Постанова № 71952810, 31.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 760/9812/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/905/2018Головуючий у суді першої інстанції - Лазаренко В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Соколова В.В.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

представника стягувача ОСОБА_3,

боржника ОСОБА_4,

представника боржника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві МаховоїД.А. про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року державний виконавець звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_4.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 51844038 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2011 у справі № 2-1663/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі, що еквівалентна 211 442,19 доларів США, пені у загальному розмірі 36 988,45 грн., штрафу за неналежне виконання зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 61 955,74 грн., понесених судових витрат у розмірі 1 820 грн. Боржник обізнаний про наявність виконавчого провадження, проте на сьогоднішній день сума заборгованості в повному обсязі не погашена і боржником не вчиняється жодних дій для її погашення. Боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, а тому державний виконавець вважав, що наявні підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України, визначені ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (а.с. 2-5).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2017 подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_4у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним зобов'язань за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2011 по справі №2-1663/11. Виконання заходів щодо обмеження права виїзду за межі України без вилучення паспортного документу покладено на Адміністрацію державної прикордонної служби України (а.с. 53-56).

В апеляційній скарзі боржник просить ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд. Вказує на неповноту з'ясування судом обставин справи та їх недоведеність. При цьому також зазначає, що державним виконавцем не доведено та відповідно судом не було встановлено факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду, а тому законні підстави для задоволення подання відсутні. Також вказує на порушення його права на свободу пересування (а.с. 63-67).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з викладеним справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

В судовому засіданні боржник та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Представник стягувача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив ухвалу суду залишити без змін.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з наявності факту ухилення боржника від виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» закріплено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із ст. 377-1 ЦПК України (у редакції станом на дату постановлення ухвали суду) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Отже, одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 51844038 з виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2011 у справі № 2-1663/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі, що еквівалентна 211 442,19 доларів США, пені у загальному розмірі 36 988,45 грн., штрафу за неналежне виконання зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 61 955,74 грн., понесених судових витрату розмірі 1 820 грн.

04.08.2016 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Дана постанова направлена боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі.

З метою виявлення майна боржника державним виконавцем 05.08.2016 направлено запити до відповідних установ.

15.08.2016 на адресу боржника направлено виклик. На даний виклик боржник з'явився та надав пояснення, що в забезпечення виконання за кредитним договором було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира є єдиними житлом та на неї розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також за боржником зареєстровано 1/5 частина квартири АДРЕСА_2, але згідно висновку № 0275 від 11.01.2011 судової будівельно-технічної експертизи не придатна для проживання.

Згідно відповідей з Головного управління держпраці у Київській області, Головного управління Держгеокадастру м. Києві, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Департаменту льотної придатності, Державної інспекції сільського господарства в м.Києві, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, даних АІС м.Києва на НАІС МВС України встановлено, що майна рухомого та нерухомого за боржником не зареєстровано.

23.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено у відповідні реєстри.

Згідно відповідей з Пенсійного фонду України від 05.08.2016 № 1019153517, від 05.08.2016 № 1019155872, від 18.10.2016 № 1020748644, 18.10.2016 № 1020751527, від 20.03.2017 № 1024440816, від 20.03.2017 № 1024439003 та Державної фіскальної служби України від 09.08.2017 № 1019246771, 08.08.2016 № 1019212404, від 19.10.2016 № 1020797901, від 19.10.2016 № 1020810663, від 21.03.2017 № 1024490942, від 21.03.2017 № 1024503391 боржник не працює, пенсію не отримує, відкритих рахунків в установах банку не має.

Згідно довідки ГУДМС в м. Києві ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_2.

З моменту набрання рішенням суду законної сили 23.11.2011 ОСОБА_4 не здійснено жодного платежу в рахунок погашення боргу, що також підтверджено останнім в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

В той же час, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 22.09.2016 №0.64-20253/0/15-16 встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) неодноразово перетинав та перетинає державний кордон України з моменту набрання рішення законної сили, а саме з 23.07.2011 по теперішній час та проводить час в Брюсселі, Лондоні, Парижі.

Зазначені обставини свідчать про те, що у боржника наявна об'єктивна можливість вчиняти дії щодо виконання рішення суду.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення «коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням», вжите у п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Встановлення наявності зобов'язання у боржника, в даному випадку грошового, та факту свідомого ухилення останнього від його виконання, дозволило суду першої інстанції, при вирішенні подання керуватись положенням п. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно якого право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Щодо доводів скарги про відсутність факту ухилення, то вони є безпідставними і не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, наявних в ній доказах в їх сукупності та вимогах закону.

Посилання апелянта на порушення його права на свободу пересування, також не може братись до уваги, оскільки спеціальним законом передбачено можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, з метою забезпечення виконання рішення суду та недопущення порушень прав стягувача.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам викладеним в поданні належну правову оцінку, а тому цілком правомірно постановив оскаржувану ухвалу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та на законність ухвали не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону, а тому суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.В.Соколова

Повний текст постанови складений 01 лютого 2018 року.