Постанова № 71951145, 28.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

іменем України

29 січня 2018 року

м. Харків

справа № 639/9230/16-ц

провадження № 22-ц/790/281/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: Швецової Л.А.,

суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

представник позивача: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача: ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року (суддя Труханович В.В.)

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

установив:

У грудні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмір 5400 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 02 лютого 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 5500 грн.

ПАТ КБ «Приватбанк» зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.

04.06.2015 року позичальник ОСОБА_4 помер.

ПАТ КБ «Приватбанк» вказував, що спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_2, яка зареєстрована у квартирі разом із спадкодавцем і тому фактично прийняла спадщину

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. ОСОБА_4, у свою чергу, зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, не вносив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим станом на дату смерті заборгованість позичальника становить 5400,87 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року у задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище заочним рішенням суду першої інстанції ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не оформила у встановленому законом порядку своє право на спадщину після смерті ОСОБА_4, не врахував, що не вчинення таких дій не позбавляє його права на спадщину, тому правові підстави для відмови банку відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження свої вимог.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції перевіряє справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі Анкети-заяви ОСОБА_4 від 02.02.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ОСОБА_5, відповідачу було відкрито рахунок, та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

ОСОБА_4 погодився, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно пункту 1.1.7.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється на підставі наданих позичальником документів, за рішенням банку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Сторони зобов'язані дотримуватися умов укладеної угоди та виконувати взяті на себе зобов'язання у встановлений угодою строк (термін) її виконання, що передбачено статтями 526-530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2015 року позичальник ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.

На момент смерті разом із спадкодавцем була зареєстрована ОСОБА_2

Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

05.07.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_2 напрвив лист-претензію як спадкоємцю першої черги в порядку, визначеномуст. 1282 ЦК України щодо погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частин 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер 04.06.2015 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 05.06.2015 року зроблено відповідний актовий запис № 8937.

Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором від 02.02.2011 року становить 5400,87 грн., з яких: 5439,87 грн. – заборгованість за кредитом, 1094,43 – заборгованість за відсотками, 250,00 – пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., із них 1383,43 грн. – внесено коштів на погашення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2016 року позивачем було направлено претензію кредитора до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори з метою виявлення спадкоємців після померлого ОСОБА_4 та включення кредиторської вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу.

Вказану претензію П'ята Харківської державної нотаріальної контори переправила до Першої Харківської державної нотаріальної контори за належністю для приєднання до спадкової справи №845/2015.

Згідно відповіді Першої Харківської державної нотаріальної контори від 02.03.2016 року №488/02-14, претензія ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців ОСОБА_4, померлого 04 червня 2015 року, зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №195 та заведено спадкову справу №845/2015.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року клопотання представника ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_1про витребування доказів – задоволено.

Витребувано з Харківської міської ради відомості щодо наявності у ОСОБА_4, який мешкав за адресою АДРЕСА_1 (на час його смерті 04 червня 2015 року) на праві власності нерухомого майна.

Витребувано з Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області відомості щодо належності на праві власності ОСОБА_4 (на час смерті 04 червня 2015 року) транспортного засобу (легкові автомобілі, автобуси, вантажні автомобілі, причепи, напівпричепи, мотоцикли, тощо).

Витребувано від Першої Харківської державної нотаріальної контори інформацію стосовно того, чи зверталась ОСОБА_2 з заявою про відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, який мешкав за адресою АДРЕСА_1. Спадкова справа № 845/2015; та чи звертались інші особи з заявами про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_4

З відповіді наданої Першою Харківською державною нотаріальною конторою вбачається, що Першою Харківською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після померлого 04 червня 2015 року ОСОБА_4, що постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на пісдтаві заяви-претензії з вимогами до спадкоємців ПАТ «Альфа-Банк» від 26.11.2015 року за вихідним № 99976-34-б/б; претензії кредитора ОСОБА_5 від 23.01.2016 року за вихідним № SAMDN50000040584973. Інших заяв про прийняття спадщини, або відмову від спадщини,та про видачу свідоцтва про право на спадщину від спадкоємців не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

З відповіді наданої Регіонального сервісного центру в Харківській області вбачається, що на ім'я ОСОБА_4 на дату смерті 04.06.2015 року та по теперішній час зареєстровані наступні транспортні засоби: 26.08.1988 року мотоцикл ИЖ ЮПИТЕР 3К, 1976 року випуску, чорного кольору, двигун ДК 108446, свідоцтво про реєстрацію МК092864, номерний знак 3652ХАЖ.

05.05.2004 року вищевказаний мотоцикл ИЖ ЮПИТЕР 3К, 1976 року випуску, умовно знято з обліку у зв'язку з не проходженням ТО.

06.12.2008 року автомобіль ВАЗ 2106, 1978 року випуску, кузов 21060224004, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію АХС163563, номерні знаки АХ6630ВТ.

Представником відповідача у до суду першої інстанції надані: акт, складний 22.02.2017 року сусідами ОСОБА_2 та посвідчений Комітетом району в місті жителів приватного сектору Новобаварського району м. Харкова, із якого вбачається, що ОСОБА_4 за адресою Григорівське шосе, б. 75 кв. 3 фактично не проживав з 01.01.2004 року по час смерті у 2015 році. (а.с. 87), а також довідка Харківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області №5/2 від 06.02.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_4 дійсно працював у довідка Харківській виправній колонії управління Державного України з питань виконання покарань в Харківській області №43 з 17 червня 2002 року по 08 травня 2009 року на посаді техніка-доглядача, коменданта Бази відпочинку «Коробів Хутір», яка розташована в Зміївському районі Харківської області. Весь час ОСОБА_4 проживав на Базі відпочинку «Коробів Хутір» та виконував свої посадові обов’язки.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № б/н від 02 лютого 2011 року, оскільки позивачем не надано експертного висновку щодо вартості спадкової маси, яку фактично прийняла ОСОБА_2 після смерті боржника ОСОБА_4

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 лютого 2018 року.

Головуючий: Швецова Л.А.

Судді: Котелевець А.В.

ОСОБА_6