Постанова № 71954585, 30.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 5017/2711/2012ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Богатиря К.В., Разюк Г.П.

секретар судового засідання – Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області – ОСОБА_2 – за довіреністю від 03.08.2018 року;

від Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” – ОСОБА_4 – за довіреністю від 22.12.2015 року № 799/15;

від ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія", м.Київ – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2”, м. Київ в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2”

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року, м.Одеса, суддя Волков Р.В.

у справі № 5017/2711/2012

за позовом: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2”, м.Київ в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2”

до відповідача: Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія”, м. Київ

про стягнення 3 576 498 грн. 48 коп.

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області, в якій просило суд про стягнення з відповідача на користь позивача 3 576 498 грн. 48 коп..

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного та повного повернення отриманих грошових коштів за кредитними договорами від 02.11.2010 року № 010/3-2/437 та від 14.05.2010 року № 010/3-2/155, а тому має заборгованість за цими договорами у загальній сумі 3 405 238 грн. 43 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2012 року у справі №5017/2711/2012 залучено ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія”, м. Київ до участі у справі №5017/2711/2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Заявою від 14.11.2012 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області на свою користь заборгованість за кредитним договором від 02.11.2010 року №010/3-2/437 та за кредитним договором від 14.05.2010 року № 010/3-2/155 у загальній сумі 3 411 878 грн. 89 коп. та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2016 року у справі №5017/2711/2012 (головуючий суддя Д’яченко Т.Г., судді Желєзна С.П., Зайцев Ю.О.), яке було залишено без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року, позов задоволено повністю та стягнуто з Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” заборгованість за кредитним договором від 02.11.2010 року № 010/3-2/437 та кредитним договором від 14.05.2010 року № 010/3-2/155 в сумі 3 576 498 грн. 48 коп., що складається: з заборгованості за кредитним договором від 02.11.2010 року №010/3-2/437: заборгованості за кредитом у розмірі 1 980 383 грн. 52 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 646 446 грн. 31 коп., пеня у розмірі 199 552 грн. 04 коп.; заборгованості за кредитним договором від 14.05.2010 року №010/3-2/155: заборгованість за кредитом у розмірі 717 420 грн. 87 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 24 026 грн. 16 коп., пеня у розмірі 8 669 грн. 58 коп. та 68 820 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року у справі № 5017/2711/2012 (головуючий суддя Лисенко В.А., судді Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2016 року у справі №5017/2711/2012 залишено без змін.

06.06.2017 року Фермерське господарство “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2016 року у справі №5017/2711/2012 за нововиявленими обставинами в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що Фермерському господарству “Кулевча”, с.Кулевча Саратського району Одеської області стало відомо про обставини вчинення ОСОБА_6 злочинів за нормами частини 2 статті 222, частини 2 статті 366 Кримінального кодексу України, потерпілим від якого визначено Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 ОСОБА_2», встановлені ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 513/704/16-к.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі №5017/2711/2012 (головуючий суддя Волков Р.В., судді Гуляк Г.І., Рога Н.В.) заяву Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі №5017/2711/2012 скасовано, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” до Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія”, м. Київ про стягнення 3 576 498 грн. 48 коп. відмовлено.

Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” з рішенням суду не погодилось, тому 27.10.2017 року звернулось до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012; відмовити Фермерському господарству “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2016 року за нововиявленими обставинами по справі №5017/2711/2012; рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2016 року залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі банк зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи пункту 3 частини 5 статті 113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач при зверненні до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами невірно сплатив судовий збір, що є підставою для повернення відповідної заяви. Також, на думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно поновив строк на подання заяви за нововиявленими обставинами.

Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” зазначає, що місцевим господарським судом не надано оцінки рішенням по пов’язаним справам №916/2514/13, № 916/4397/14, №916/4572/15, не надано оцінці сплати щомісячних платежів за кредитом, не надано оцінку наявності у власності відповідача заставного майна, забезпеченості кредитних договорів тощо.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд порушив строк розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. А також не вважає ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 513/704/16-к нововиявленою обставиною.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 03.11.2017 року у справі №5017/2711/2012 колегією суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Гладишевої Т.Я., Разюк Г.П. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012. Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у справі №5017/2711/2012 розгляд справи призначено на 03.01.2018 року.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. і судді члена-колегії ОСОБА_7 у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.01.2018 року № 1, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Богатиря К.В., Разюк Г.П.

03.01.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій документів. Судовою колегією заяву задоволено та долучено документи до матеріалів справи.

29.01.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі №5017/2711/2012 залишити без змін.

У відзиві відповідач вважає недоречними доводи апеляційної скарги щодо порушення приписів пункту 3 частини 5 статті 113 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент подання заяви та прийняття рішення, оскільки в оскарженому рішенні суд першої інстанції стягнув з відповідача недосплачену суму судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Щодо посилань банку про безпідставне поновлення строку на подання заяви, у відзиві вказано, що з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що єдиною уповноваженою особою на підприємство інтересів відповідача є ОСОБА_8, який отримав відомості існування ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 513/704/16-к лише 12.05.2017 року, а ОСОБА_9 є лише підписантом і не був керівником юридичної особи та не уповноважувався на представництво інтересів Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області.

Також відповідач зазначає, що всі доводи апеляційної скарги про недослідження всіх обставин справи при прийнятті рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі №5017/2711/2012 є необґрунтованими, оскільки такі обставини було досліджено господарськими судами до виникнення нововиявленої обставини.

Фермерське господарство “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області звертає у відзиві увагу суду на тому, що у кримінальному провадженні встановлено заподіяння саме особисто ОСОБА_6 шкоди банку і аж ніяк ані Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Росія» або Фермерським господарством «Кулевча», що повністю нівелює вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитними договорами саме юридичною особою відповідача.

Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, оскільки копія ухвали ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 03.01.2018 року була направлена третій особі за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Поштове відправлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання. Про причину неявки третя особа не повідомила, своїми процесуальними правами не скористалась, неявка до суду без поважних причин не є підставою для відкладення розгляду справи на іншу дату. Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 03.01.2018 року явка сторін не визнавалась обов’язковою.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 5017/2711/2012 та наданих представниками позивача і відповідача пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги відповідача, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі №5017/2711/2012 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини:

02.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_3 ОСОБА_2" в особі начальника Саратського відділення ОСОБА_1 обласної дирекції Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_3 ОСОБА_2" ОСОБА_10 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Росія" в особі голови кооперативу ОСОБА_6К було підписано Кредитний договір №010/3-2/437 відповідно до пункту 1.1 якого, кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2000000 грн. 00 коп., а позичальник зобов’язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені цим договором.

14.05.2010 року між Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_3 ОСОБА_2" в особі начальника Саратського відділення ОСОБА_1 обласної дирекції Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_3 ОСОБА_2" ОСОБА_10 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Росія" в особі голови кооперативу ОСОБА_6К було підписано Кредитний договір №010/3-2/155, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор з 14 травня 2010 року надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки, визначені цим договором.

Згідно з рішенням загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія" від 05.08.2011 року, відбулась реорганізація Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Росія" шляхом приєднання до Фермерського господарства «Кулевча».

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини справи вірно встановлені судом першої інстанції. Дійсно, предметом спору по цій справи є стягнення грошових сум на підставі вказаних кредитних договорів, проте справа переглядається в межах означених відповідачем нововиявлених обставин, що регулюються наступними нормами права.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

На момент подання заяви та прийняття рішення судом першої інстанції порядок перегляду судових рішення за нововиявленими обставинами регулювався Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції при перегляді даної справи не може перевіряти правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права за нормами чинного на теперішній час Господарського процесуального права, одночасно з цим порядок перегляду таких рішень в апеляційній інстанції здійснюється за правилами нового процесуального законодавства.

Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами за підставами, що визначені новим процесуальним законодавством.

Але при розгляді справи в суді першої інстанції процесуальними нормами, чинними на той час було передбачено, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Також було визначено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду могла бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не могли бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Одночасно з цим судова колегія вважає, що в даному випадку є підстави для застосування згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбчає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов’язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України", "Рябих проти Росії")

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

В обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач зазначав, що нововиявленою обставиною по справі є факти, встановлені ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 513/704/16-к, якою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 222, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України на підставі підпунктів 1, 3 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 513/704/16-к, було встановлено наступні обставини:

ОСОБА_6 14.05.2010 року, у денний час доби, знаходячись в приміщенні Саратського відділення ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2», розташованого в смт. Сарата вул. Чкалова, 15, Одеської області, умисно з метою одержання кредиту, надав завідомо неправдиву інформацію до банку, а саме: підроблений офіційний документ - витяг з протоколу №3 Загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» від 17.04.2010 року, який завірив своїм підписом та печаткою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», в який були внесені завідомо недостовірні дані про проведення Загальних зборів №3 на яких розглядалося питання щодо можливості отримання кредиту в Акціонерному товаристві «ОСОБА_3 ОСОБА_2» та поповнення обігових коштів та інвестиційного кредиту для придбання сільськогосподарської техніки, що не відповідає дійсності.

Після чого, ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_1 обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» кредитний договір від 14.05.2010 року № 010/3-2/155 щодо отримання невідновленої кредитної лінії з лімітом 2448000 грн. 00 коп. для закупівлі сільськогосподарської техніки зернозбирального комбайна Case-2388 2 одиниці та жатки Case-1010 2 одиниці, згідно з договором від 16.04.2010 року № 16-04-10-УАЛ, укладеним між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Росія» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія».

На підставі вказаного кредитного договору від 14.05.2010 року № 010/3-2/155, ОСОБА_1 обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» був наданий кредит Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» на загальну суму 2 448 000 грн. 00 коп., та 14.05.2010 року, згідно платіжного доручення від 15.05.2010 року № 43 вказані кошти були перераховані Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» на рахунок ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія» для закупівлі сільськогосподарської техніки зернозбирального комбайна Case-2388 2 одиниці та жатки Case-1010 2 одиниці.

В результаті зазначених дій ОСОБА_6, ОСОБА_1 обласній дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 2 448 000 грн. 00 коп.

22.10.2010 року ОСОБА_6, займаючи посаду голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», у денний час доби, знаходячись в приміщенні Саратського відділення ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2», розташованого в смт. Сарата вул. Чкалова, 15, Одеської області умисно, з метою одержання кредиту, надав завідомо неправдиву інформацію до банку, а саме: підроблений офіційний документ витяг з протоколу № 3 Загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» від 16.08.2010 року та додаток №1 до нього, який завірив своїм підписом та печаткою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», в які були внесені завідомо недостовірні дані про проведення Загальних зборів № 3, на яких розглядались питання щодо можливості отримання кредиту в Акціонерному товаристві «ОСОБА_3 ОСОБА_2» на поповнення обігових коштів та інвестиційного кредиту, що не відповідає дійсності.

ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_1 обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» кредитний договір від 22.10.2010 року № 010/3-2/420 для отримання невідновленої кредитної лінії з лімітом 3 600 000 гривень для поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності. На підставі вказаного кредитного договору від 22.10.2010 року № 010/3-2/420, ОСОБА_1 обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» був наданий кредит Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» «Росія» на загальну суму 3 600 000 грн. 00 коп., та 22.10.2010 року вказані грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія». В результаті зазначених дій ОСОБА_6, ОСОБА_1 обласній дирекції «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 3 600 000 грн. 00 коп.

02.11.2010 року ОСОБА_6, займаючи посаду голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», у денний час доби, знаходячись в приміщенні Саратського відділення ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2», розташованого в смт. Сарата вул. Чкалова, 15, Одеської області, умисно, з метою одержання кредиту, надав завідомо неправдиву інформацію до банку, а саме: підроблений офіційний документ витяг з протоколу № 3 Загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» від 16.08.2010 року та додаток №1 до нього, який завірив своїм підписом та печаткою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», в які були внесені недостовірні дані про проведення Загальних зборів № 3, на яких розглядались питання щодо можливості отримання кредиту в Акціонерному товаристві «ОСОБА_3 ОСОБА_2» на поповнення обігових коштів та інвестиційного кредиту, що не відповідає дійсності.

Після чого, ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний умисел, уклав з ОСОБА_1 обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2», кредитний договір від 02.11.2010 року №010/3-2/437 щодо отримання невідновленої кредитної лінії з лімітом 2 000 000 грн. 00 коп. для придбання сільськогосподарської техніки сушильного обладнання виробничої потужності 48 т/г виробництва фірми «BONFANI», згідно з договором від 25.10.2010 року № 25/10/2010, укладеним між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Росія» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія», а також всіх додатків та додаткових угод до нього, укладених та тих, які можуть бути укладені в майбутньому.

23.12.2010 року ОСОБА_6, займаючи посаду голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», у денний час доби, знаходячись в приміщенні Саратського відділення ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2», розташованого в смт. Сарата вул. Чкалова, 15, Одеської області, з метою одержання кредиту, надав завідомо неправдиву інформацію до банку, а саме: підроблений офіційний документ витяг з протоколу № 4 Загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» від 04.12.2010 року, який завірив своїм підписом та печаткою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», в який були внесені завідомо недостовірні дані про проведення Загальних зборів № 4, на яких розглядались питання щодо можливості надання у заставу Акціонерному «ОСОБА_3 ОСОБА_2» майнових прав про забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 02.11.2010 року № 010/3-2/437на Lemken Rubin 9/600 KUA, у комплекті з транспортно-комбінаційним візком, що не відповідає дійсності.

Після чого, ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний умисел, умисно, уклав з ОСОБА_1 обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» додаткову угоду від 23.12.2010 року № 010/3-2/437/1 до кредитного договору від 02.11.2010 року № 010/3-2/437, якою були внесенні зміни до договору від 02.11.2010 року №010/3-2/437 та зазначено, що кредит надається Позичальнику в сумі 2000000 гривень на придбання сушильного обладнання виробничою потужністю 48 т/г виробництва фірми «BONFANI», та ґрунтообробного агрегату Lemken Rubin 9/600 KUA, 2010 року випуску (у комплекті з транспортно-комбінаційним візком).

На підставі кредитного договору від 02.11.2010 року № 010/3-2/437 ОСОБА_1 обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» був наданий кредит Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» на загальну суму 2000000 гривень, та 05.11.2010 року Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Росія» були перераховані грошові кошти на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія», згідно платіжного доручення №1080- в сумі 668285 грн. 80 коп. та згідно платіжного доручення №1105-в сумі 1559333 грн. 52 коп., всього на загальну суму 2227619 грн. 32 коп., для закупівлі сільськогосподарської техніки, сушильного обладнання виробничою потужністю 48 т/г виробництва фірми «BONFANI», згідно з договором від 25.10.2010 року №25/10/2010.

В результаті зазначених дій ОСОБА_6, ОСОБА_1 обласній дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 2 000 000 грн. 00 коп.

Судова колегія зазначає, що дана ухвала є судовим рішенням в розумінні кримінально-процесуального законодавства, в ній встановлено протиправність діяння та вину ОСОБА_6 у шахрайстві з фінансовими ресурсами та у підробці документів, які стали підставою позову в даній справі.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою обставиною, ОСОБА_6 є винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та заподіянні своїми злочинними діями матеріальної шкоди Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_3 ОСОБА_2».

В результаті зазначених дій саме особисто ОСОБА_6, а не юридичною особою відповідача ОСОБА_1 дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» заподіяно матеріальну шкоду на вищезазначені суми.

Злочинні дії ОСОБА_6, як вбачається з ухвали суду за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, були спрямовані на спричинення шкоди саме банку, а, отже, саме діями ОСОБА_6, а не Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», не Фермерського господарства «Кулевча» було спричинено шкоду позивачу за даною судовою справою.

Більш того, Фермерське господарство «Кулевча» на час укладання ОСОБА_6 зазначених кредитних договорів та отримання коштів, не мало жодного відношення до таких правовідносин, оскільки Сільськогосподарський виробничий кооператив «Росія», керівником якого і був ОСОБА_6 та Фермерське господарство «Кулевча» на час виникнення кредитних правовідносин з банком, були різними юридичними особами, що жодним чином не пов’язані між собою.

Судова колегія зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами по справі того, що Фермерське господарство «Кулевча» набуло обов’язків по сплаті кредитних коштів за спірними кредитними договорами, оскільки матеріали справи не містять передаточного балансу 2011 року, на який посилався банк у своїх листах, а також доказів того, що до кредитних договорів вносились зміни щодо заміни боржника з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» на Фермерське господарство «Кулевча».

У виписках з особових рахунків, наданих банком суду першої інстанції, вбачається, що за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Росія» рахується заборгованість у тому числі й за спірними кредитними договорами з 2010 по 2017 рік (т. 8, а.с. 85 – 147).

У платіжних дорученнях, датованих 2012 роком, про сплату відсотків за кредитними договорами вказано платником Фермерське господарство «Кулевча», а отримувачем Сільськогосподарський виробничий кооператив «Росія» (т. 6, а.с. 109 – 154).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду позовних вимог по суті у даній справі, відповідачем наголошувалось, що кредитні договори укладено з перевищенням повноважень і було припинено виконання всіх обов’язків за вищенаведеними кредитними договорами у 2012 році, що підтверджується відповідними виписками Банку.

З урахуванням обставин, встановлених ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі № 513/704/16-к та відсутності передаточного балансу та/або додаткової угоди про зміну боржника у кредитних договорах, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2”, м. Київ в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” до Фермерського господарства “Кулевча”, с. Кулевча Саратського району Одеської області про стягнення заборгованості за кредитними договорами є необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що вказані обставини суттєво впливають на результати розгляду спору та виключають можливість покладання на відповідача обов‘язку щодо сплати заявлених до стягнення грошових сум. Фактично, укладання договорів та перерахування коштів є результатом вчиненого ОСОБА_6 злочину, майнова відповідальність за який не повинна перекладатися на суб’єкта господарювання.

Судова колегія відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі та приймає заперечення на апеляційну скаргу, викладені відповідачем у відзиві, за наступними мотивами.

Розглянуті і відхилені доводи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено приписи пункту 3 частини 5 статті 113 Господарського процесуального кодексу України в старій редакції, бо відповідач при зверненні до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами невірно сплатив судовий збір, оскільки у пункті 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі №5017/2711/2012 стягнув з відповідача судовий збір за подання заяви за перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 67 618 грн. 00 коп., що є правом суду. Тобто, порушення приписів процесуального законодавства в даному випадку відсутні.

Щодо доводів позивача про необґрунтоване поновлення строку відповідачу на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судова колегія зазначає, що частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент звернення з відповідною заявою, було визначено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої нормами Кодексу в старій редакції, могла бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, що передбачена пунктом 1 частини 2 статті 112 попередньої редакції Кодексу, була обмежена трирічним строком з дня набрання відповідним рішенням законної сили (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 року № 4176-VI “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства”). Подання ж відповідних заяв з інших підстав, які були зазначені у частині 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України, будь-яким строком не обмежувалося.

В даному випадку суд апеляційної інстанції зазначає, що банк помилково вважає нібито ОСОБА_9 мав повідомити відповідача про винесення ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №513/704/16-к 03.03.2017 року, оскільки наявність обов’язку у вказаної особи щодо повідомлення юридичної особи відповідача не підтверджено жодним доказом у справі.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України такі обставини, як завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення мають бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили.

У випадках, коли стосовно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі за законом не може бути закінчене постановленням вироку (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю тощо), на підтвердження наявності зазначених обставин суд може врахувати постанову суду про закриття кримінальної справи або ухвалу про звільнення від відповідальності з підстав, передбачених Кримінально-процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 10.08.2016 року у справі № 22/396-06-11485.

Враховуючи викладене, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими і відхилені судовою колегією.

Посилання скаржника на неповне дослідження Господарським судом Одеської області всіх обставин справи спростовуються тим, що при перегляді справи за нововиявленими обставинами господарський суд має переглянути рішення лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення, а суд апеляційної інстанції встановив відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності саме у юридичної особи відповідача обов’язку перед позивачем за кредитними договорами, а не у попередньої юридичної особи при наявності тих обставин, на які вказує скаржник (подальше виконання юридичною особою умов кредитного договору). До того ж, в даному випадку суд не розглядав питання недійсності кредитних договорів з огляду на наявність у керівника повноважень, оскільки сторонами про це не було заявлено суду шляхом подання зустрічного позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом строків розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судова колегія зазначає наступне.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.06.2017 року для розгляду заяви в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України було визначено суддю Волкова Р.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2017 року у справі №5017/2711/2012 відповідну заяву було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2017 року у справі №5017/2711/2012 призначено розгляд заяви на 06.07.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2017 року у справі №5017/2711/2012 строк розгляду заяви продовжено на 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України та призначено розгляд заяви на 14.07.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2017 року у справі №5017/2711/2012 справу призначено до колегіального розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.07.2017 року для розгляду заяви в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України було визначено головуючого суддю Волкова Р.В., суддів Оборотову О. Ю., Степанову Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 року у справі №5017/2711/2012 прийнято заяву до колегіального розгляду.

У зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_11 у відпустці, протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.08.2017 року для розгляду заяви в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України було визначено головуючого суддю Волкова Р.В., суддів Степанову Л.В., Рогу Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2017 року у справі №5017/2711/2012 прийнято заяву до розгляду колегією суддів у новому складі.

У зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_12 у відпустці, протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.08.2017 року для розгляду заяви в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України було визначено головуючого суддю Волкова Р.В., суддів Гуляк Г.І., Рогу Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2017 року у справі №5017/2711/2012 прийнято заяву до розгляду колегією суддів у новому складі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 року у справі №5017/2711/2012 строк розгляду заяви продовжено на 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України та призначено розгляд заяви на 09.10.2017 року.

13.10.2017 року Господарським судом Одеської області прийнято рішення по справі № 5017/2711/2012.

З огляду на те, що зі зміною складу суду процесуальний строк розпочинається заново, в даному випадку судом першої інстанції не було порушено встановлений чинним на той час процесуальним законом строк розгляду заяви в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2”, м.Київ в особі ОСОБА_1 обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_3 ОСОБА_2” на рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 року у справі № 5017/2711/2012– залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 30.01.2018 року, повний текст постанови складено 02 лютого 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_13Судді ОСОБА_14 ОСОБА_15