Київ” № 214-к/тр від 15.06.2015 року в зв’язку з виробничою необхідністю з 15.06.2015 року введено в штатний розклад підприємства посаду підсобного робітника адміністративно-господарчого відділу з посадовим окладом 3045 гривень в місяць.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 16.06.2015 р. на ім’я генерального директора ТОВ „Бруклін-Київ” позивач просив перевести його з 17.06.2015 року на посаду підсобного робітника адміністративно-господарчого відділу. З посадовою інструкцією ознайомлений.( а.с.12)

Відповідно до наказу в.о. генерального директора ТОВ „Бруклін-Київ” № 215-к/тр від 16.06.2015 року ОСОБА_2 докера-механізатора 1 класу 570 комплексної бригади, постійно, за його згодою, переведено на посаду підсобного робітника адміністративно-господарчого відділу з 17.06.2015 року посадовим окладом згідно штатного розпису.( а.с.14)

Відповідно акту від 18.06.2015 року ОСОБА_2 було надано для ознайомлення наказ № 215-к/тр від 16.06.2015 року. Ознайомившись з наказом ОСОБА_2 відмовився засвідчити факт ознайомлення підписом, не пояснюючи причини.( а.с.15).

В суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили зазначені обставини та пояснили, що ОСОБА_2 відмовився засвідчити факт ознайомлення підписом з наказом генерального директора від 16.06.2015 року № 215-к/тр про що був складений акт.

За таких обставин,судова колегія погоджується з судженням районного суду про відсутність правових підстав для скасування наказу № 215-к/тр від 16.06.2015 року так як доводи ОСОБА_2 про те, що переведення було проведено без його згоди не доведено та спростовуються його власноручним підписом з назначенням дати під заявою від 16.06.2015 року .

Сама по собі заява від 17.06.2015 року , котра додана до апеляційної скарги оцінюється судовою колегією критично так як вона не зареєстрована у встановленому законом порядку та не була у полі зору адміністрації ТОВ „Бруклін-Київ”.

Відповідно до наказів генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» № 63 від 22.04.2015 р., № 85 від 25.08.2015 р. та наказу № 227-П від 22.12.2015 р. окремим працівникам підприємства було виплачено премії.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій районний суд правильно виходив з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

На підприємствах можуть затверджуватися положення про преміювання.

Частина третя статті 97 КЗпП України тільки зобов’язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов’язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Відповідно п. 7.2 Колективного договору, форма і система оплати праці встановлюється адміністрацією за погодженням з профкомом підприємства. Оплата праці на підприємстві здійснюється в національній грошовій одиниці України на умовах, встановлених «Положенням про оплату праці».

Згідно розділу 2.3 Положенням про оплату праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ», премія працівникам підприємства нараховується та виплачується згідно наказу керівника підприємства, в якому вказуються розмір премій по підрозділам та механізм їх розподілу, що було підтверджено в суді свідком по справі - головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» ОСОБА_5

Відповідно наказів генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» № 63 від 22.04.2015 р., № 85 від 25.08.2015 р. та наказу № 227-П від 22.12.2015 р. вбачається, що виплата премій на підприємстві була проведена окремим працівникам за досягнення високих показників у праці при збільшенні обсягів вантажопереробки та наказано бухгалтерії провести нарахування премій згідно додатку №1.

За таких обставин,судова колегія погоджується з судженням районного суду ,що преміювання працівників відбувається не у фіксованому розмірі, цей розмір не є гарантованим і має індивідуальний характер. Коло робітників, яким ці виплати здійснюються та розмір виплат, визначаться виключно адміністрацією Товариства, тому підстав для стягнення з відповідача сум премії згідно вказаних наказів не має.

Доводи позивача на порушення відповідачем вимог ст.32 КЗпП України, стосовно відсутності його попередження за два місяця до переведення є безпідставним, оскільки переведення було пов’язано не з ініціативою роботодавця, а зі станом здоров’я позивача та відповідно до його заяви.

Виходячи з того, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від вищезазначених вимог, районний суд дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для застосування ст. 237-1 КЗпП України та стягнення моральної шкоди.

Посилання на фіктивність заяви від 16.06.2015 року оцінюється колегією суддів критично за відсутності належних та допустимих доказів.

Само по собі звернення до правоохоронних органів не може бути підставою для задоволення позовних вимог та не позбавляє права позивача, у випадку доведеності зазначених обставин, переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами.

З врахуванням вимог ст.375 ч.1 ЦПК України судова колегія залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як визнає,що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія, ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Михайловичана відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді Т.В.Цюра

ОСОБА_6