Рішення № 71953446, 01.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018 Справа № 904/10532/17За позовом : Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ

До : Приватного виробничо-сервісного товариства СТО «Карлссон», м. Дніпро

Про : стягнення 3 998, 57 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : не з’явився;

Від відповідача : не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПВСТ СТО «Карлссон» (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 3 998, 57 грн. в порядку регресу . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.993, 1172 ЦК України та ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування , має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Позивач явку повноважного представника до судових засідань двічі не забезпечив та клопотав про розгляд справи без участі його представника.

ПВСТ СТО «Карлссон» ( відповідач) відзив на позов не надав, явку повноважного представника до судового засідання двічі не забезпечив, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судового засідання був своєчасно повідомлений на адресу , зазначену у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.01.18р , а.с. 43-46 ( що підтверджується поштовим повідомленням підприємства зв'язку , повернутими з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення ( а.с.39 -42 ).

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ГПК ; зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відзиву на позов та представників сторін – за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

24.12.13 р. між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ( позивач) та ПВРСП СТО «Карлссон» (відповідач) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АС/7095161, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «РУТА-25», д.н. НОМЕР_1. – ПВРСП СТО «Карлссон» ( а.с.15)

22.09.14 р. на перехресті вул. Криворізької - вул. Київської у м. Дніпропетровську мала місце дорожньо-транспортна пригода , за участю транспортного засобу «Рута 25», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (що належить відповідачу) та транспортного засобу ВАЗ 21124, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_2 Згідно постанови Амур-Нижньодпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.14 р. по справі № 199/8182/14-п (3/199/3338/14) вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення гр. ОСОБА_1 . ( водієм ПВРСП СТО «Карлссон» ) п.п. 16.11 ПДР України та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ( а.с.16) Таким чином , постановою районного суду встановлено вину водія ПВРСП СТО «Карлссон» - ОСОБА_1В, в скоєнні ДТП та завданні механічних пошкоджень автомобілю ВАЗ 21124, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ( що належить гр. ОСОБА_2П.).

24.12.14р. до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування (за полісом №АС/7095161) звернулась потерпіла сторона – гр. ОСОБА_2 ( а.с.21) На підставі страхового акту №ОЦ/007/000/14/6363 від 29.12.14р. (а.с.30) позивачем було виплачено власнику автомобіля ВАЗ 21124, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 страхове відшкодування в розмірі 7 997, 14 грн. , що підтверджується платіжним дорученням №1078 від 29.12.14р. ( а.с. 31). 20.07.15 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 998, 57 грн. ( а.с.54 ) , яку відповідач залишив без задоволення.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їх співробітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Статтею 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підстави для подачі регресного позову. Так , відповідно до ч.1. ст. 38.1. у разі якщо страхових здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування , чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2. статті 13 цього Закону, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов’язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки з силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 5 Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-108цс13 у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Так у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України : кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене , суд вважає обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 998, 00 грн. в порядку регресу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Приватного виробничо-сервісного товариства СТО «Карлссон» ( 49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, 72; код ЄДРПОУ 31576791) на користь позивача – Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681): 3 998, 00 грн. – страхового відшкодування в порядку регресу ; 1 600, 00 грн. – витрат сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності .

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено 02.02.18р.