Постанова № 71952185, 31.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/13353/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гончарук В.П.

Провадження № 22-ц/796/1234/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, та Андрейківа Олега Володимировича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення грошових коштів та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 26 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Лізінг Україна» та ним був підписаний договір про фінансовий лізинг, додатком якого є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємними частинами договору лізингу. Відповідно до умов договору, ТОВ «Порше Лізінг Україна» передало йому автомобіль марки VW T5 Multivan GP 2/0 BIDI 2013 року випуску, шасі НОМЕР_1, а він зобов'язався сплачувати лізингові платежі. Оскільки договір фінансового лізінгу не був нотаріально посвідчений, ОСОБА_2 просив визнати його нікчемним та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на його користь суму коштів в розмірі 1 389 981,61 грн., з яких: 519259,96 грн. - сума платежів, що була сплачена ним за договором, 304 961,75 грн. - сума процентів за користування безпідставно набутими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, та 564 759,98 грн. інфляційної складової відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» посилалося на те, що в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину ОСОБА_2 має повернути йому новий автомобіль марки VW T5 Multivan GP 2/0 BIDI 2013 року випуску, що є неможливим. Просить стягнути з ОСОБА_2 вартість автомобіля 2 436 613,653 грн., що складає еквівалент 93 632,00 доларів США, що виходячи з курсу НБУ станом на 03 липня 2017 року (26,0233 грн. за 1 долар США).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення грошових коштів задоволено частково.

Визнано недійсним договір про фінансовий лізинг №00009119 від 26 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Лізинг Україна». У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування безпідставно набутими коштами, пославшись лише на те, що чинним законодавством не встановлено розміру таких процентів. Право на отримання процентів за користування безпідставно набутими коштами встановлено ст. ст. 536, 1214 ЦК України. У разі відсутності домовленості між сторонами щодо розміру процентів ЦК України передбачено сплату процентів за користування чужими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України. Вважає безпідставною відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційної складової.

Представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову до ОСОБА_2 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта суд помилково вважав встановленим той факт, що ОСОБА_2 повернув ТОВ «Порше Лізинг Україна» автомобіль, та безпідставно відмовив у задоволенні вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з ОСОБА_2 вартості автомобіля.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Порше Лізінг Україна" задоволенню не підлягає.

Представник ТОВ "Порше Лізінг Україна" просить відхилити апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та представника ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач) був підписаний Договір про фінансовий лізинг №00009119. Відповідно до умов договору ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_2 об'єкт лізингу - транспортний засіб VW T5 Multivan GP 2.0 BITDI 2013 року, шасі НОМЕР_1, про що 26 листопада 2013 року сторони договору склали акт (а.с. 16).

Оскільки договір про фінансовий лізинг не був посвідчений нотаріально на підставі ст.220 ЦК України суд визнав його нікчемним. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» суд відмовив у зв'язку з обранням способу захисту права, не визначеного законом, а також відсутності підстав для будь-якого відшкодування вартості автомобіля за цінами,які існують на момент відшкодування.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ТОВ "Порше Лізинг Україна" вирішені судом з неправильним застуванням норм процесуального права, яке відповідно до ст. 367 ЦПК України дає суду апеляційної інстанції право вийти за межі апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що договір про фінансовий лізинг від 26 листопада 2013 року є нікчемним в силу Закону, оскільки не був нотаріально посвідчений. Позивач порушив питання про застосування визначених ст. 216 ЦК України наслідків недійсності нікчемного правочину, повернення ТОВ "Порше Лізинг Україна" сплачених суми. Посилаючись на положення ст. 216 ЦК України, ТОВ «Порше Лізинг Україна» також просило застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 і ТОВ "Порше Лізинг Україна" суд першої інстанції залишив поза увагою те, що правовідносини фінансового лізингу за укладеним між сторонами договором були предметом судового розгляду.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00009119 від 26 листопада 2013 року були задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» основну суму заборгованості за договором фінансового лізингу від 26 листопада 2013 року в сумі 54 779 грн 00 коп., збитки у розмірі 523 874 грн 34 коп., штраф у розмірі 1 099 грн 45 коп., пеню у розмірі 2 873 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 862 грн 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 520 грн 81 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 488 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. (а.с.68-73, т.1).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на нікчемність договору через відсутність його нотаріального посвідчення.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року доводи ОСОБА_2 щодо нікчемності договору фінансового лізингу було відхилено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» пеню у розмірі 2 873,61 грн., 3% річних у розмірі 862,08 грн., а всього 3 735,69 грн. (а.с.238-243, т.1).

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, було встановлено правила преюдиційності судових рішень, за якими обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказана норма ґрунтуються на правових властивостях законної сили судового рішення та відповідають принципу обов'язковості судового рішення, встановленого ст. 124 Конституції України.

Суд першої інстанції на вказані норми уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про нікчемність договору про фінансового лізингу від 26 листопада 2013 року.

Оскільки питання щодо нікчемності договору фінансового лізингу від 26 листопада 2013 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2, вже було предметом оцінки суду, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості встановлено дійсність договору фінансового лізингу, підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні. Відповідно не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг України" до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, та Андрейківа ОлегаВолодимировича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення грошових коштів.

Відмовити в зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 лютого 2018 року.

Головуючий Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Українець Л.Д.