Рішення № 71945704, 18.01.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/4725/15-ц

Провадження №2/200/4836/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа – ОСОБА_2, про визнання кредитного договору частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14.01.2013 року між нею та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір відповідно до якого їй було надано кредит в сумі 260100,00 грн, що в еквіваленті становить 31875,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі сплатою 9,90% річних. Кредит був виданий на споживчі цілі, а саме: придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan, об'єм двигуна 1968 куб.см. рік випуску 2012. 16.01.2013р. між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" було укладено договір застави відповідно до окремих положень п. 1.1 якого Заставодавець з метою забезпечення виконання викладених зобов'язань заставляє майно, а саме автомобіль з наступними характеристиками: марки Volkswagen Tiguan Style 2,0 TDI 6AKП 140 л.с. WVGZZZ5NZDW563972 рік випуску 2012, колір білий, державний номер НОМЕР_1. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 346 800,00 грн. Графіком погашення кредиту до Кредитного договору встановлена сума щомісячного платежу в доларах США, що складає 675,68 доларів США. Починаючи з квітня 2014 року на її адресу почали надходити листи ТОВ "Порше мобіліті" згідно яких розмір щомісячного платежу по кредиту збільшився у двічі. А з січня 2015 року розмір щомісячного платежу по кредиту збільшився у три рази. Вона вважає несправедливим таку переплату за отриманий кредит, що є порушенням норм Цивільного кодексу України і Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема ст. 18 вказаного закону, оскільки умови кредитного договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, а тому вона вважає, що переплата не тільки суми кредиту, а й переплата відсотків за кредитним договором є необґрунтованою. Рахунки для щомісячного погашення кредиту надавалися відповідачем з урахуванням зміни курсу валют в розмірі, більшому ніж обумовлено сторонами у кредитному договорі. Згідно графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, встановлено суму платежу за розрахунковий період в розмірі 5513 грн.55 коп. Позивач вказує, що вона, як Позичальник, належним чином виконувала умови укладеного договору кредиту, проводячи виплату згідно графіку, що є додатком до даного договору. Тому, просить суд визнати недійсним частини Кредитного договору №50007168, укладеного 14.01.2013р. між Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1, поручителем ОСОБА_2 в частинах розміру нарахувань повернення, де зазначено еквівалент до курсу долара США, а саме: після слів "усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях" визнати недійсним" і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище відповідно до ст.1.3 Загальних умов кредитування". Визнати недійсними п.п.1.3; 1.3.1; 1.3.2; п.2.4 Загальних умов кредитування. Визнати недійсними графік кредиту, де нарахування встановлюються по курсу долара США. Визнати графік погашення кредиту у наведеному нею вигляді. Визнати погашення кредиту на суму 93443,01 грн. (89131грн.10 коп. + переплата по процентам 4311,91,). Визнати погашення процентів по кредиту на суму 70713грн. Призупинити начислення штрафів, пені, збитків з моменту відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та на підставі положень ст.280-283 ЦПК України розглядається в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 14 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 50007168, згідно умов якого ТОВ «Порше Мобіліті» надав Позичальнику кредит у грошовій сумі 260 100,00 грн., що еквівалентно 31 875, 00 дол. США з процентною ставкою 9,90% річних, строком на 60 місяців.

Цільове призначення кредиту - придбання Транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між Позичальником та ТОВ «ГРАНД АВТО» №375937 від 11.01.2013 року - Volkswagen Tiguan Style 2,0 TDI 6AKП 140л.с. WVGZZZ5NZDW563972.

Відповідно до п.1.3. Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Відповідно до п.1.3.1 розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладання кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі

Графік здійснення платежів з повернення кредиту є невідємною частиною кредитного договору від 14 січня 2013р.

Згідно з частиною 1 статті 638 та частиною 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі частини 2 статті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом; виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Тобто, закон допускає вираження зобов'язання та його виконання в іноземній валюті.

Із норм ст. ст. 524, 533 ЦК України випливає, що грошове зобов'язання має бути виражене та виконане у гривнях; сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Таким чином, закон дозволяє використовувати іноземну валюту при виконанні грошових зобов'язань, відповідно до закону. Згідно ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Національним банком України прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275, відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. за № 15-93. Відповідно до п. 2.3. зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Аналіз положень ст. 47 та ст. 49 ЗУ «Про банки банківську діяльність», ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дозволяє зробити висновок, що наявність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національним банком видано йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має ліцензію, яку видано НБУ у встановленому порядку.

В момент укладання кредитного договору сторони повинні були та могли передбачати коливання курсу валют, виходячи із загальної ситуації в Україні. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Відтак, девальвація гривні знаходиться поза межами контролю ТОВ «Порше Мобіліті».

Тому, укладаючи кредитний договір, позивач цілком мала усвідомлювати можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Кредитним договором від 14.01.2013 року, визначено, що цей договір складає: загальні умови кредитування; графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами та поручителем у відношенні кредиту, які нероздільно пов’язані між собою та складають єдиний документ.

Як вбачається із вказаного кредитного договору, він був підписаний сторонами, і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, на час укладання договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Отримавши у ТОВ «Порше Мобіліті» грошові кошти, позичальник погодився з умовами даного договору та здійснював платежі згідно його умов.

Про згоду позивача з умовами укладеного кредитного договору також свідчить і те, що з моменту укладення договору вона протягом тривалого часу належним чином виконувала умови кредитного договору, вчасно, в повному обсязі сплачувала грошові кошти за користування кредитом та не висловлювала до моменту звернення до суду із позовом свої письмові заперечення/незгоду про можливі порушення своїх прав або про невідповідність кредитного договору в передбаченому законодавством порядку.

Тобто, укладаючи та підписуючи зазначений кредитний договір позивач погодилась зі всіма його умовами відображеними як в кредитному договорі так і в додатках до нього якими є оспорюваний графік та загальні умови кредитування, тому її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа – ОСОБА_2, про визнання кредитного договору частково недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 18 січня 2018 року.

Суддя: Т.Ю.Єлісєєва