Ухвала суду № 71947119, 30.01.2018, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/998/16-ц

2/0187/89/18

У Х В А Л А

"30" січня 2018 р. смт. Петриківка

30 січня 2018 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А., за участі секретаря судового засідання Дудка В.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши заяву ОСОБА_3 про скасування ухвали про забезпечення позову та про вжиття зустрічного забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Від відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 надійшло клопотання про часткове скасування ухвали про забезпечення позову так як майно на яке накладено арешт значно перевищує вартість предмета позову, судом першої інстанції порушено ряд матеріальних та процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення питання забезпечення позову. Зокрема просить частково скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 року та зняти арешт з майна, що є власністю ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), а саме:

- земельної ділянки, площею 0.15 га, за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Першотравнева;

- квартири № 75-76, розташованої в будинку № 50/38 по вул. Волоській в м. Києві;

- квартири № 79, розташованої в будинку № 15а по проспекту Комсомольський в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області;

- квартири № 1, розташованої в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область;

- квартири № 2, розташованої в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області.

В іншій частині ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 року залишити без змін.

Крім того від ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про вжиття зустрічного забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру 39А в будинку №3/1 по вул.. Заньковецькій у м. Київ, що належить ОСОБА_4 Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_4 не мешкає в Україні та має постійне місце проживання в Чеській Республіці. ОСОБА_3 через накладання арешту на нерухоме майно вже завдані збитки, оскільки він не може розпоряджатися власним майном, зокрема подарувати чи продати, а за виручені кошти здійснити погашення за наявними кредитами та позиками. При цьому за час дії ухвали про забезпечення позову через підвищення курсу долара США значно зменшилася купівельна спроможність населення, що в свою чергу зменшило собівартість арештованого майна. Таким чином

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 зазначені клопотання підтримав з підстав, що в них зазначені.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 проти задоволення клопотань заперечувала, оскільки вважає, що надана відповідачем оцінка майна не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову. За час розгляду справи відповідач жодним чином не намагався відшкодувати заборгованість за розпискою, що свідчить про необхідність існування арешту на все майно, що зазначене в ухвалі суду. Також вважає, що накладений арешт на майно жодним чином не порушує прав власності відповідача та не завдає йому збитків. Вартість квартири на яку відповідач просить накласти арешт в якості зустрічного забезпечення позову набагато більша суми позовних вимог.

Судом встановлено, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 року, що залишене без змін відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 в якості забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу за первісним позовом. Зокрема накладено арешт на наступне майно:

- квартира № 75-76, розташована в будинку № 50/38 по вул. Волоській в м. Києві; - арешт

- земельна ділянка, площею 0.15 га, за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Першотравнева;

- 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв.м., частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект 50 років СРСР. будинок 8; - іпотека

- приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105). загальна площа 297,1 кв.м. за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, проспект 50 років СРСР, будинок 8; (8 282 090) - арешт

- квартира № 79, розташована в будинку № 15а по проспекту Комсомольський в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області; (330 370)

- квартира № 103, розташована в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області; (1 374 430)

- квартира № 1, розташована в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область; (3 203 020) - іпотека

- квартира № 2, розташована в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області; (1 186 420) - іпотека

- квартира № 213, розташована в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області; (2 270 590)

в межах ціни позову, а саме 12074140,80 грн.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про скасування ухвали про забезпечення позову від 04.11.2016 року залишено без задоволення. Постановляючи дану ухвалу суд виходив з того, що оцінка правомірності судового рішення про забезпечення позову надана судом вищої інстанції. Доводів, що вартість майна перевищує ціну позову суд до уваги не прийняв, оскільки строк дії звітів про оцінку майна минув.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.06.2017 скасовано, а справу направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції. В ухвалі апеляційного суду зазначено, що підставою скасування ухвали суду першої інстанції є не наведення судом правових обґрунтувань доводів, щодо відмови у скасуванні заходів забезпечення позову а також неповідомлення учасників судового розгляду про судовий розгляд клопотання. Наявність чи відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального права апеляційним судом не встановлювалася.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до роз’яснень у постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» , адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 до суду були надані докази ринкової вартості майна, а саме висновки від 13.11.2017 року про вартість нерухомого майна, складені суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, відповідно яких ринкова вартість майна на яке судом накладено арешт в декілька разів перевищує розмір позовних вимог, що забезпечений ухвалою суду у розмірі 12074140,80 грн. При цьому представником позивача за первісним позовом вартість нерухомого майна, що зазначена у висновках спростованою не була.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню. До такого висновку суд приходить, виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, так як заявлені позовні вимоги є значно меншими ніж вартість арештованого майна, а тому суд вважає за можливе скасувати арешт, накладений ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 року на частину майна, вартість якого перевищує суму заявлених позовних вимог, що буде співмірним, а також спроможним забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, таке застосування заходів забезпечення позову не суперечить вимогам закону, та не зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому різниця між загальною ринковою вартістю майна, на яке накладено арешт ухвалою суду від 04.11.2017 та ринковою вартістю майна, щодо якого відповідач просить зняти арешт складає 12 807 459 грн., що в повній мірі покриває розмір позовних вимог, що забезпечений вищезазначеною ухвалою суду у розмірі 12074140,80 грн. та здатна забезпечити оптимальний баланс між правом позивача за первісним позовом на забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду в разі задоволення його вимог та правами відповідача на мирне володіння своїм майном .

Разом з тим клопотання ОСОБА_3 про вжиття зустрічного забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру 39А в будинку №3/1 по вул.. Заньковецькій у м. Київ задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 154 ЦПК України, суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

Незважаючи на те, що представник первісного позивача не заперечувала проти того факту, що постійним місцем проживання її довірителя є Чеська Республіка, суду не надано доказів того, що вартість квартири, яка йому належить та на яку відповідач просить накласти арешт не достатня для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, як і не надано розрахунку самих можливих збитків.

Суду також не надано доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Крім того суду не надано доказів вартості зазначеної квартири, у зв’язку з чим неможливо взагалі оцінити співмірність заходів забезпечення позову, застосованими судом розмірам збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вжиття зустрічного забезпечення позову, що запропонований відповідачем.

Керуючись ст.ст. 154, 158 ЦПК України,суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 року в цивільній справі № 187/998/16ц частково скасувати та зняти арешт з майна, що є власністю ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), а саме:

- земельної ділянки, площею 0.15 га, за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Першотравнева;

- квартири № 75-76, розташованої в будинку № 50/38 по вул. Волоській в м. Києві;

- квартири № 79, розташованої в будинку № 15а по проспекту Комсомольський в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області;

- квартири № 1, розташованої в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область;

- квартири № 2, розташованої в будинку № 8 по проспекту 50 років СРСР в м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області.

В іншій частині ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 року залишити без змін.

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вжиття зустрічного забезпечення позову – відмовити.

Ухвала в частині, що стосується скасування заходів забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області. Ухвала в частині, що стосується відмови вжиття зустрічного забезпечення позову оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_6