Постанова № 71954730, 30.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/575/17

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання – Бендерук Є.О.;

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення № 031409, від 19.01.15;

від ОСОБА_1 обласної державної адміністрації – не з’явився;

від Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, с. Великий Дальник - ОСОБА_3, довіреність № б/н, від 15.08.17;

від Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, с. Нова Долина - не з'явився;

від Департаменту міського господарства ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_4, довіреність №2027/вих, від 12.12.17;

від ТОВ "Союз", м. Одеса - ОСОБА_5, ордер № 192068, від 16.01.18;

від ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_6, довіреність № 282/исх-гс, від 28.12.17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року (головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Волков Р.В., Никифорчук М.І., м. Одеса, повний текст складено 13.11.2017 року)

по справі № 916/575/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, с. Великий Дальник, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, с. Нова Долина

до відповідачів: Департаменту міського господарства ОСОБА_1 міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз”, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 міська рада

про визнання недійсним договору оренди землі,-

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, с. Великий Дальник, Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, с. Нова Долина звернувся до Департаменту міського господарства ОСОБА_1 міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, площею 60,4 га та 35,8 га, які розташовані на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області відповідно, укладений 11.11.1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_1 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями, в частині передачі в оренду полігону ТПВ "Дальницькі кар’єри", витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів (вх.№612/17 від 06.03.2017).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактично за договором оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса передано земельні ділянки, площею 60,4 га та 35,8 га, на яких розміщено полігон твердих побутових відходів "Дальницькі кар’єри". ОСОБА_1 міська рада не є власником даних земельних ділянок, вони перебувають у користуванні ОСОБА_1 міської ради з 1990 року на підставі державних актів на право користування землею Б № 033803 та Б № 0338801. З урахуванням того, що за умовами укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_1 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса договору земельні ділянки передані у користування останнього на правах оренди, у вказаному договорі вбачаються ознаки удаваності - договір укладено з метою приховування договору оренди землі, який сторони фактично мали намір укласти. Фактично укладений договір оренди землі не містить передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов, зокрема, не визначено об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); державна реєстрація договору не здійснювалась; в порушення вимог законодавства не виготовлялась відповідна документація із землеустрою, рішення про передачу в оренду шляхом укладання фактично удаваного інвестиційного договору прийнято неповноважним суб’єктом - ОСОБА_1 міським головою.

Крім того, Заступник прокурора Одеської області посилався на те, що зазначені у позові земельні ділянки знаходяться на території Новодолинської та Великодолинської сільських рад за межами населених пунктів, а отже є державною власністю, передача їх у власність або у користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України відноситься до повноважень ОСОБА_1 обласної державної адміністрації. Договір оренди земельної ділянки полігону ТВП "Дальницькі кар’єри", укладений 11.11.1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_1 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз", м.Одеса шляхом укладання сторонами удаваного правочину - договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема статей 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України та статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 18.05.2017 року до участі у справі № 916/575/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів було залучено ОСОБА_1 міську раду.

23.06.2017 року від Заступника прокурора Одеської області надійшла заява про зміну предмету позову, яка була прийнята судом до розгляду та згідно з якою Заступник прокурора Одеської області просив суд визнати недійсним договір оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями, укладений 11.11.1991 року між Управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_1 міської радим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса в частині передачі в оренду полігону ТПВ "Дальницькі кар'єри", з посиланням при цьому на те, що фактично на підставі договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями у користування ТОВ "Союз" передано земельні ділянки площею 60,4 га та 35,8 га, на яких розміщено полігон твердих побутових відходів "Дальницькі кар’єри". Разом з тим, ОСОБА_1 міська рада не є власником даних земельних ділянок - вони перебувають у користуванні ОСОБА_1 міської ради з 1990 року на підставі державних актів на право користування землею № 033803та № 033801. Вказані земельні ділянки розташовані на території Новодолинської та Великодальницької сільських рад за межами населених пунктів. З урахуванням того, що до сфери управління ОСОБА_1 міської ради та її виконавчих органів не відносяться земельні ділянки, що за умовами договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями передані у користування ТОВ "Союз" на правах оренди, у вказаному договорі вбачаються ознаки удаваності - договір укладено з метою приховування договору оренди землі, який сторони фактично мали намір укласти, тому до спірного договору мають застосовуватись нормативно-правові акти, які регламентують вимоги до договорів оренди землі, та згідно з якими для отримання в оренду земельної ділянки обов’язковими умовами є прийняття відповідного рішення уповноваженим органом та розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

02.08.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", м.Одеса надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса просило суд застосувати строк позовної давності до вимог прокурора Одеської області, інтересах держави, в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради, Новодолинської сільської ради щодо визнання недійсним договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями, укладеного 11.11.1999 року між управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_1 міської ради та ТОВ "Союз" в частині передачі в оренду полігону ТПВ "Дальницькі кар'єри" та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року у справі №916/575/17 (головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Волков Р.В., Никифорчук М.І.) у задоволенні позову Заступника прокурора Одеської області інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради, Новодолинської сільської ради відмовлено.

Обґрунтовуючи судове рішення, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що оспорюваний договір суперечить вимогам чинної на момент його укладення ч. 3 статті 5 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 35,8 га та 60,4 га. Водночас, матеріали справи свідчать, що позивачеві –ОСОБА_1 обласній державній адміністрації було відомо про порушення прав саме з 23.07.2009, отже встановлений приписами ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності на звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права сплинув 23.07.2012.

08.11.2017 року до Господарського суду Одеської області поштою надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса. Ухвалою від 10.11.2017 року у прийнятті зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Одеської області звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 4, 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) та статей 4-3, 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення).

Зокрема, скаржник зауважує, що відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд погодився з позицією прокуратури області, що договір оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями від 11.11.1999 року приховує договір оренди землі та, приймаючи до уваги його невідповідність вимогам чинного на момент укладення законодавства, дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним, однак, зазначив про пропуск встановленого законом трирічного строку позовної давності.

На думку апелянта, з таким твердженням суду першої інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне. З листа ОСОБА_1 обласної державної адміністрації № 02-34-4210 від 23.07.2009 року, яким ОСОБА_1 міського голову повідомлено, що за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Одеській області та Державною санітарно-епідеміологічною службою Одеської області дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Союз", якому на підставі договору оренди майна від 11.11.1999 року № 1/с-195 передано міське звалище "Дальницькі кар'єри" з обов’язковим внесенням інвестицій, встановлено порушення ТОВ "Союз" вимог природоохоронного законодавства, на який послався суд першої інстанції в обґрунтування пропуску позовної давності, вбачається лише, що державний орган виконавчої влади позиціонує ТОВ «Союз» в якості користувача відповідного майна (основних фондів), згідно договору № 1с/195 від 11.11.1999, а не користувача земельної ділянки, яка йому фактично передана згідно вказаного договору. Зазначений лист стосується перевірки в сфері природоохоронного, а не земельного законодавства.

Крім того, як зазначив скаржник, посилання у листі на договір оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями № 1 с/195 від 11.11.1999 року не є свідченням обізнаності ОСОБА_1 обласної державної адміністрації стосовно порушення свого права в сфері земельних відносин або про особу, яка його порушила.

Таким чином, на думку прокурора, днем, коли ОСОБА_1 обласна державна адміністрація довідалася про факт порушення її прав через укладення договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями № 1 с/195 від 11.11.1999 року, необхідно вважати день отримання нею листа-повідомлення прокуратури області від 03.03.2017 року про вжиття заходів реагування представницького характеру, складеного згідно статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та з тексту отриманої у подальшому копії відповідної позовної заяви.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено питання пропуску строку позовної давності саме Великодальницькою та Новодолинською сільськими радами, оскільки зазначені сільські ради обґрунтовано визначено в якості позивачів у справі.

В судовому засіданні представники прокуратури, Великодальницької сільської ради підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представник позивача - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації в судовому засіданні, в якому оголошувалася перерва, також підтримав апеляційну скаргу прокуратури та просив її задовольнити.

Представники відповідача-Департаменту міського господарства ОСОБА_1 міської ради та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 міської ради, погодилися з доводами апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Союз» заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники позивачів ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Новодолинської сільської ради в судове засідання 30.01.2018 не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. З огляду на те, що явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, учасники процесу повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників вищезазначених позивачів.

В судовому засіданні 30.01.2018 року відповідно до вимог ст.283, 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що справа підлягає перегляду у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/575/17 та наданих представниками сторін пояснень відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року у справі №916/575/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

ОСОБА_7 Міністрів Української РСР від 28.10.1974 року № 885-р прийнято пропозиції облвиконкомів і Севастопольського міськвиконкому про вилучення з користування колгоспів/за згодою загальних зборів колгоспів/, радгоспів, лісгоспзагів та інших землекористувачів 2670,17 гектара земель, з них 1074,63 гектара орних і 5,98 гектара багаторічних плодових насаджень, та надання їх підприємствам, установам і організаціям під будівництво житлових і культурно-побутових об’єктів, ліній електропередачі, шляхів, зрошувальних систем та для інших потреб на умовах і в розмірах згідно з додатками № 1-31; надання земель провадити в міру їх освоєння за призначенням, земельні ділянки, що надаються в тимчасове користування, повернути після закінчення строку користування попереднім землекористувачем у стані, придатному для господарського використання. Додатком № 21 до розпорядження ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 28.10.1974 року № 885-р затверджений список землекористувачів Одеської області, з користування яких вилучаються земельні ділянки в постійне користування для ОСОБА_1 міськради під розміщення міського звалища, відповідно до якого по Біляївському району вилучено 35,8 га, по Овідіопольському району - 60,4 га, що разом становить 96,2 га. (т.1 а.с.122-123)

У 1990 році Біляївською районною радою народних депутатів видано ОСОБА_1 міській раді народних депутатів Державний акт на право користування землею Б № 033803, яким за землекористувачем закріплюється в безстрокове та безоплатне користування 35,8 га землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана для розміщення міського звалища. (т.1 а.с.31-33)

Також у 1990 році Овідіопольською районною радою народних депутатів було видано ОСОБА_1 міській раді народних депутатів Державний акт на право користування землею Б № 033801, яким за землекористувачем закріплюється в безстрокове та безоплатне користування 60,4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана для розміщення міського звалища. (т.1, а.с. 34-38)

10.09.1999 року було прийнято розпорядження ОСОБА_1 міського голови №1004-01р "Про прийняття заходів стимулювання діяльності суб’єктів господарювання в галузі з відходами" про передачу Комунальним автотранспортним підприємством у встановленому законом порядку звалища Дальницькі кар’єри на баланс ТОВ "Союз". (т.1, а.с. 29)

14.10.1999 року було прийнято розпорядження ОСОБА_1 міського голови №1114-01р "Про внесення змін і доповнень до розпорядження №1004-01/р від 10.09.1999 року "Про прийняття заходів стимулювання діяльності суб’єктів господарювання в галузі з відходами", яким внесено зміни і доповнення до розпорядження №1004-04/р, зокрема, комунальному автотранспортному підприємству передати функції орендодавця на звалище "Дальницькі кар’єри", яке розташоване за адресою: Одеська обл., Овідіопольський та Біляївський райони Управлінню житлово-комунального господарства міськвиконкому; Управлінню житлово-комунального господарства міськвиконкому передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз" у довгострокову оренду на 49 років звалище "Дальницькі кар’єри" та частину автобази (згідно додатку), за умови інвестиційних внесків у розвиток галузі у розмірі 2500000 грн.; орендна плата за весь термін дії договору оренди погашається всією сумою внесених інвестицій.(т.1, а.с.30)

11.11.1999 року між Управлінням житлово-комунального господарства, правонаступником якого є Департамент міського господарства ОСОБА_1 міської ради, (ОСОБА_8) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз", м. Одеса (Орендар) було укладено договір оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями, згідно з яким з метою підвищення ефективності використання майна комунальної власності, а також з метою залучення додаткових грошових коштів, поліпшення екологічної та санітарно-епідеміологічної обстановки в місті ОСОБА_8 передав, а Орендар прийняв в оренду та користування основні фонди: ОСОБА_1 міське звалище "Дальницькі кар’єри", розташоване на території Овідіопольського та Біляївського районів Одеської області, та автобазу, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Марії Демченко, 30. (т.1, а.с. 24-28)

Згідно з пунктом 1.2. договору строк дії договору оренди - 49 років: з 20.11.1999 року по 20.11.2048 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору вказане в договорі майно має бути передане в оренду протягом 10 днів з дня підписання даного договору.

Згідно з пункту 3.1. договору у зв’язку з внесенням інвестицій, орендна плата, на підставі ОСОБА_7 ОСОБА_1 міського голови № 1004-01/с від 10.09.1999 року зі змінами та доповненнями, протягом строку дії договору оренди не стягується.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.6 договору Орендар зобов’язується, зокрема, в строк до 01.10.2001 року внести інвестиції згідно даного договору на загальну суму 2500000 грн., а також своєчасно сплачувати податок на землю.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, 11.11.1999 року між сторонами було складено і підписано акт приймання-передачі майна, згідно з яким відповідач-1 передав відповідачу-2 будівлю автобази та виробничі майстерні. (т.1, а.с.165)

Акту щодо прийому–передачі в оренду ОСОБА_1 міського звалища "Дальницькі кар’єри" між сторонами складено і підписано не було.

У серпні-вересні 2003 року НВП „Дніпрокомунпроект” був складений Паспорт місця видалення відходів (МВВ) за реєстраційним номером № 514011010, згідно з яким МВВ є ОСОБА_1 міське звалище "Дальницькі кар'єри", код і вид операції з видалення відходів: Д5 - скидання на спеціально обладнані звалища, який погоджений з Причорноморським державним регіональним підприємством. (т.2, а.с.141-160).

15.08.2007 року був затверджений ОСОБА_5 вибору та обстеження земельної ділянки для розміщення та установки сміттєсортувальної лінії з вузлом переробки ресурсно-цінних компоненті твердих побутових відходів ТОВ "Союз" на території Великодальницької сільської ради, згідно з яким комісією, до складу якої, зокрема, увійшов і Великодальницький сільський голова, проведено вибір земельної ділянки для розміщення та установки сміттєсортувальної лінії з вузлом переробки ресурсно-цінних компонентів твердих побутових відходів ТОВ "Союз" на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області. Характеристика земельної ділянки: земельна ділянка площею 35,8 га земель, що використовується для технічної інфраструктури, розташована за межами населених пунктів на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області та фактично використовується для міського звалища. (т.2, а.с.77-79)

Листом від 14.11.2007 року за № 437 ТОВ "Союз" звернулось до Великодальницької сільської ради, в якому просило для виготовлення технічної документації з землеустрою та встановлення меж на місцевості привласнити адресу земельній ділянці площею 35,8 га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області. Факт такого звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз" до Великодальницької сільської ради підтверджується листом Великодальницької сільської ради від 31.10.2017 року № 728, який було надано до суду першої інстанції представником ТОВ "Союз". (т.2, а.с.102,117)

Листом від 23.07.2009 року № 02-34-4210 ОСОБА_1 обласна державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 міського голову про те, що за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Одеській області та Державною санітарно-епідеміологічною службою Одеської області Одеської області дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Союз", якому на підставі оренди майна від 11.11.1999р. №1/с-195 передано міське звалище "Дальницькі кар'єри" з обов’язковим внесенням інвестицій, встановлено порушення ТОВ "Союз" вимог природоохоронного законодавства. (т.2, а.с.75-76)

14.06.2013 року між ОСОБА_1 міською радою, Департаментом міського господарства та ТОВ "Союз" було укладено інвестиційний договір, за яким сторони встановлюють порядок здійснення будівництва сміттєпереробного заводу на території полігону ТПВ "Дальницькі кар’єри" загальною площею полігону 96,2 га. (т.1, а.с.132-137)

23.10.2013 року ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією було видано 2 розпорядження:

- №1104/А-2013 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої у користування ОСОБА_1 міській раді для розташування міського сміттєзвалища на території Біляївського району Одеської області", згідно з яким відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", враховуючи державний акт на право користування землею серії Б № 033803, розглянувши лист ОСОБА_1 міської ради та представлені матеріали, наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35,8 га, наданої у користування ОСОБА_1 міській раді для розташування міського сміттєзвалища на території Біляївського району Одеської області;

- №1105/А-2013 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої у користування ОСОБА_1 міській раді для розташування міського сміттєзвалища на території Овідіопольського району Одеської області", згідно з яким відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", враховуючи державний акт на право користування землею серії Б № 033801, розглянувши лист ОСОБА_1 міської ради та представлені матеріали, наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 60,4 га, наданої у користування ОСОБА_1 міській раді для розташування міського сміттєзвалища на території Овідіопольського району Одеської області. (т.1, а.с.184)

Листом від 09.07.2015 року № 329 Великодальницька сільська рада звернулась до ОСОБА_1 міського голови з проханням про сприяння вирішення питання щодо сплати земельного податку та недопущення втрат місцевого бюджету Великодальницької сільради із повідомленням про те, що за земельну ділянку площею 38,5 га ОСОБА_1 міського сміттєзвалища "Дальницькі кар’єри" на території Великодальницької сільської ради Біляївського району плата за землю до бюджету Великодальницької сільради не надходить. (т.1, а.с. 37)

У листі від 29.07.2015 року № 02-07/188 Новодолинська сільська рада звернулась до ОСОБА_1 міського голови із повідомленням про те, що плата за землю за земельну ділянку площею 60,4 га ОСОБА_1 міського сміттєзвалища "Дальницькі кар’єри" до бюджету Новодолинської сільської ради не надходить, у зв’язку з чим просить посприяти вирішенню питання щодо сплати земельного податку та недопущення втрат місцевого бюджету Новодолинської сільської ради. (т.1, а.с.38)

11.11.2016 року Управління Держгеокадастру у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області листом № 10-1502-0.6-3369/2-16 на запит прокуратури Одеської області від 19.10.2016 року №02/1-2227вих16 повідомило, що за даними форми 6-зем земельна ділянка 35,8 га - полігон твердих відходів "Дальницькі кар’єри", враховується в рядку 55-заклади комунального обслуговування, в графі 51-землі, що використовуються для видалення відходів з 01.01.2004 року та числиться за Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз". Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" не виготовляло та не отримувало правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення звалища твердих побутових відходів на території Біляївського району Одеської області, державної реєстрації вищезазначеної ділянки не проводилось.(т.1, а.с.40)

На підставі вищезазначених обставин, місцевим господарським судом було встановлено, що підставою укладення оспорюваного прокуратурою договору було розпорядження ОСОБА_1 міського голови, яке прийнято в тому числі на підставі статті 21 Закону України "Про відходи".

При цьому, на момент прийняття вищевказаного розпорядження та укладання оспорюваного договору, ОСОБА_1 міській раді на підставі державних актів на праві постійного користування належали земельні ділянки, які були надані під розміщення міського звалища.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на дату укладання спірного договору, власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на дату укладання спірного договору) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна ОСОБА_7 України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна ОСОБА_7 Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські ОСОБА_7 народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на дату укладання спірного договору) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам. У випадках, передбачених законодавством України і Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.

З огляду на встановлені обставини та вищевикладені положення законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки станом на дату укладання оспорюваного договору перебували у державній власності та передані у постійне користування ОСОБА_1 міській раді, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній станом на дату укладання спірного договору, оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на дату укладання спірного договору) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Частинами 2-5 статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця надати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір, в якому обумовлюють істотні та інші умови оренди землі. Надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Також, згідно з Інструкцією про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 року № 12, в редакції станом на дату укладання оспорюваного договору, спеціальний паспорт місця видалення відходів (далі - МВВ) складається власником МВВ відповідно до цієї Інструкції. Дані паспорту МВВ, після його затвердження і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів.

У пункті 3 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1216, в редакції станом на дату укладання оспорюваного договору, міститься визначення термінів: "місце видалення відходів (далі МВВ)" - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Проте, відповідно до обставин справи, Паспорт місця видалення відходів, який дозволяє встановити вид об’єкту місця видалення відходів (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), був розроблений лише станом на серпень-вересень 2003 року, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що фактично за оспорюваним прокуратурою договором, в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз" було передано і земельні ділянки.

Зазначений висновок підтверджується також рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2011 року у справі №3-33/34-10-835 за позовом ОСОБА_1 міської ради до ТОВ "Союз" та Департаменту міського господарства ОСОБА_1 міської ради про визнання недійсним договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями від 11.11.1999 року за № 1С/195, яким встановлено, що "в користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз" було передано кілька речей, які утворюють єдине ціле, оскільки, метою укладення договору було, зокрема, покращення екологічної та санітарно-епідеміологічної ситуації в м. Одесі, тому передача у користування автобази без ОСОБА_1 міського звалища "Дальницький кар’єр", разом з земельною ділянкою, на якій розташоване звалище, унеможливило б використання за цільовим призначенням переданого у користування майна."

Окрім того, вказані обставини підтверджуються у листі на адресу голови ОСОБА_1 міської ради, одержаному Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради 17.03.2015 року вх. № 022-10/261 та Департаментом комунальної власності ОСОБА_1 міської ради від 19.03.2015 року вх.№ ОГ-18/439, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" стверджує, що орендує у ОСОБА_1 міської ради полігон, а саме: земельні ділянки загальною площею 96,2 га (35,8 га – Біляївський район Одеської області, 60,4 га – Овідіопольський район Одеської області) відповідно до договору № 1с/195 від 11.11.1999 року. (т.1, а.с.128)

Відповідно до зазначених приписів чинного законодавства і встановлених обставин справи та з урахуванням того, що вищезазначені обставини не оспорюються сторонами по справі, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що на момент укладання оспорюваного договору законодавства, земельні ділянки площею 35,8 га по Біляївському району та 60,4 га по Овідіопольському району, які призначені для розміщення міського звалища, підлягали передачі в оренду на підставі рішення ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів, а орендодавцем за договором оренди мала бути ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, яка є позивачем у даній справі, в зв’язку з чим договір оренди майна з інвестиційними зобов'язаннями від 11.11.1999 року приховує договір оренди землі, загальною площею 96,2 га, яка з 1990 року знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_1 міської ради на підставі відповідних державних актів на право користування землею Б № 033803 та Б№033801

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правові наслідки удаваного правочину встановлені приписами статті 235 Цивільного кодексу України, згідно з якою удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, в даному випадку існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Як зазначено у пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями від 11.11.1999.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що “позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу” (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Отже, позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб’єктами уповноваженими законом звертатися до суд з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у разі пред’явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред’явлення позову в її інтересах іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може виступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо передачі земель у користування. Тому перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор (Постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №907/238/15).

Аналогічні положення містяться в пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" .

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду, в матеріалах справи наявний ОСОБА_4 від 23.07.2009 року № 02-34-4210, в якому ОСОБА_1 обласна державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 міського голову про те, що за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Союз", якому на підставі оренди майна від 11.11.1999 року № 1/с-195 передано міське звалище "Дальницькі кар'єри" з обов’язковим внесенням інвестицій, Державною екологічною інспекцією в Одеській області та Державною санітарно-епідеміологічною службою Одеської області встановлено порушення ТОВ "Союз" вимог природоохоронного законодавства.

З огляду на зазначений лист, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що про порушення свого права укладенням оспорюваного договору ОСОБА_1 обласна державна адміністрація була обізнана саме з 23.07.2009 року, а тому встановлений вимогами статті 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності на звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права сплинув 23.07.2012 року.

Посилання скаржника на те, що з вищезазначеного ОСОБА_4 вбачається лише те, що державний орган виконавчої влади позиціонує ТОВ "Союз" в якості користувача відповідного майна (основних фондів), згідно договору № 1с/195 від 11.11.1999 року, а не користувача земельної ділянки, яка йому фактично передана згідно вказаного договору, та того, що зазначений лист стосується перевірки в сфері природоохоронного, а не земельного законодавства, а також того, що днем, коли ОСОБА_1 обласна державна адміністрація довідалася про факт порушення її прав через укладення договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями № 1 с/195 від 11.11.1999 року, необхідно вважати день одержання нею листа-повідомлення прокуратури області від 03.03.2017 року про вжиття заходів реагування представницького характеру, складеного згідно статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та з тексту отриманої у подальшому копії відповідної позовної заяви колегією суддів не приймаються з огляду на те, що з вказаного листа прямо вбачається, що ОСОБА_1 обласній державній адміністрацій на момент складення даного ОСОБА_4 було відомо про існування оспорюваного договору та про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ" фактично користується земельною ділянкою під міським звалищем "Дальницькі кар'єри".

Крім того, в матеріалах справи наявний Паспорт місця видалення відходів ОСОБА_1 міського звалища твердих побутових відходів "Дальницькі кар’єри" №514011010 затверджений Заступником голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації у 2012 році, з якого також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" фактично використовує вищезазначені земельні ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, як місцевий орган виконавчої влади та єдиний орган, який має право здійснювати функції держави у виниклих спірних правовідносинах та розпоряджатися вказаними земельними ділянками, оскільки вони знаходяться за межами населених пунктів, мала обов’язок та реальну можливість знати про стан своїх майнових прав стосовно земельних ділянок, переданих в користування за оспорюваним договором та про правові підстави використання вищезазначених земельних ділянок Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз".

Що стосується посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання пропуску строку позовної давності саме Великодальницькою та Новодолинською сільськими радами, визначеними в якості позивачів у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають обласні, районні, міські, селищні, сільські ОСОБА_7 народних депутатів - на землі в межах їх територій.

Згідно із статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), сільські, селищні ОСОБА_7 народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг).

Таким чином, Новодолинська та Великодальницька сільські ради на момент укладення спірного договору виступали суб'єктами права державної власності на земельні ділянки, площею 60,4 та 35,8 га, відповідно розташовані в межах їх територій, що фактично були передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз", згідно спірного договору. Крім того, приймаючи до уваги, що вказані земельні ділянки були передані для розміщення полігону твердих побутових відходів, тобто об’єкту, пов'язаного з обслуговуванням населення, Новодолинська та Великодальницька сільські ради мали право їх надавати.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний ОСОБА_5 інвентаризації земель від 12.08.2002 року, який було складено комісією, створеною на підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 13.08.1998 року № 560, згідно з яким комісією запропоновано надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз" в оренду на п’ять років земельну ділянку площею 17 га закритого полігону звалища для її рекультивації та повернення земель запасу з метою створення санітарно-захисної зони села ОСОБА_9 та фермами великої рогатої худоби та земельну ділянку площею 44,0 га під діючим полігоном звалища у довгострокову оренду терміном на 45 років.

Також, 15.08.2007 року був затверджений ОСОБА_5 відбору та обстеження земельної ділянки для розміщення та установки сміттєсортувальної лінії з вузлом переробки ресурсно-цінних компоненті твердих побутових відходів ТОВ "Союз" на території Великодальницької сільської ради, згідно з яким комісією, до складу якої, зокрема, увійшов і Великодальницький сільський голова, проведено вибір земельної ділянки для розміщення та установки сміттєсортувальної лінії з вузлом переробки ресурсно-цінних компонентів твердих побутових відходів ТОВ "Союз" на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області. Характеристика земельної ділянки: земельна ділянка площею 35,8 га земель, що використовується для технічної інфраструктури, розташована за межами населених пунктів на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області та фактично використовується для міського звалища.

Крім того, матеріали справи містять ОСОБА_4 від 14.11.2007 року № 437, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" звернулось до Великодальницької сільської ради та в якому просило для виготовлення технічної документації з землеустрою та встановлення меж на місцевості привласнити адресу земельній ділянці площею 35,8 га, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області. Факт такого звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз" до Великодальницької сільської ради підтверджується листом Великодальницької сільської ради від 31.10.2017 року № 728, який наданий до суду представником ТОВ "Союз".

Таким чином, про фактичне використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз" земельних ділянок, наданих в оренду оспореним договором місцеві сільські ради були обізнані вже починаючи з 2007 року, і відповідно мали можливість дізнатись про правові підстави такого користування.

Отже, позовна заява було подана прокурором з пропуском загального трирічного строку позовної.

Водночас, судова колегія ОСОБА_1 апеляційного господарського суду зазначає, що прокурором не наведено наявність в даному випадку обґрунтованих поважних причин для можливості поновлення пропущеного строку позовної давності.

За таких обставин, місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи, надавши правову кваліфікацію діям сторін та встановивши факт спливу строку позовної давності, за відсутності поважних причин для його відновлення, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради, Новодолинської сільської ради про визнання недійсним договору оренди майна з інвестиційними зобов’язаннями, який укладений 11.11.1991 року між Управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_1 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз", в частині передачі в оренду полігону ТПВ "Дальницькі кар'єри" саме з цих підстав.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року у справі № 916/575/17, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року у справі №916/575/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року у справі № 916/575/17- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року у справі № 916/575/17– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк, передбачений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.02. 2018 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді Г.І. Діброва

ОСОБА_10