Постанова № 71954802, 29.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3232/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність №7964 від 29.11.2011;

від відповідача – директор ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею С.П. Желєзною, 13.11.2017 о 15 год 01 хв, м. Одеса, повний текст складено 17.11.2017,

у справі №916/3232/15

за позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб „Одеса-2009”

про стягнення 4 530 585,60 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015р. Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі -ДП „Адміністрація морських портів України”) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-клуб „Одеса-2009” (далі– ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”) про стягнення з останнього суми збитків у розмірі 4530585,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005 в частині проведення ремонту орендованого майна.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 06.08.2015 порушено провадження у справі №916/3232/15.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2017 у справі №916/3232/15 (суддя С.П. Желєзна) в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав відсутності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП „Адміністрація морських портів України” звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2017 у справі №916/3232/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована нормами права та обставинами, викладеними в позовній заяві. Зокрема, в апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що передане товариству відповідача майно відповідно до договору №КД-7786 від 01.09.2005, укладеному між сторонами, більш ніж 10 років знаходилось у нього в користуванні, проте орендар не забезпечив належного його зберігання та не здійснював ремонтні роботи, що призвело до пошкодження об'єктів оренди. Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, що надало б можливість визначити технічний стан, в якому знаходились об'єкти оренди.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття ним у встановленому Законом порядку майнових прав на державне рухоме майно за договором №КД-7786 від 01.09.2005, а також розмір заявлених до стягнення збитків.

У судовому засіданні 31.01.2018 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, при цьому заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. У задоволенні вказаного клопотання колегією суддів відмовлено з підстав наявності у матеріалах цієї справи зазначених заявником доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.2005 між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” («орендодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю „Морський клуб ТЦФ” («орендар») було укладено договір оренди державного рухомого майна №КД-7786 (далі – договір №КД-7786 від 01.09.2005), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, що знаходиться на балансі орендодавця, а саме:

№ п/пНазва майнаІнвентарний номерВартість щодо експертної оцінки станом на 18.05.2005 грн1Заправна станція (понтон 11)061123 175 0002Понтон №2 Понтон №4 Понтон №6 Понтон №8 Понтон №10 Апарель061070 061072 061074 061076 061078 061124749 600 ВСЬОГО: 924 600Загальна вартість майна відповідно до експертної оцінки станом на 18.05.2005 становить 924600 грн. Майно передається з метою використання для потреб орендаря.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 договору №КД-7786 від 01.09.2005 вступ орендаря у користування майном настає після підписання сторонами договору і акту приймання-передачі вказаного майна, що є невід’ємною частиною договору; у разі розірвання цього договору майно повертається орендодавцю; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-повернення майна.

Згідно з пунктом 3.1 договору №КД-7786 від 01.09.2005 в редакції додаткової угоди №КД7786/5 від 01.07.2010 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінетом Міністром України від 04.10.1995 №786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДІІ за базовий місяць оренди (травень 2005 р.) 4581,66 грн. Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на поточний місяць.

Положеннями пункту 3.2 договору №КД-7786 від 01.09.2005 передбачено, що орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

У пунктах 5.1, 5.2, 5.3, 5.5, 5.8 договору №КД-7786 від 01.09.2005 орендар зобов’язується:

- використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами цього договору;

-своєчасно і у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату;

-забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; утримувати орендоване майно у стані, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно з законодавством України;

-своєчасно здійснювати усі види ремонтів орендованого майна;

-у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктами 7.1, 7.4, 7.5 договору №КД-7786 від 01.09.2005 передбачено, що орендодавець зобов’язується передати орендарю в оренду державне рухоме майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна згідно чинного законодавства України; здійснювати контроль за використанням орендованих споруд згідно з їхнім призначенням та існуючими технічними умовами, правилами протипожежної безпеки та іншими правилами; забезпечити контроль за проведенням робіт з ремонту орендованого майна, брати участь у прийманні виконаних робіт.

Згідно з пунктом 10.1 договору №КД-7786 від 01.09.2005 договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2006.

Відповідно до пункту 10.2 договору №КД-7786 від 01.09.2005 зміна умов договору може мати місце за взаємним письмовим погодженням сторін; зміни та доповнення, які пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною; одностороння необґрунтована відмова від виконання умов цього договору або внесених змін не допускається.

Положеннями пунктів 10.5, 10.6 договору №КД-7786 від 01.09.2005 визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені умовами цього договору. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни чи розірвання цього договору оренди, за винятком випадків приватизації орендованого майна орендарем.

На виконання умов договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005 між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ „Морський клуб ТЦФ” було підписано акт приймання-передачі майна, а саме: несамохідний плавучий бункер, понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель.

Додатковими угодами від 16.04.2007, від 16.04.2008, від 01.12.2008, від 01.09.2009, від 01.01.2010, від 01.07.2010, від 13.06.2013 до договору №КД-7786 від 01.09.2005 сторонами внесено зміни стосовно визначення розміру орендної плати, найменування орендаря, орендодавця та умов продовження й строку дії договору.

Так, в силу пункту 10.5 договору №КД-7786 від 01.09.2005 в редакції додаткової угоди №КД7786/3 від 01.09.2009 цей договір може бути продовжений за взаємним письмовим погодженням сторін.

Додатковою угодою від 01.12.2008 до договору №КД-7786 від 01.09.2005 було змінено найменування орендаря за договором з ТОВ „Морський клуб ТЦФ” на ТОВ "Яхт-клуб "ОСОБА_1" та додатковою угодою від 01.01.2010 до договору №КД-7786 від 01.09.2005 з ТОВ„Яхт-клуб „Одеса” – на ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”.

Шляхом укладання додаткової угоди від 01.07.2010 до договору №КД-7786 від 01.09.2005 сторонами було продовжено термін дії договору до 31.12.2015.

Сторонами у додатковій угоді від 13.06.2013 до договору №КД-7786 від 01.09.2005, визначено, що у зв’язку з реорганізацією ДП „Одеський морський торговельний порт” орендодавцем за договором оренди державного майна є ДП „Адміністрація морських портів України”.

Із матеріалів справи також вбачається, що між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ДП „Адміністрація морських портів України” було складено розподільчий баланс станом на 13.06.2013, а також підписано акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов’язків, відповідно до якого ДП „Одеський морський торговельний порт” було передано позивачу державне рухоме майно, яке є предметом договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005.

13.03.2014 комісією ДП „Адміністрація морських портів України” було проведено перевірку технічного стану понтонів, переданих ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” в оренду у відповідності до умов договору №КД-7786 від 01.09.2005, та встановлено, зокрема, що понтони та яхт-пірси піддались корозії та потребують ремонту.

Листом від 01.04.2014 ДП „Адміністрація морських портів України” повідомило ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” про результати проведеного обстеження, у зв’язку з чим, позивач вимагав усунути вказані недоліки у найкоротший строк та повідомити ДП „Адміністрація морських портів України” у строк до 10.04.2014 про план заходів та терміни виконання відповідних робіт.

ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” 08.04.2014 повідомило ДП „Адміністрація морських портів України” про план заходів із усуненням частини недоліків, на які було вказано позивачем.

07.08.2014 Чорноморським міжрегіональним територіальним управлінням Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті за результатами проведеної перевірки стану дотримання вимог нормативних документів щодо безпеки судноплавства, а саме: бази для стоянки маломірних (малих) суден №17 було складено припис №16/47-14, відповідно якого було заборонено з 07.08.2014 експлуатацію бази-стоянки №17 ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” до моменту усунення виявлених недоліків.

З огляду на винесений Чорноморським міжрегіональним територіальним управлінням Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті припис №16/47-14 від 07.08.2014, ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” листом від 04.09.2014 було запропоновано ДП „Адміністрація морських портів України” розірвати договір оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005.

29.09.2014 між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було укладено угоду про розірвання договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005. В той же день комісією у складі представників ДП „Адміністрація морських портів України” та директора ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” ОСОБА_3 було складено акт технічного стану рухомого майна, яке перебувало у користуванні ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”, з якого вбачається, що передане у користування відповідача майно потребує ремонту, очищення та часткової заміни покриття.

ДП „Адміністрація морських портів України” у зв’язку із виявленими водолазною службою останнього пошкодженнями підводної частини понтонів 20.04.2015 було складено ремонтну відомість, у якій наведено перелік робіт, необхідних для проведення ремонту понтону. Відповідно до відомостей комерційної пропозиції ТОВ „ТМ „Касатка” ремонт одного понтона складатиме 755097,60 грн. Згідно з листом головного інженера ДП „Адміністрація морських портів України” від 28.04.2015 начальнику юридичної служби позивача орієнтовна вартість ремонту 5 понтонів може скласти 4530585,60 грн, а остаточна вартість буде уточнена після проведення процедури закупівлі вказаних робіт.

У зв’язку з розірванням договору №КД-7786 від 01.09.2005 між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” 29.09.2014 було складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) рухомого майна, з якого вбачається, що відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято наступне майно: несамохідний плавучий бункер, понтон №2, понтон №4, понтон №6, понтон №8, понтон №10, апарель.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015, у справі №916/1878/15 за позовом ТОВ “Яхт-клуб “Одеса-2009” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, ДП “Адміністрація морських портів України”, ТОВ “Яхт-клуб “Одеса-2009” про визнання недійсними угод та скасування актів прийому - передачі майна (далі- справа №916/1878/15), позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсною угоду від 29.09.2014 про розірвання договору №КД-7786 від 01.09.2005, укладену між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та товариством з обмеженою відповідальністю “Яхт клуб “Одеса-2009”; визнано недійсною угоду від 29.09.2014 про розірвання договору №КД-4761 від 26.12.2003, укладену між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та товариством з обмеженою відповідальністю “Яхт клуб “Одеса-2009”; в решті позову відмовлено.

Із вказаного рішення вбачається, що директор ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” ОСОБА_3 не був уповноважений на підписання від імені ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” договорів, що, в тому числі, стало підставою для визнання господарським судом у межах справи №916/1878/15 недійсною додаткової угоди від 29.09.2014 про розірвання договору № КД-7786 від 01.09.2005.

З огляду на визнання у межах справи №916/1878/15 недійсною додаткової угоди від 29.09.2014 про розірвання договору №КД-7786 від 01.09.2005, 28.03.2016 між ДП „Адміністрація морських портів України” та ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” було складено та підписано акт приймання-передачі рухомого майна, що передається відповідачу на підставі договору №КД-7786 від 01.09.2005.

Отже, у період з 29.09.2014 по 28.03.2016 орендоване майно не перебувало у користуванні відповідача.

Листом №20А.3/11-628 від 01.09.2017 ДП „Адміністрація морських портів України” повідомило відповідача, що у зв’язку із визнанням недійсними постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 по справі №916/3628/16 додаткових угод до договору оренди державного рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005, підлягають застосуванню положення пункту 10.5 договору у його початковій редакції, а тому договір вважається таким, що діє до 31.08.2017, проте, з огляду на невідповідність положень договору в частині розміру орендної ставки вимогам Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, орендодавець повідомляє про припинення дії договору.

ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” надіслало на адресу позивача лист від 19.09.2017, у якому зазначило, що у зв’язку із перебуванням протягом періоду з 29.09.2014 по 28.03.2016 державного рухомого майна у користуванні ДП „Адміністрація морських портів України” договір не може вважатись таким, що діє до 31.08.2017.

З метою відшкодування за рахунок відповідача збитків у розмірі 4530585,60 грн, які необхідно понести ДП „Адміністрація морських портів України” з метою відновлення орендованого рухомого майна, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у статті 16 Цивільного кодексу України, договором або іншим законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3)завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4)інші юридичні факти.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою, шостою статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Правовим наслідком визнання недійсною у судовому порядку угоди від 29.09.2014 про розірвання договору найму №КД-7786 від 01.09.2005 в силу приписів статті 216 Цивільного кодексу України є поновлення договірних відносин сторін на умовах договору з урахуванням змін, які були внесені до моменту його розірвання. Враховуючи умови додаткової угоди від 01.07.2010, строк дії договору на момент звернення позивача до суду з даним позовом, є таким, що встановлений до 31.12.2015.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Згідно з положеннями статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 5.5 договору №КД-7786 від 01.09.2005 обов’язок із проведення усіх видів ремонтних робіт було покладено на ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009”.

В силу статті 779 Цивільного кодексу України, з посиланням на яку обгрунтовані позовні вимоги, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Отже, вказаною нормою право на відшкодування збитків виникає у орендодавця у випадках неможливості відновлення речі.

Аналогічне регулювання орендних правовідносин зі спірного питання встановлено частиною четвертою статті 285 Господарського кодексу України, яка передбачає, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна лише у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

У разі, якщо придатне для використання майно лише потребує ремонтних робіт, останні повинні здійснюватися за рахунок орендаря, а у випадку його відмови від їх проведення, витрати понесені орендодавцем на відновлення майна підлягатимуть відшкодуванню за рахунок орендаря у вигляді стягнення збитків.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями частини першої статті 224 Господарського кодексу України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України, статтей 224, 225 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (частина перша статті 225 Господарського кодексу України).

Отже, відшкодування збитків - міра господарсько-правової відповідальності, яка полягає у застосуванні до учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, негативних наслідків, спрямованих на відновлення майнового стану потерпілої сторони. Відшкодування збитків має компенсаційний характер і не може призводити до безпідставного збагачення.

На підтвердження факту погіршення орендованого майна позивачем надано акт перевірки від 13.03.2014, складений комісією ДП „Адміністрація морських портів України”, та акт технічного стану рухомого майна від 29.09.2014, складений комісією у складі представників ДП „Адміністрація морських портів України” та директора ТОВ „Яхт-клуб „Одеса-2009” ОСОБА_3 З огляду на те, що акт від 13.03.2014 складений за відсутності відповідача та без його повідомлення, а акт від 29.09.2014 за участю ОСОБА_3, у якого, як встановлено судовими рішеннями у справі №916/1878/15, були відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача, що, в тому числі, включає в себе і підписання будь-яких документів, місцевим господарським судом підставно оцінені зазначені докази критично.

За статтею 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що особа яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Проте позивачем, всупереч вимогам закону, не доведено розміру понесених збитків в сумі 4530585,60 грн, відшкодування яких є предметом спору у цій справі.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендоване майно знищено або пошкоджено настільки, що відновлення його неможливе. Ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивачем зроблені витрати, пов'язані із відновленням порушеного права, зокрема витрати на ремонт орендованого майна, необхідні для його подальшої експлуатації.

Крім того, Одеський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку встановити розмір збитків (у разі їх наявності) можливо лише шляхом порівняння стану майна, яке перебувало в оренді, із станом, в якому це майно було одержано орендарем в оренду. Між тим у матеріалах справи відсутні, а позивачем не подані документи або будь-які інші докази, що відображають технічний стан орендованого майна станом на момент передачі його в оренду у 2005 році. При цьому звіт про оцінку основних засобів, які належать ДП "Одеський морський торговельний порт" та передаються в оренду відповідачеві, складений станом на 18.05.2005 оціночною фірмою "Ін-Юг експертиза" у формі ТОВ, містить лише ринкову вартість об'єкта, що була визначена для розрахунку розміру орендної плати, проте цей звіт не відображає технічний стан об'єктів, переданих в оренду.

Враховується колегією суддів апеляційного господарського суду і той факт, який встановлений судовими рішеннями у справі №916/1878/15, що відповідача було неправомірно позбавлено права користування орендованим майном і протягом періоду з 29.09.2014 по 28.03.2016 воно перебувало у орендодавця. ДП „Адміністрація морських портів України” не надано жодного доказу на підтвердження того, що протягом зазначеного періоду ним вживались заходи, направлені на відновлення стану майна, що є об'єктом договору оренди №КД-7786 від 01.09.2005. Стан орендованого майна на момент його повернення орендарю у 2016 році також не відображений у жодному документі.

Відповідно до приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що ДП „Адміністрація морських портів України” не було доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту завдання відповідачем збитків у розмірі 4530585,60 грн, що свідчить про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, з якими стаття 22 Цивільного кодексу України та стаття 224 Господарського кодексу України пов'язують застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відшкодування збитків полягає у відновленні майнового стану потерпілої особи, а не у її безпідставному збагаченні.

Доводи скаржника про те, що Господарським судом Одеської області неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки заявником не було доведено належним чином наявності підстав для призначення експертизи та можливості її проведення з огляду на відсутність у позивача документів, що відображають технічний стан орендованого майна на момент передачі його в оренду. Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що за відсутності вихідних даних визначення розміру матеріальної шкоди (реальних збитків) у вигляді вартості ремонтно-відновлювальних робіт, є неможливим. До того ж, призначення експертизи є правом суду, а не його обовязком. Відтак посилання апелянта на не призначення місцевим господарським судом експертизи є безпідставним.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті рішення від 13.11.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2017 у справі №916/3232/15 – без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна