Постанова № 71951385, 01.02.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Чернівці

справа № 725/5369/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Міцнея В.Ф.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ПП «Гранд ЮМ»,

треті особи: Кіцманський ВДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, ТОВ «Кредитні ініціативи»

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2017 року, постановленої під головуванням судді Войтуна О.Б., повний текст якої складено 06 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Гранд ЮМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кіцманський ВДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним та скасування звіту про оцінку майна.

Ухвалою судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06.12.2017 року на підставі ч.2 ст.122 ЦПК України ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки справа повинна розглядатися в позовному провадженні виходячи з

Провадження №22-ц/794/167/18 Категорія 19

того, що оскаржується саме результат визначення вартості майна, а не дії чи рішення державного виконавця.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, дійшла висновку, що апеляційна скарга не обґрунтована, враховуючи наступне.

За змістом ч.2 ст.122 ЦПК України (в редакції 2004 року) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у

порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 слід звернутися до суду зі скаргою щодо оскарження дій державного виконавця.

За положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

В силу абз.1 ч.5 цієї норми виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

У відповідності до п.24 Постанови №6 від 07.02.2014 року Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Колегія суддів вважає, що приписи вищенаведених норм надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно ч.3 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Державна виконавча служба віднесена чинним законодавством до системи органів Міністерства юстиції України і є органом в системі органів виконавчої влади в Україні, а тому висновок про ринкову оцінку майна, здійснену в рамках виконавчого провадження, може бути оскаржений як дія державного виконавця по оцінці майна.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що визначення вартості, оцінка майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що ухвалу слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374 , 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді А.І Владичан

В.Ф. Міцней