Рішення № 71949666, 26.01.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13086/17

Провадження №2/428/246/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яку набула на підставі договору дарування квартири. Відповідач, який є її онуком, зареєстрований в спірній квартирі, але в ній не проживає з 2006 року. Добровільно з реєстраційного обліку відповідач не знімається, чим порушує її права та інтереси, як власника квартири, оскільки створює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач просила визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась.

Представник позивача адвокат Вронко В.В. в судове засідання не з'явився, надав до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України судом було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 р. по справі за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1, що підтверджується копією договору дарування квартири, посвідченого 16.04.1994 року державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Сердюк Н.І.

Згідно з довідкою Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку від 13.11.2017 року №13959 за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є онуком ОСОБА_1.

Згідно з актом від 14.11.2017 року ОСОБА_2 з 2006 року не проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не мешкає в спірній квартирі без поважних причин більше одного року, то, відповідно, він втратив право користуватись цією квартирою. Таким чином, реєстрація відповідача у спірній квартирі, яка належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, створює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, були підтверджені належними та достатніми доказами. Суд вважає, що у даному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення права власності позивачки.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 16, 319, 321, 391,405 ЦК України ст.ст. ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: 01601 м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «судовий збір») судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. І. Кордюкова