Ухвала суду № 71953971, 31.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.01.2018Справа № 910/13120/17

За заявоюЖитлово-будівельного кооперативу "Верстат-7"пророзстрочення виконання рішенняу справі № 910/13120/17за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Верстат-7"простягнення 104 070, 24 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: від позивача:Удод Т.В. - представник за довіреністю;від відповідача (заявника):Бойко О.С. - представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" про стягнення суми основного боргу в розмірі 49 544, 10 грн., 3% річних в розмірі 5 204, 03 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 49 322, 11 грн.

12.10.2017 позивачем через канцелярію місцевого господарського суду надано заяву про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 39 044, 10 грн. за період з 01.07.2014 по 01.04.2015, а також 3% річних в розмірі 4 751, 84 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 40 159, 97 грн.

Позивач у своїй заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог вказував на те, що свої зобов'язання за договором №102-0035 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.08.1999 відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.07.2014 по 01.04.2015 у нього утворилась заборгованість, яку він просить стягнути з відповідача; тобто фактично відбулась зміна предмету позову шляхом заявлення позивачем нового періоду нарахування суми заборгованості та відповідно - зменшення розміру позовних вимог, яке відбулося внаслідок зменшення даного періоду нарахування.

Заява позивача про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суд від 13.12.2017 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено. Стягнуто з житлово-будівельний кооператив "Верстат-7" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго основний борг у розмірі 39 044 грн.10 коп., 3% річних у розмірі 4 751 грн. 84 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 40 159 грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Основний борг зарахувати на поточний рахунок №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", штрафні санкції та судові витрати зарахувати на поточний рахунок №26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

09.01.2018 року Господарським судом міста Києва на виконання вказаного вище рішення суду було видано відповідний наказ.

12.01.2018 року та 15.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду від Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" надійшли заяви про розстрочення виконання рішення суду від 20.10.2017 року.

Відповідно до вказаних заяв боржник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2017 року у справі № 910/13120/17 на вісім місяців, визначивши порядок виконання рішення у вигляді сплати стягнутої суми щомісячними платежами у розмірі основного боргу: 3 250, 00 грн. та штрафних санкцій та судових витрат: 3 870, 00 грн. до 25 числа кожного місяця.

Заява мотивована специфікою фінансування відповідача та тим, що його витрати здійснюються суворо за цільовим призначенням. Виконання судового рішення не зачіпає лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, а тому треба враховувати фінансовий стан відповідача та специфіку діяльності підприємства. Окрім того, не зважаючи на викладене, відповідачем було прийнято рішення правління та розпочато часткове погашення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 р. розгляд заяви про розстрочку виконання рішення призначено на 31.01.2018 року.

Безпосередньо у судовому засіданні 31.01.2018 року представник заявника (відповідача) наполягав на задоволенні розстрочки.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмову заяву, в якій повідомив суд, що проти розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/13120/17 не заперечує.

Розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 р., заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 237 Господарського кодексу України).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі №1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/13120/17, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Між тим, частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1.ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені заявником документи, суд дійшов висновку, що заява Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" про розстрочку виконання рішення суду від 20.10.2017 р. підлягає задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі № 910/13120/17 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі № 910/13120/17 в сумі 56 960, 00 грн. на вісім місяців рівними частками до вересня 2018 року включно по 7 120, 00 грн. за кожний місяць.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.02.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко