Ухвала суду № 71954522, 02.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.02.2018 р. Справа № 914/202/18

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В. М., розглянувши заяву Львівського комунального підприємства «Центральне» (79019, м. Львів, вул. Удатного, 7, код ЄДРПОУ 22333423) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал» (м. Львів, вул. Куліша 31/15, код ЄДРПОУ 20768230) за договором № 21-Н від 22.01.2004 р. суму боргу у розмірі 2771,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 р. за вх. № 214 Львівське комунального підприємства «Центральне» звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал» (м. Львів, вул. Куліша 31/15, код ЄДРПОУ 20768230) за договором № 21-Н від 22.01.2004 р. суму боргу у розмірі 2771,28 грн.

02.02.2018 р. судом видано судовий наказ, яким визначено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал» (м. Львів, вул. Куліша 31/15, код ЄДРПОУ 20768230) на користь Львівського комунального підприємства «Центральне» (79019, м. Львів, вул. Удатного, 7, код ЄДРПОУ 22333423) заборгованість за договором № 21-Н від 22.01.2004 р.: 696 (шістсот дев’яносто шість) грн. 75 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легал» (м. Львів, вул. Куліша 31/15, код ЄДРПОУ 20768230) на користь Львівського комунального підприємства «Центральне» (79019, м. Львів, вул. Удатного, 7, код ЄДРПОУ 22333423) суму судового збору в розмірі 44 (сорок чотири) грн. 30 грн.

Стосовно вимог про стягнення 2074,53 грн. заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу;

4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу;

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, виходячи з акту звірки взаємних розрахунків з 01.09.2004 р. по 01.01.2018 р., право вимоги заявника, на частину заявлених вимог, виникло набагато раніше, а тому просторочений строк трьохрічної позовної давності, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що заявлена сума боргу у розмірі 2074,53 грн., котра виникла у період з 01.09.2004 р. по 31.12.2014 р. не підлягає стягненню в порядку наказного провадження у зв’язку з збігом перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Правовий аналіз вищевказаних норм закону, викладених заявником обставин та досліджених до заяви доказів, свідчить про те, що заявлені вимоги про видачу судового наказу в частині стягнення заборгованості 2074,53 грн. не підлягають до задоволення в порядку наказного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Виходячи із змісту коментованих статей, дослідивши долучені до заяви докази, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги про видачу судового наказу в частині стягнення з боржника: 2074,53 грн. не підлягають задоволенню, право на стягнення яких виникло на підставі Договору № 21-Н від 22.01.2004 р., а також відповідно до положень ст.ст. 509, 530, 610, 611, 625, 1066 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 147, 148, 150, 151 154, 155, 156, 159 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Львівському комунальному підприємству «Центральне» у видачі судового наказу в частині стягнення боргу в розмірі 2074,53 грн.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Пазичев В.М.