Ухвала суду № 71948242, 30.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1780/17

Провадження № 11-кп/779/25/2018

Категорія ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Гриновецького Б.М., Васильєва О.П.,

з участю:

секретаря с/з Василаш Х.М.

прокурора Богачко О.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Павліва В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та його адвоката Павліва Василя Івановича на вирок Тисменицького районного суду від 06 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та зареєстрований АДРЕСА_1 середня спеціальна освіта, не одружений, українець, громадянин України, раніше судимий вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років, з конфіскацією майна (звільненого 24.02.2012 року із Шепетівської виправної колонії Хмельницької області №98 у зв'язку із відбуттям строку покарання),

визнаний винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст. 407 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 408 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Строк виконання покарання обвинуваченому ухвалено рахувати з моменту його затримання з 03.10.2017 року.

Згідно вироку суду першої інстанції, обвинуваченим ОСОБА_2 12.02.2016 з Міністерством оборони України, в особі командира військової частини - польова пошта В4264, укладено контракт про проходження військової служби на строк 3 (три) роки.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 11.04.2016 № 56-РС солдата ОСОБА_2 призначено на посаду навідника 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини - польова пошта В2235.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2235 від 14.04.2016 № 105 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення даної військової частини.

Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_2 достеменно було відомо і до часу нез'явлення на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

15.11.2016 о 09 год. 00 хв. солдат ОСОБА_2, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин, не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини - польова пошта В2235 (Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Майдан, вул. Богдана Хмельницького, 31) та перебував за місцем постійного проживання своєї подруги у с. Гринівка Богородчанського району Івано-Франківської області, де проводив час на власний розсуд.

У подальшому, 05.01.2017 о 12 год. 00 хв. солдат ОСОБА_2, за сприяння працівників Івано-Франківського відділення Тернопільського зонального відділу військової служби правопорядку в Збройних Силах України, з'явився до військової частини - польова пошта В2235 (Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Майдан, вул. Богдана Хмельницького, 31).

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2235 від 06.01.2017 № 6 солдат ОСОБА_2 призначений на посаду номера обслуги гранатометного відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти даної військової частини та вважався таким, що приступив до виконання службових обов'язків за вказаною посадою.

Крім цього, 12.01.2017 близько 17 год. 00 хв. солдат ОСОБА_2, діючи умисно, з метою ухилитися від військової служби назавжди, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини - польова пошта В2235 (Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Майдан, вул. Богдана Хмельницького, 31) та продовжував незаконно перебувати поза її межами до 11 год. 00 хв. 03.10.2017, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

03.10.2017 року о 11 год. 00 хв. солдата ОСОБА_2 затримано працівниками Красилівського відділу поліції ГУНП у Хмельницькій області на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Не погоджуючись з вироком суду ОСОБА_2 та його захисник подали апеляційні скарги.

Захисник Павлів В.І., що діє в інтересах ОСОБА_2 вказував на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення, внаслідок його суворості. Захисник вважав, що суд першої інстанції належним чином не врахував тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, а також його бажання повернутись в військову частину для проходження військової служби за контрактом в зоні проведення антитерористичної операції на сході України.

З цих підстав, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання захисник просив змінити, та ухвалити в цій частині новий вирок з врахування пом'якшуючих обставин.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на свої сумніви щодо законності свого призову на військову службу, оскільки у нього немає військового квитка, та відсутній будь який укладений ним договір на проходження військової служби.

З цих підстав, обвинувачений ОСОБА_2 просив повернути матеріали кримінального провадження на доопрацювання.

В суді апеляційної інстанції, обвинувачений доводи апеляційної скарги підтримав, та просив про її задоволення.

Захисник Павлів В.І., що діє в інтересах обвинуваченого, від своєї апеляційної скарги в засіданні апеляційної інстанції відмовився, та вказав, що підтримує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вирок суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому, просив залишити його без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки захисник від апеляційної скарги відмовився, і така відмова узгоджена із обвинуваченим ОСОБА_2, то суд апеляційної інстанції вказану скаргу не розглядає.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, то колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 проводився в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, згідно якої суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно журналу судового засідання та вироку суду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинувачені визнавав повністю та не заперечував проти спрощеного порядку дослідження доказів, тобто розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. При апеляційному перегляді обвинувачений не заперечив законність проведення скороченого судового розгляду та підтвердив, що дійсно визнавав себе винним і погодився не досліджувати обставини вчинення злочину, які не заперечував.

Враховуючи, що згідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, колегія суддів вважає, що зазначені обставини не підлягають перевірці в ході апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи окремих доказів порядку укладення контракту та проходження військової служби обвинуваченого висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Тисменицького районного суду від 06 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Б.М. Гриновецький

О.П. Васильєв