Рішення № 71954226, 30.01.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2018 Справа № 920/958/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», м. Одеса

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Семенець Альони Іванівни, АДРЕСА_1про стягнення 86996,25 грн.

Суддя С.В. Заєць

За участю представників сторін:

від позивача: Вітюк Р.В. (довіреність б/н від 21.04.2017);

від відповідача: не з'явився,

при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В.

Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 86996,25 грн., в тому числі: 66316,73 грн. основного боргу, 7564,49 грн. пені, 12210,67 грн. штрафу, 888,00 грн. 3% річних за Договором поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016.

12.10.2017 ухвалою господарського суду Сумської області порушене провадження у справі № 920/958/17 і призначено позовну заяву до розгляду.

31.10.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи про сумніви щодо укладення договору (сумніви щодо підпису з її боку на договорі) та інше.

15.12.2017, після порушення провадження у справі, набрала чинності нова редакція ГПК України (Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017).

Відповідно до п. п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21.12.2017 ухвалою господарського суду Сумської області задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляд справи № 920/958/17 ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.01.2018 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі від 29.01.2018 № 121/ГО/ЮД.

29.01.2018 позивачем супровідним листом від 29.01.2018 № 122/ГО/ЮД надано суду додаткові документи: заява заступника генерального директора ТОВ «Тедіс Україна» Зосіма В.Є., копія паспорта Зосіма В.Є, копія ідентифікаційного коду Зосіма В.Є., копія довіреності від 25.05.2016 зареєстрованого в реєстрі за № 1528, копія наказу № 571-П від 22.03.2013, копія наказу № 2353-П від 08.08.2014, виписка з ЄДПРОУФОПГФ по ТОВ «Тедіс Україна».

Подані позивачем документи оглянуті судом в судовому засіданні 30.01.2018 та долучені до матеріалів справи.

30.01.2018 позивачем подано до суду клопотання про накладення штрафу від 29.01.2018 № 120/ГО/ЮД. Дане клопотання задоволено Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.01.2018.

Витребувані ухвалою суду від 16.01.2017 документи, зокрема документи в обґрунтування позовних вимог, (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи), в тому числі оригінал Договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, додатку № 1 до нього та Додаткової угоди від 26 липня 2016 року інш., документи в підтвердження того, що оплати здійсненні за меморіальними ордерами, наданими позивачем до матеріалів справи здійснені відповідачем саме на виконання договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, документи в підтвердження того, що договір поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 є підписаний та скріплений печатками обох сторін (укладеним) і є діючим, позивач в судове засідання 30.01.2018 не надав.

В судовому засіданні 30.01.2018 представник позивача надав усні пояснення щодо заявленого позову.

В судове засіданні 30.01.2018 представник відповідача не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин не з'явлення господарському суду Сумської області не повідомила.

Ухвалою суду від 16.01.2018 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання (30.01.2018) в режимі відео конференції. Працівниками Путивльського районного суду Сумської області (суд, якому доручено забезпечення проведення судового засідання по справі в режимі відео конференції) було повідомлено про відсутність ФОН Семенець А.І. чи її представника в приміщення Путивльського районного суду Сумської області 30.01.2018 в час проведення судового засідання.

Клопотань від сторін про відкладення розгляду справи чи надання додаткових документів суду заявлено не було.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 та ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Відповідно до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» позивач зазначає, що 03 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс України» та Фізичною особою - підприємцем Семенець А.І. (ФОП Зуєва А.І - прізвище до одруження) було укладено договір поставки № 11997-СУ/16.

Крім того, позивач стверджує, що позивач передав на виконання вищезазначеного договору відповідачу товар у відповідності до видаткових накладних:

- № СУ17-022299 від 22.04.2017 на суму 25785,65 грн.;

- № СУ17-022761 від 26.04.2017 - на суму 28223,27 грн.;

- № СУ17-022763 від 26.04.2017 на суму 22695,25 грн.

В підтвердження факту існування договірних відносин між сторонами за договором № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 та частковим його виконанням, позивач зазначає, що з моменту поставки товару відповідач здійснив декілька платежів на загальну суму 10 000,00 грн., відповідно до меморіальних ордерів:

1. Меморіальний ордер № @2РL488318 від 20.07.2017 року.

2. Меморіальний ордер № @2РL102938 від 31.03.2017 року.

3. Меморіальний ордер № @2РL807629 від 03.04.2017 року.

4. Меморіальний ордер № @2РL815374 від 03.04.2017 року.

5. Меморіальний ордер № @2РL247995 від 04.04.2017 року.

6. Меморіальний ордер № @2РL814759 від 07.04.2017 року.

7. Меморіальний ордер № @2РL911894 від 11.04.2017 року.

8. Меморіальний ордер № @2РL 136742 від 11.04.2017 року.

Проте, як зазначає позивач, відповідач договірні зобов'язання не виконав, не здійснив оплату поставленого на підставі договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 товару в повному обсязі.

Під час звернення з позовною заявою до суду позивач звертав увагу суду на те, що з об'єктивних причин, які не залежать від останнього, відсутній оригінал Договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016. Зокрема позивач зазначає, що 29.09.2016 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2016 в приміщенні Сумського регіонального структурного підрозділу було проведено обшук. В результаті проведеного обшуку вилучено ряд документів, в тому числі і оригінал спірного договору - Договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до господарського суду Сумської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує прав; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

За приписом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору або із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Для такого виду договору (правочину) на який посилається позивач чинним законодавством України визначена обов'язкова письмова форма.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі- продажу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах справи міститься копія договору поставки без номера та без дати, на якому наявний підпис з боку покупця, підпис та печатка з боку продавця - відсутня.

Під час судового розгляду справи судом неодноразово зобов'язувалося сторін надати до матеріалів справи оригінал та належним чином засвідчену копію договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, на який позивач посилається, як на підставу виникнення зобов'язань між сторонами.

Проте ні оригінал, ні належним чином завірена копія договору на якому було б зазначено «Договір поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016» сторонами надано не було.

Копія договору, що міститься в матеріалах справи (без номеру та дати а.с. 41 - 44 том 1) судом не може бути розцінена як належний доказ підтвердження того, що це є саме договір поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, і відповідно керуватися ним для стягнення заборгованості. Дана копія не містить дати та номера договору, підписана лише з боку покупця (Зуєвою А.І.), відсутній підпис та печатка з боку продавця, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна», окрім цього у відзиві на позовну заяву відповідач має сумніви щодо належності їй підпису зробленого стороною покупця в договорі.

Даний факт суд не може перевірити шляхом проведення експертизи почерку, оскільки відсутній оригінал такого договору.

Крім цього, позивач в підтвердження факту існування між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» та ФОМ Семенець А.І., договірних відносин, а саме Договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, зазначає та подає як доказ меморіальні ордери про оплату ФОП Семенекць А.І. коштів.

Проте, дослідивши текст даних меморіальних ордерів, суд не може достаменно зробити висновок, що дані оплати були здійсненні саме на виконання спірного договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, оскільки у всіх меморіальних ордерах (а.с. 4-11, том 2) призначенням платежу зазначено «за тютюнові вироби -3149813868 - Семенець А.І.». Дане зазначення призначення платежу не може свідчити про сплату коштів за договором поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016. Відповідачем зазначений факт не підтверджено і не спростовано. Позивачем в судовому засіданні зазначалося про існування договірних відносин між даними сторонами і в 2014 та 2015 роках.

Позивачем, в обґрунтування факту поставки товару за договором надаються видаткові накладні № СУ17-022299 від 22.04.2017 на суму 25785,65 грн.; № СУ17-022761 від 26.04.2017 - на суму 28223,27 грн.; № СУ17-022763 від 26.04.2017 на суму 22695,25 грн., проте на даних накладних відсутній підпис ФОП Семенець А.І. як отримувача товару. Докази уповноваження: ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 на отримання від продавця ТОВ «Тедіс Україна» товару за вищезазначеними накладними саме за договором поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 в матеріалах справи відсутні. Надану позивачем копію Додатку до договору поставки без номера та без дати суд не може прийняти як належний доказ, оскільки даний додаток не містить посилання саме на Договір поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 та не підписаний з боку продавця (а.с. 45, том 1).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній належним чином укладений між сторонами Договір поставки № 11997-СУ/16 від 03.6.2016, суд не може на підставі припущень позивача встановити факт укладення та існування Договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 та відповідно встановити факт виконання чи не виконання його сторонами.

Доводи позивача, щодо проведення 29.09.2016 обшуку в приміщенні Сумського регіонального структурного підрозділу ТОВ «Тедіс Україна» та вилучення ряду документів в тому числі і оригіналу спірного договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016, що повинно підтверджувати Протокол обшуку від 29.09.2016, суд оцінює критично і не може покласти в основу висновків у даному рішенні, оскільки дослідивши текст зазначеного Протоколу обшуку від 29.09.2016 ( а.с.15 -21, том 1) суд стверджує про відсутність в переліку вилучених документів Договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016.

Суд не може робити висновки на підставі припущень чи ймовірності існування певних фактів. Окрім цього, суд не може виходити з позиції припустимості існування договору та відповідності його тексту саме тексту зазначеному позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості в сумі 66 316, 73 коп., пені в сумі 7564,49 грн., штрафу - 12 210,67 грн., 3% річних - 888,00 грн. ґрунтуються на договірних відносинах між сторонами, а саме Договорі поставки № 11997-СУ/16 від 03.6.2016, та відсутності в матеріалах справи тексту спірного договору, доказів укладення та виконання саме договору поставки № 11997-СУ/16 від 03.06.2016 між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Тедіс Україна» в повному обсязі.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін вищевикладених висновків суду не спростовують

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача..

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст. 232, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.02.2018.

Суддя С.В. Заєць