Рішення № 71955338, 24.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16978/17

Провадження № 2/127/5007/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Бедрак М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_2,

представника відповідача ВК ВМР ОСОБА_3,

представника відповідача ДП «Житлово-експлуатаційна контора № 26» ВКФ «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 26» виробничо-комерційна фірма «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_5 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №26» виробничо-комерційної фірми «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 вересня 2016 року КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» листом відмовило позивачу у відключенні його квартири від мережі централізованого опалення, в зв’язку з тим, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.06.2016р. погоджено, що відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання можливе виключно для житлового будинку в цілому або під’їзду житлового будинку в цілому. Дані дії виконавчого комітету Вінницької міської ради та комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_5 вважає неправомірними та такими, що не відповідають вимогам закону та порушують його законні права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Також позивач зазначає, що останнім часом неодноразово значно збільшувалися тарифи на теплопостачання. ОСОБА_5 являється пенсіонером, тому в нього відсутні кошти для оплати послуг теплопостачання. Крім того, в спірній квартирі наразі ніхто не прописаний та не проживає. На сьогоднішній день всі мешканці квартир 1-го під’їзду по стояку подачі тепла, на якому знаходиться квартира позивача, починаючи з 1 по 9 поверх (окрім 7, 8 поверху), від’єднані від централізованого опалення і користуються індивідуальними джерелами опалення. Таким чином, лише квартира ОСОБА_5 на 7 поверсі будинку та квартира №25 на 8 поверсі, власником якої являється ОСОБА_6, підключені до централізованого опалення. ОСОБА_6 також виявила бажання від’єднатися від централізованого опалення. Тобто є фактична можливість відключити теплопостачання повністю окремого стояка 1-го під’їзду буд. 5 по вул. Павла Тичини, що суттєво вплине на економію витрат пального для постачальника тепла. Внаслідок дій виконавчого комітету Вінницької міської ради та КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», на думку позивача, він протиправно обмежений в реалізації своїх законних прав власника квартири АДРЕСА_1, оскільки не має можливості скористатися своїм правом передбаченим ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом та просить:

-визнати протиправною відмову КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» від 23.09.2016 року у від’єднанні від централізованого опалення квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5;

-зобов’язати виконавчий комітет Вінницької міської ради видати ОСОБА_5 дозвіл на від’єднання його квартири № 21, буд.є №5 по вул. Павла Тичини в м. Вінниця від мережі централізованого опалення;

-зобов’язати ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» - ТОВ та КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» фактично провести відключення квартири АДРЕСА_3 від мережі централізованого опалення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що система опалення належить мешканцям будинку на праві спільної сумісної власності, тому в разі від’єднання від системи, погіршиться робота системи взагалі, що призведе до порушення прав інших мешканців будинку. Також рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками приміщень у житловому будинку. Однак, позивачем не було отримано даної згоди від всіх споживачів житлового будинку. Просила відмовити ОСОБА_5 в задоволенні його позову.

В судовому засіданні представник відповідача виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_3 позов не визнав, поясилаючись на рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1467, відповідно до якого відключення окремої квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води заборонене. Додатково зазначив, що в даному випадку можливо лише відключити весь під’їзд житлового будинку від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, однак за згодою всіх мешканців. Просив відмовити ОСОБА_5 в задоволенні його позову.

Представник відповідача ДП «Житлово-експлуатаційна контора №26» виробничо-комерційна фірма «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю – ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення та пояснила, що ДП «Житлово-експлуатаційна контора №26» ВКФ «Будмашпрод» - ТОВ являється виконавцем послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі і будинку №5 по вул. П.Тичини в м. Вінниці. Порядок від’єднання споживачів від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Вінниця регламентується рішенням виконкому Вінницької міської ради від 09.04.2009р. №802 зі змінами. Відповідно до даного рішення щодних повноважень та обов’язків щодо від’єднання споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання підприємствам, які надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, не передбачено і не надано. На думку представника, позивач безпідставно просить зобов’язати ДП «ЖЕК №26» провести відключення його квартири від мережі централізованого опалення. Просила відмовити позивачу в цій частині позову і виключити ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» - ТОВ з переліку відповідачів.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, щопозов не підлягає задоволенню з наступнихпідстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у судіпершої інстанції" роз'яснено, щовідповідно до статей 55, 124 КонституціїУкраїни та статті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду зазахистомсвоїхпорушених, невизнанихабооспорюваних прав, свобод чиінтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов протиУкраїни" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихцим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно договору дарування квартири від 14 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8 передав безоплатно у власність ОСОБА_5, квартиру під № 21, що знаходиться в м. Вінниця по вул. П.Тичини в будинку під № 5 (а.с. 8-9). Таким чином, позивач є власником вказаної квартири.

З довідки ЖЕК № 420 від 09.06.2012 року встановлено, що ОСОБА_5 прописаний та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Також факт реєстрації підтверджується відмітками в паспорті громадянина України ОСОБА_5 (а.с. 6-7). Однак, суд звертає увагу, що дана довідка була видана в 2012 році, отже вона не може підтвердити факт не проживання в спірній квартирі позивачем на даний час.

Також суд критично ставиться до пояснення позивача про те, що на даний час у належній йому квартирі ніхто не прописаний та не проживає, оскільки це не підтверджено жодним письмовим доказом.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Також, в позовній заяві ОСОБА_5 зазначає, що наразі всі мешканці квартир 1-го під’їзду по стояку подачі тепла, на якому знаходиться його квартира, починаючи з 1 по 9 поверх (окрім 7, 8 поверху), від’єдналися від централізованого опалення та лише його квартира і квартира №25 на 8 поверсі підключені до опалення. Проте, жодного належного доказу на підтвердження даних фактів позивачем не надано. Тому, суд ставить під сумнів твердження позивача, що лише дві квартири з під’їзду підключені до централізованого опалення.

Судом встановлено, що 5 серпня 2016 року позивач звернувся до в.о. генерального директора КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» з заявою, в якій просить від’єднати його квартиру АДРЕСА_4 від централізованого опалення, так як немає фінансової змоги сплачувати кошти за опалення даної квартири (а.с. 11).

Так, 23 вересня 2016 року КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» було надіслано позивачу лист, в якому повідомлено, що згідно рішення виконкому міської ради від 16.06.2016р. за № 1467 Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому міської ради від 09.04.2009 року № 802 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання у м. Вінниця» відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води можливо виключно для житлового будинку або під’їзду житлового будинку в цілому (а.с. 12).

З огляду на це, 16 жовтня 2016 року позивач звернувся до голови Вінницької міської ради з заявою, в якій просив від’єднати його квартиру АДРЕСА_4 від централізованого опалення (а.с. 13).

В результаті розгляду даної заяви, 18 листопада 2016 року Департаментом міського господарства Вінницької міської ради було направлено позивачу лист (а.с. 14). Зі змісту даного листа вбачається, що умови та порядок від’єднання споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Вінниця регламентується рішенням виконкому ВМР від 09.04.2009р. №802 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання у м. Вінниця». В жовтні 2016 року виконкомом Вінницької міської ради було внесено зміни та доповнення до вказаного Рішення. Так, відповідно до п. 4 Рішення, від’єднання квартир, окремих приміщень, від мереж централізованого теплопостачання, що не узгоджується з Схемою перспективного розвитку інженерних мереж м. Вінниці заборонено і постійно діючою міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов’язаних з відключенням від мереж ЦО і ГВП споживачів в разі їх відмови від отримання послуг з централізованого теплопостачання, не розглядається. Також запропоновано звернутися до адміністрації теплопостачального підприємства з метою визначення можливості відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення будинку.

Також, позивач звертався 16 жовтня 2016 року до директора ДП «ЖЕК № 26» ВКФ «Будмашпрод»-ТОВ з заявою, в якій просив від’єднати централізоване опалення від його квартири АДРЕСА_4 (а.с. 15). Однак, відповідно до листа ДП «ЖЕК № 26» (а.с. 16), надання дозволу на від’єднання від централізованої системи опалення знаходиться поза мажами компетенції ДП «ЖЕК № 26» ВКФ «Будмашпрод»-ТОВ та запропоновано звернутися до виконавця послуг централізованого теплопостачання КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

Суд критично ставиться до твердження ОСОБА_5 про незадовільність функціонування системи центрального опалення та завищені розміри фактично ненаданих послуг по теплопостачанню тому, що вони жодними доказами не підтверджені. Крім того, позивач зазначає, що в спірній квартирі ніхто не проживає, отже звідки йому відомо про дані порушення суду не зрозуміло.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1467 від 16.06.2016 року внесено зміни та доповнення до рішення виконкому міської ради від 09.04.2009 року № 802 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання у м. Вінниця» (а.с. 64). Так, замінено п. 1.1 додатку №2 рішення виконкому міської ради №802 від 09.04.2009 року, виклавши його в новій редакції: «Цей Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виключно житлового будинку, під’їзду житлового будинку, або окремих приміщень, квартир, що узгоджені з оптимізованою схемою перспективного розвитку систем теплопостачання м. Вінниці. Від’єднання квартир, окремих приміщень, від мереж централізованого теплопостачання, що неузгоджені з оптимізованою схемою перспективного розвитку систем теплопостачання м. Вінниці заборонено і постійно діючою міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов’язаних з відключенням від мереж ЦО і ГВП споживачів в разі їх відмови від отримання послуг з централізованого теплопостачання, не розглядається».

З матеріалів справи вбачається, що 1 листопада 2014 року між власником житлового фонду – територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради, в особі уповноваженого ним в.о. директора департаменту житлового господарства Вінницької міської ради ОСОБА_9, та ДП «ЖЕК № 26» ВКФ «Будмашпрод»-ТОВ було укладено договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій (а.с. 38-39). Предметом даного договору є передача замовником виконавцю (ДП «ЖЕК № 26» ВКФ «Будмашпрод»-ТОВ) на утримання житлові будинки та прибудинкові території, згідно Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору, для забезпечення надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. З пояснень, наданих в судовому засіданні представником ДП «ЖЕК № 26» ВКФ «Будмашпрод»-ТОВ, вбачається, що будинок №5 по вул. П.Тичини в м. Вінниці також був переданий на утримання даному підприємству.

Метою договору є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, забезпечення надання житлово-комунальних послуг, забезпечення схоронності житлових будинків та належної якості їх експлуатації, дотримання належного санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання (п. 1.3. вищевказаного договору).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ДП «ЖЕК № 26» ВКФ «Будмашпрод»-ТОВ являється лише виконавцем послуг по утриманню спірного будинку та прибудинкової території.

Статтею 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Під санітарною технікою мається на увазі ряд технічних засобів, що відносяться до каналізації, опалення, вентиляції приміщень, водо-, тепло- і газопостачання, які призначені для забезпечення дотримання встановлених санітарним законодавством санітарних норм у будівлях.

Згідно із п. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з послідуючими змінами.

Так, відповідно до п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Також п. 26 вищевказаних Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що даними Правилами передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Тобто, лише споживачі можуть ставити питання про відключення, а не позивач одноособово.

Згідно Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (далі по тексту Порядок відключення від мереж ЦО і ГВП), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

06.11.2007 року наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від №169 було внесено зміни до Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-1192цс15 від 11.11.2015 року.

Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Для вирішення питання відключення від мережі центрального опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1 Порядку).

Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦОі ГВП. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до комісії на затвердження (п. 2.2 Порядку).

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається лише на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП процедури, прийнятого на підставі заяви власника (власників) будинку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 звертаючись до Вінницької міської ради з заявою про відключення його квартири від мереж централізованого опалення,не надав копію протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення, яке має бути підтримане всіма власниками даного будинку.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення комісії про відмову у відключенні від системи централізованого опалення повинно бути обґрунтовано наявністю хоча б однієї з вищенаведених підстав: відсутність рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення, підтриманого всіма власниками приміщень у житловому будинку, або технічною неможливістю такого відключення.

Слід звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року по справі № 6-95цс12, в якій роз’яснено, що питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їхніх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків – з ініціативи споживачів.

Також слід зазначити, що роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період, однак ОСОБА_5 лише 05.08.2016 року та 16.10.2016 року розпочав звертатися до відповідачів з заявою про відключення його квартири від централізованого опалення. Враховуючи вимоги законодавства, в разі задоволення його заяви, йому довелося б вчинити ряд дій, в зв’язку з чим, він би не встиг від’єднатися до міжопалювального періоду. Наразі опалювальний період триває, тому в разі задоволення позову, рішення суду не можливо було б виконати відразу.

Крім того, слід зазначити, що згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається центральне теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільні мережі опалення гідравлічно ув’язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом. Таким чином, будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від’єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, що призведе до порушення прав інших мешканців.

Отже, переобладнання системи опалення призведе до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення, як цілісного майнового комплексу, в результаті чого інші квартири можуть не рівномірно обігріватись: в одних квартирах/кімнатах буде жарко, а в інших – прохолодно.

Відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про місцеве самоврядування в Україні» питання відключення від мереж централізованого опалення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, які мають сприяти оптимальному розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Разом з тим, позивачем не надано доказів отримання ним згоди всіх споживачів (мешканців) житлового будинку на відключення його квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання; відсутня схема теплопостачання для забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому; послуги теплопостачання отримуються у встановленому порядку, тому відповідачем КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» обґрунтовано не надано позивачу дозволу на встановлення індивідуального опалювального приладу, що також узгоджується з положеннями частини другої статті 19 Конституції України.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач не звертався до мешканців будинку № 5 по вул. Павла Тичини в м. Вінниці з проханням надати згоду на відключення його квартири від мережі, оскільки в будь-якому разі хтось не надав би даної згоди. Суд критично ставиться до даного пояснення так, як позивач зобов’язаний отримати згоду всіх мешканців будинку, оскільки в разі його від’єднання можуть бути порушені їх права, як споживачів теплопостачання. Крім того, згідно пояснень представника позивача, всі мешканці 1-го під’їзду, окрім нього та квартири №25 (яка також бажає від’єднатися) користуються індивідуальними джерелами опалення, отже в них відсутні підстави для відмови в наданні позивачу згоди на відключення.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), що положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Щодо твердження позивача про протиправне обмеження в реалізації ним законних прав власника квартири передбачених ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, то слід зазначити наступне. Даними статтями визначено право власності, його зміст та здійснення, зокрема власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що здійснюється на власний розсуд. Так, відповідачі не вчиняють дій щодо обмеження прав ОСОБА_5, а лише акцентують увагу на дотриманні норм законодавства під час від’єднання від опалення. Таким чином, відповідачі не заперечують проти відключення квартири позивача від мережі централізованого опалення, однак необхідно дотриматися процедури здійснення відключення, визначеної законодавством. З огляду на це, суд вважає, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» правомірно відмовило ОСОБА_5 у від’єднанні від централізованого опалення квартири, в результаті чого вимога про зобов’язання видати дозвіл на від’єднання також не може бути задоволена.

Відносно вимоги позивача про зобов’язати ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» - ТОВ та КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» фактично провести відключення квартири АДРЕСА_3 від мережі централізованого опалення, то судом встановлено наступне.

Порядок від’єднання споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Вінниця регламентується рішенням виконкому Вінницької міської ради від 09.04.2009р. № 802 із змінами і доповненнями, внесеними рішенням виконкому від 16.06.2016р. № 1467. Даними рішеннями жодних повноважень чи обов’язків щодо від’єднання споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» - ТОВ не передбачено. Суд звертає увагу, що останнє лише надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. З огляду на вищевказане, вимога про зобов’язання ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» - ТОВ провести відключення квартири, не підлягає задоволенню. Щодо виконання даної вимоги КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», то вона також не підлягає виконання, в зв’язку з тим, що законодавством заборонено здійснювати відключення окремих квартир житлового будинку.

Враховуючи те, що Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП передбачено відключення лише будинку в цілому, та за яким унеможливлено відключення від мереж ЦО і ГВП окремих квартир у багатоквартирному будинку у позовних вимогах ОСОБА_5 слід відмовити з підстав, викладених вище.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі ОСОБА_10 проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Отже, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_5 довиконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №26» виробничо-комерційної фірми «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити діїне знайшли своє підтвердження, а тому позов не підлягає задоволенню.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_5І ., понесені ним витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 382 ЦК України, п. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», п.п.24, 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої води і водовідведеннята типового договору про наданняпослуг з централізованогоопалення, постачанняхолодної та гарячої води і водовідведення, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільногопроцесуальногозаконодавства при розгляді справ у судіпершоїінстанції", ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 263-265ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 26» виробничо-комерційна фірма «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідності до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_5, місце реєстрації: АДРЕСА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Відповідач виконавчий комітет Вінницької міської ради, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 03084813.

Відповідач комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 33126849.

Відповідач дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 26» виробничо-комерційна фірма «Будмашпрод» - Товариство з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Фурманова, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 32647826.

Повний текст рішення складено 02.02.2018 року

Суддя О.О. Жмудь