Постанова № 71954667, 29.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 917/1944/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №08 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 07 грудня 2017 року у справі № 917/1944/17 (суддя Киричук О.А., м. Полтава, повний текст рішення складено 11 грудня 2017 року),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6,

до Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, 39600, м. Кременчук, проїзд Зональний, 1,

про стягнення 63 040,41 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, у звязку з несвоєчасним проведенням платежів за договором № 4080/15-ТЕ-24 - 48 398,22 грн пені, 3 019,52 грн 3% річних, 11 622,67 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07 грудня 2017 року у справі № 917/1944/17 визнано правомірними у повному обсязі позовні вимоги, втім зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача на 50%. У звязку з чим позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 24199,11 грн пені, 3 019,52 грн 3% річних, 11 622,67 грн інфляційних втрат.

Звертаючись з апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наголошує на відсутності правових підстав для зменшення судом розміру пені в порядку статті 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 07 грудня 2017 року у справі № 917/1944/17 є правомірним з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 грудня 2014 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 4080/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов"язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

В п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов"язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).

Актами приймання-передачі природного газу (Том 1, а.с.24-30) підтверджується, що в період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору купівлі-продажу природного газу газ на загальну суму 405 913,63 грн.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати спожитого відповідачем в період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року газу станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Позивач стверджує, що відповідач виконував свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.

Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобовязань не заперечується та не спростовується відповідачем, також підтверджується Випискою операцій за період з 01.12.2014 р. 31.08.2016 р (Том 1, а.с.32).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився за порушення строків оплати спожитого природного газу сплачувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем доведено, а відповідачем підтверджено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому визнав вимоги про стягнення з відповідача 48 398,22 грн пені, 3 019,52 грн 3% річних, 11 622,67 грн інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

За таких обставин Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доведено порушення права у вигляді своєчасного отримання коштів за договором № 4080/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу, що свідчить про наявність підстав для стягнення з Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області 48 398,22 грн пені, 3 019,52 грн 3% річних, 11 622,67 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надав клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Вказане клопотання було частково задоволено судом, шляхом зменшення розміру нарахованого позивачем розміру пені на 50%, тобто до 24199,11 грн.

В обгрунтування клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідач послався на те, що має статус державного підприємства, яке здійснює господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Відповідач вказує на тяжке фінансове становище, та вважає, що стягнення всієї заявленої позивачем суми призведе до навантаження на державний бюджет.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, статтєю 233 ГК України і частиною 3 статті 551 ЦК.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачалось, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності на можливість зменшення розміру пені колегія суддів першочергово приймає до уваги ступінь виконання відповідачем основного зобов’язання, як наявності збитків у кредитора. Так, матеріалів справи вбачається, що сума основної заборгованості в розмірі 405 913,63 грн була погашена Державним підприємством "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області ще до моменту подання позову. При цьому матеріальні втрати кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами повністю компенсуються позивачеві у вигляді стягнення з відповідача 3 019,52 грн 3% річних, 11 622,67 грн інфляційних втрат.

Одночасно враховується судом ступінь вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунків за договором № 4080/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу. Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області" є державною установою, не є прибутковою організацією, що здійснює утримання засуджених та їх ресоціалізацію та перевиховання.

Тобто, проведення оплати за відповідним договором здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, недостатнє фінансування з якого спричинило несвоєчасність проведення відповідачем таких оплат. Отже об’єктивною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є саме несвоєчасність проведення фінансування установи відповідача з боку держави.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно скористався наданим п. 3 ст. 83 ГПК України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судами не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.

Безпідставним є посилання у апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалось відповідне клопотання відповідача, чим порушено принцип рівності учасників процесу перед законом і судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано суду першої інстанції жодних заперечень проти вказаного клопотання відповідача.

Не заслуговують на увагу і аргументи апеляційної скарги про те, що судом не перевірено співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявленої до стягнення неустойки, оскільки із оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами було встановлено сплату відповідачем основної заборгованості в розмірі 405 913,63 грн яка і є сумою збитків. Ця обставина в сукупності з іншими обставинами була врахована судом при обґрунтуванні свого висновку про можливість зменшення розміру стягнутої пені.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. У звязку з чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 07 грудня 2017 року у справі № 917/1944/17 без змін.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07 грудня 2017 року у справі № 917/1944/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2018 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий