Постанова № 71947985, 24.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/51/18 Справа № 199/4985/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося з вищевказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 21 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 774464/ФЛ, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 151 150,32 доларів США з виплатою процентної ставки 12,89% річних строком до 10 лютого 2028 року.

У зв’язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 09 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 166 335,92 доларів США та 267 853,09 грн.- пеня та штрафи, що за ставкою НБУ еквівалентно 123 533,57 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 123 533,57 грн.

Заочним рішенням Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено (а.с.59-60).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 774464/ФЛ від 21 лютого 2008 року у розмірі 166 335,92 доларів США - загальної заборгованості та 267 853,09 грн. - пені та штрафів, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 124 081,50 доларів США.; заборгованість по процентам – 42 254,42 доларів США.; пеня – 90 580,99 грн.; штрафи – 177 272,10 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.79-90).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконує, тому є підстави для стягнення кредитних коштів.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 21 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 774464/ФЛ, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 151 150, 32 доларів США з виплатою процентної ставки у розмірі 12,89% річних строком до 10 лютого 2028 року.

У зв’язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 09 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 166 335,92 доларів США, що за ставкою НБУ еквівалентно 123 533,57 грн. та 267 853,09 грн. - пеня та штрафи, яка складається із: заборгованості за сумою кредиту – 124 081,50 доларів США.; заборгованості по процентам – 42 254,42 доларів США.; пені – 90 580,99 грн.; штрафів – 177 272,10 грн.

Вищезазначений кредитний договір, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем в письмовій формі і скріплений підписами сторін, відповідно до досягнутої сторонами домовленості, що викладено у п. 1.1-1.4 договору, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти («Кредит») в сумі 151 150, 32 доларів США для розрахунків по договору купівлі-продажу з придбання ОСОБА_2 у власність квартири, зі сплатою 12,89 % річних на строк до 10 лютого 2028 року.

Крім цього сторони домовились, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у строк, визначений договором, відповідач сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки.

Однак, умовами договору передбачено, що у разі прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, позичальник сплачує не тільки пеню, а також штраф.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за змістом вказаної норми закону пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі № 6-2003цс15).

Суд першої інстанції не звернув уваги на розрахунки заборгованості за кредитним договором, надані банком, де останнім одночасно нараховано пеню та штраф.

За таких обставин банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає за необхідне заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми штрафу у розмірі 177 272,10 грн., скасувати та у задоволенні цієї частини стягнення - відмовити.

Крім цього, суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (ст.ст. 526, 530, 546, 549, 551, 611, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальник не виконав взятих на себе зобов»язань за кредитним договором у зв»язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та складається із наступного: заборгованості за сумою кредиту – 124 081,50 доларів США.; заборгованості по процентам – 42 254,42 доларів США.; пені – 90 580,99 грн.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне стягнення судом грошових коштів у іноземній валюті не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються наступними нормами законодавства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком свідомо завищено курс валют, що призводить до завищення суми заборгованості, яка підлягає стягненню та відсутність первинних документів, що підтверджують розрахунок заборгованості, також не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції з метою встановлення вищезазначених обставин та з»ясування питань, що потребую спеціальних знань було призначено судово-економічну експертизу, оплата за проведення якої покладено на ОСОБА_2 Проте, останній не скористався наданим йому правом підтвердити свої доводи та фактично відмовився від проведення вище вказаної експертизи, проігнорувавши оплату за проведення експертизи, у зв’язку із чим ухвалу про призначення судово-економічної експертизи було скасовано.

З урахуванням вищезазначеного, та на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 74464/ФЛ від 21 лютого 2008 року станом на 09 квітня 2014 року у розмірі 166 335,92 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ – 1 914 948,97 грн. та 90 580,99 грн., яка складається з наступного: із заборгованості за кредитом – 124 081,50 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ – 1 428 178,06 грн.; заборгованості за процентами – 42 254, 42 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ – 486 770,91 грн. та пені у розмірі 90 580,99 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 74464/ФЛ від 21 лютого 2008 року станом на 09 квітня 2014 року у розмірі 166 335,92 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ – 1 914 948,97 грн. та 90 580,99 грн., яка складається з наступного: із заборгованості за кредитом – 124 081,50 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ – 1 428 178,06 грн.; заборгованості за процентами – 42 254, 42 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ – 486 770,91 грн. та пені у розмірі 90 580,99 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4