Постанова № 71951549, 30.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 644/8913/14-ц

Провадження № 22-ц-/790/461/18 Головуючий І інстанції: Шевченко С.В.

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:

Головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря – Бойко А. О.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, в особі представника – товариства з обмеженою відповідальністю «Центр надання правової допомоги та захисту прав власності»,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника – товариства з обмеженою відповідальністю «Центр надання правової допомоги та захисту прав власності» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2014 року (суддя Шевченко С.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначив, що між ним та відповідачкою 05.07.2011 року був укладений договір позики 7035 доларів США в простій письмовій формі. ОСОБА_2 зобов’язалася повернути кошти до 1.04.2012 року, однак свій обов’язок не виконала. Через порушення боржницею своїх зобов’язань, позивач зазнав негативних емоційних переживань, що призвело до ішемічного інфаркту.

Просив стягнути з відповідачки 85123,50 грн. заборгованості за договором позики, 5758,08 грн. – 3% річних від простроченої суми основного боргу, 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1108,81 грн. витрат по оплаті судового збору.

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з’явилася.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.11.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85123,50 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 05.07.2011 року та 5758,08 грн., які дорівнюють 3% річних за період з 02.04.2012 року по 03.07.2014 року від простроченої суми боргу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 01.12.2014 року внесено виправлення в резолютивну частину рішення в частині визначення розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в особі представника –ТОВ «Центр надання правової допомоги та захисту прав власності» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розписка не може бути підставою для визнання договору позики укладеним та стягнення коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та стягуючи з ОСОБА_2 кошти, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір позики, відповідачка отримала від позивача кошти, проте до цього часу не повернула їх.

Вказаний висновок судова колегія вважає вірним.

Встановлено, що 05.07.2011 року позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 7035 долл. США, про що складена розписка, де відповідачка зобов'язалася повернути кошти до 01.04.2012 року ( а.с. 19 ).

Положеннями ст.ст. 1046, 1047 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вимоги позивача щодо стягнення суми боргу та 3% річних від простроченої суми зобов'язання є обґрунтованими, сума основного боргу відповідача перед кредитором складає 85123,50 грн., 3% річних від суми основного боргу складає 5758,08 грн., які суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на відсутність окремого договору позики між сторонами та підстав для повернення коштів судовою колегією не приймаються.

Відповідно до правових позицій, викладених в постановах Верховного суду України від 18.09.2013 року та 2.07.2014 року ( діяли на час ухвалення судового рішення ), за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Розрахунок заборгованості як основної суми боргу, так і 3% річних, наданий позивачем відповідачкою та її представником не спростований.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржувалося, судовою колегією не переглядалося.

За вказаних обставин та згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника – товариства з обмеженою відповідальністю «Центр надання правової допомоги та захисту прав власності» – залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2014 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 лютого 2018 року.

Головуючий І.С.Сащенко

ОСОБА_3

Судді І.П.Коваленко