Постанова № 71951550, 01.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

іменем України

29 січня 2018 року

м. Харків

справа №636/2904/16ц

провадження № 22ц/790/980/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:

головуючого - Швецової Л.А.,

суддів: Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан»

третя особа ОСОБА_3

третя особа ОСОБА_4

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан»

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 листопада 2017 року (суддя Оболєнська С.А.)

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Чарівний лан» про відшкодування завданої в результаті ДТП шкоди в сумі 28676,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 05.02.2014 року на а/ш Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 21093», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «ВАЗ 210430-20», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є вона, під керуванням ОСОБА_4

Винним у зазначеній ДТП, згідно постанови судді Апеляційного суду Харківської області від 17.02.2015 року, визнаний водій ОСОБА_3

На момент ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Чарівний лан».

Враховуючи механізм утворення ДТП, беручи до уваги всі обставини справи, позивач вважає, що ступень вини учасників ДТП співвідноситься наступним чином: ОСОБА_3 – 50% та ОСОБА_4 – 50%.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 183 від 07.11.2015 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «ВАЗ 210430-20», складає 57353,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважав, що з відповідача підлягають стягненню: матеріальна шкода в розмірі 28676,55 грн (57353,10*50%) та витрати на проведення оцінки в сумі 900,00 грн.

6 грудня 2016 року ТОВ «Чарівний лан» звернулось до суду з зустрічним позовом, відповідно до якого, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Чарівний лан» матеріальної шкоди відмовити, та стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Чарівний лан» 25001,22 грн., з яких борг у сумі 17401,96 грн., інфляційні витрати в сумі 6642,39 грн., 3% річних у сумі 956,87 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Чарівний лан» посилалось на те, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення матеріальної шкоди до ТОВ «Чарівний Лан», в якому, зокрема, вказував, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Так як ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах і автомобіль ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, належить TOB «Чарівний Лан», то відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична чи фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. На підставі цього ОСОБА_1 просить суд стягнути з TOB «Чарівний Лан» на свою користь 29 576,55 гривень.

Як доказ права власності на автомобіль ВАЗ 21043 ОСОБА_1 надає до суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АХС № 089562, відповідно до якого транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21043-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, з 03.01.2007 року належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6, а також надається копія Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.09.2015 року, відповідно до якого спадщина складається з автомобіля марки та моделі ВАЗ 210430-20, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) XWK21041070043225, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого у ВРЕР №2 ГУМВСУ Харків 03.01.2008 року. І лише зараз ОСОБА_1 надала до суду свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я від 31 травня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1230 Цивільного кодексу України «до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях», тобто законодавець передбачив, що до спадкоємця переходить лише право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

Але в позові ОСОБА_1, жодним словом не кажучи про документи, не вказано на підставі якого договірного зобов'язання ТОВ «Чарівний Лан» завинило грошову суму у розмірі 29 576,55 грн. спадкодавцеві ОСОБА_6 і на підставі якого документу ОСОБА_1 стала спадкоємцем боргу TOB «Чарівний Лан» перед ОСОБА_7

Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» чітко передбачено, що «п.13.В разі смерті особи, якій були заподіяні збитки в результаті невиконання договору, до складу спадщини входить право на відшкодування як реальних збитків, так і упущеної вигоди...»

На вказаній вище підставі ТОВ «Чарівний Лан» просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, в обґрунтування заявлених зустрічних вимог, вказано, що ОСОБА_4 05 лютого 2014 року близько 10 години рухався на автомобілі ВАЗ 2104, реєстраційний номер АХ 7564 BE, по трасі Харків-Довжанський в бік м. Ізюм. Проїжджаючи 628 км, ОСОБА_8 порушив вимоги п.п.12.1, 12.2, 12.3 ПДР: втратив контроль над керуванням транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із службовим автомобілем TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням юриста TOB «Чарівний Лан» ОСОБА_5, який рухався в бік м. Харків.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_8 виразилося в тому, що він не врахував дорожню обстановку, погодні умови (туман, ожеледиця) та не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, у зв'язку з чим втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення зі службовим автомобілем TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого водій службового автомобіля TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109 - ОСОБА_5 отримав, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №91-4/14 від 22.05.2014року - середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло тривалий розлад здоров'я, а службовий автомобіль TOB «Чарівний Лан» ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, відповідно до товарознавчої експертизи - значні технічні пошкодження на суму 39 812,79 грн.- вартість відновлювального ремонту, але з урахуванням ринкової вартості автомобіля з урахуванням коригування по розміру пробігу на час ДТП матеріальна шкода вищевказаною експертизою була визначена в розмірі 34803,92 грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської бласті від 16 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Чарівний Лан» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 28 676 грн 55 коп., витрати на проведення оцінки вартості матеріальних збитків у розмірі 900 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Чарівний Лан» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди – відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Чарівний лан» просить скасувати рішення, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на те, , що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 не надано жодних допустимих доказів того, що вона отримала у спадщину право на стягнення збитків спричинених спадкодавцеві робить висновок, що раз ОСОБА_1 вона отримала у спадщину і право на стягнення збитків спричинених спадкодавцеві.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.д.) транспортними засобами, що володіє, механізмом, іншим об'єктом, використання, збереження і зміст якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а за ч.2 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкоди, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У ст. 1192 ЦК України зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до змісту яких майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Отже, зі змісту положень ст. 1187, ч.1 ст. 1188, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну та моральну шкоду є вина особи, яка її завдала.

Як встановлено судом, 05 лютого 2014 року близько 07-00 години ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_4, на якому він рухався по трасі Київ-Харків-Довжанський зі сторони м.Чугуїв в бік м.Ізюм, зі швидкістю близько 60 км/год.

Проїжджаючи 568 км траси Київ-Харків-Довжанський, ОСОБА_4, відповідно до висновку судової-автотехнічної експертизи 841/14 від 26.09.14, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожньою обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався в протилежному напрямку.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_4 виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним транспортним засобом, в залежності від дорожньої обстановки не вибрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-210934-20, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого водій ОСОБА_3 отримав, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №91-Ч/14 від 22.05.14 року, середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягло тривалий розлад здоров'я.

Порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №841/14 від 26.09.14 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.12.3 ПДР України - «у разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Вказані обставини встановлені вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 липня2016 року та постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року.

Як свідчать матеріали справи згідно свідоцтва про смерть серії І-ВЛ №470634, що видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 11 грудня 2014 року, власник пошкодженого транспортного засобу, ОСОБА_9, померла 10 грудня 2014 року. Ії смерть не пов’язана із ДТП.

ОСОБА_1, будучи спадкоємицею померлої, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину, 26 вересня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме автомобіль марки та моделі ВАЗ 210430-20, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4, та зареєструвала його на своє ім’я 31.05.2017 року. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 82, 147).

Оскільки, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому право на стягнення шкоди з винної особи, передбачене ст. 1166 та ст. 1187 ЦК України, переходить до спадкоємців власника пошкодженого майна.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 07 листопада 2015 року №183 вартість майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ 210430-20, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4, становить 57353,10 грн. (а.с.7-10), вартість послуги по визначеню розміру майнової шкоди складає 900,00 грн., згідно квитанції №197474.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 скоїв ДТП працюючи водієм ТОВ «Чарівний лан», тобто перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому відповідальність відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України за шкоду завдану позивачу під час виконання своїх трудових обов'язків, повинен нести його роботодавець ТОВ «Чарівний лан».

На момент ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Чарівний лан».

Оскільки відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди працівником під час виконання трудових обов’язків несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення шкоди підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з ТОВ "Чарівний лан".

Що стосується зустрічного позову ТОВ «Чарівний Лан» щодо стягнення з відповідача, то з матеріалів справи вбачається, що зазначена сума стягнута з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Чарівний лан» на підставі вироку суду.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, обставин, що мають значення для справи колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст.58, 59 ЦПК України в редакції кодексу 2004 року про їх належність та допустимість.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді апелянт не надав доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан» відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у відповідності до вимог ст..389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 1 лютого 2018 року.

ОСОБА_10Швецова

судді А.В.Котелевець

ОСОБА_11