Рішення № 71953892, 31.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.2018 Справа № 905/24/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання (помічник судді) Степанян К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» (85670, Донецька область, місто Вугледар; код ЄДРПОУ - 40695853)

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5, код - ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Кірова, будинок №22, код ЄДРПОУ - 40150216)

про стягнення 8 414,84 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У

Державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення збитків в сумі 8 414,84 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при перевезенні вугільної продукції по залізничним накладним № 52512456 від 20.10.2017 та №52534898 від 22.10.2017 допустив незбереження вантажу у вагонах № 60674389; №68746437 та №68618958 – відповідно, про що складено комерційні акти № 482004/381 та №482004/381 від 24.10.2017.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2018 відкрито провадження у справі №905/24/18, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 31.01.2018 об 11:00год, встановлено строк на подання сторонами відповідних заперечень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи, що про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати документи, які мають значення для розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

30 серпня 2016 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі начальника регіональної філії «Донецька залізниця» (далі - виконавець) та державне підприємство «Шахта ім. М.С.Сургая» (далі - вантажовласник) уклали договір № ДФ/10283 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 якого, його предметом є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 7.1 Договору виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

20.10.2017 за залізничною накладною № 52512456 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці до станції Покровськ Донецької залізниці на адресу ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» в залізничних вагонах, зокрема, вагоні № 60674389 масою вантажу 61 900 кг, було відправлено вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газовий».

22.10.2017 за залізничною накладною № 52534898 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці до станції Покровськ Донецької залізниці на адресу ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» в залізничних вагонах № 68618958, № 68746437 було відправлено вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газовий» масою вантажу 60 300 кг та 69 800 кг відповідно.

У накладних зазначено, що вологість вантажу - 6,4%, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону. Вантаж промаркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагону.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Покровськ Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти:

№ 482004/381 від 24.10.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону № 68746437, виявилось: брутто – 84 800 кг, тара 20 900 кг, нетто – 63 900 кг, що менше документа на 5 900 кг.

№ 482004/382 від 24.10.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону № 68618958, виявилось: брутто – 78 650 кг, тара 20 500 кг, нетто – 58 150 кг, що менше документа на 2 150 кг.

№ 482004/384 від 25.10.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону № 60674389, виявилось: брутто – 83 000 кг, тара 23 000 кг, нетто – 60 000 кг, що менше документа на 1 900 кг.

У комерційному акті № 482004/381 відображено, що поверхня вантажу нижче рівня бортів, маркування поздовжньою борозною. З 3-го по 7 люк праворуч виїмка вздовж вагону 60см х 80см х 30см. В місці заглиблення маркування відсутнє. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному стані справний.

У комерційному акті № 482004/382 відображено, що поверхня вантажу нижче рівня бортів, маркування поздовжньою борозною. З 3-го по 7 люк праворуч виїмка вздовж вагону 30см х 50см х 20см. В місці заглиблення маркування відсутнє. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному стані справний.

У комерційному акті № 482004/384 відображено, що поверхня вантажу нижче рівня бортів 20-30см, розрівнена, маркування однією білою смугою. Виїмка праворуч над 1-2 люками 210см х 170см х 50-70см. Маркування порушено. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному стані справний.

Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 тонних статичних вагах залізниці, повірених 24.07.2017.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

у вагоні № 68746437 маса нетто при відправленні 69 800 кг;

норма недостачі 69 800 х 2% = 1 396 кг;

недостача 69 800 кг – 63 900 кг = 5 900 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки) становить 1 379,80 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 4 504 кг (сума недостачі) – 1 396 кг (норма недостачі) = 5 074 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 6 214,62 грн. (4,504 Х 1 379,80 грн.).

у вагоні № 68618958 маса нетто при відправленні 60 300 кг;

норма недостачі 60 300 х 2% = 1 206 кг;

недостача 60 300 кг – 58 150 кг = 2 150 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки) становить 1 379,80 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 2 150 кг (сума недостачі) – 1 206 кг (норма недостачі) = 944 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 1 302,53 грн. (0,944 Х 1 379,80 грн.).

у вагоні № 60674389 маса нетто при відправленні 61 900 кг;

норма недостачі 61 900 х 2% = 1 238 кг;

недостача 61 900 кг – 60 000 кг = 1 900 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки) становить 1 356,03 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 900 кг (сума недостачі) – 1 238 кг (норма недостачі) = 662 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 897,69 грн. (0,662 Х 1 356,03 грн.).

Загальна вартість збитків становить 8 414,84 гривень, у зв'язку із чим, заявлена до стягнення сума збитків визнається судом обґрунтованою.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Право позивача на пред'явлення претензій та позовів посвідчується відповідними переуступними написами, здійсненими вантажоодержувачами у накладних.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 8 414,84 гривень – задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22; код ЄДРПОУ - 40150216) на користь Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» (85670, Донецька область, місто Вугледар; код ЄДРПОУ - 40695853) 8 414,84 гривень збитків, 1 600,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 31.01.2018 проголошено та підписано повний текст рішення.

Головуючий суддя С.М. Фурсова