Постанова № 71945181, 30.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Справа № 903/254/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Павлюк І. Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

ФОП Ковальчук Ю.О. - Ковальчук Ю.О.;

ФОП Ковальчук Ю.О. - адвокат Чуріна Я.В., довіреність № 13-09/7 від 13.09.2016р.;

прокурор - Ковальчук І.Л., посвідчення №031264 від 12.01.2015р.;

ДТГО "Львівська залізниця" - Яковчук О.Д., довіреність №б/н від 16.01.2018р.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи - підприємця Ковальчука Юрія Олександровича на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.11.2017р. (постановлену о 14:30 год., у м. Луцьку, повний текст складено 02.11.2017р.)

у справі №903/254/14 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Волинського прокурора з нагляду за додерженням законів у транспортній сфері в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту, Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до Рожищенської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа - підприємець Ковальчук Юрій Олександрович

про визнання незаконним та скасування розпорядження і рішення Рожищенської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.11.2017р. у справі №903/254/14 залишено без задоволення заяву фізичної особи - підприємця Ковальчука Юрія Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. у справі №903/254/14, рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, третя особа Фізична особа - підприємець Ковальчук Юрій Олександрович подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 02.11.2017р. у справі №903/254/14 та прийняти нове рішення, яким задоволити визначені у заяві вимоги та переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. у справі №903/254/14, скасувати вказане рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що технічний звіт про виконані топографо-геодезичні роботи є нововиявленою обставною у даній справі, оскільки в ході проведення топографо-геодезичних робіт було виявлено невідповідність фактичного розташування земельної ділянки, що перебуває в користуванні Львівської залізниці ПАТ "Українська залізниця", даним, що вказані в державному акті, а також відомостям актів поворотних точок, що були взяті за основу при прийнятті висновку та рішення від 01.10.2014р. Судом першої інстанції не враховано, що на основі вказаних промірів, які були накладені по факту розташування головної колії на геодезичну зйомку, не можливо визначити чи входить земельна ділянка за кадастровим №1724510100:02:003:0089 в межу відводу Львівської залізниці, оскільки Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Львівської залізниці в межах Рожищенського району, який виготовлений в умовній системі координат, унеможливлює її внесення до автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру, без розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що вказані обставини: існували на час винесення оскаржуваної ухвали, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, є істотними для розгляду справи. Крім того, вважає, що місцевим господарським судом без належного та законного обґрунтування не було зупинено провадження у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство інфраструктури України заперечує її доводи, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята із дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне територіально - галузеве об'єднання "Львівська залізниця" заперечує її доводи, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята із дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичною особою - підприємецем Ковальчуком Юрієм Олександровичем подане клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вказані документи долучені до матеріалів справи.

У поясненнях у даній справі Державне територіально - галузеве об'єднання "Львівська залізниця" заперечує про долучення зазначених документів, оскільки вказані докази не є нововиявленою обставиною.

У судовому засіданні представник третьої особи та третя особа підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

У судовому засіданні прокурор заперечила доводи апеляційної скарги, з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні представник ДТГО "Львівська залізниця" заперечила доводи апеляційної скарги, з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак наданим їм процесуальним правом не скористався, в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у Господарському процесуальному кодексу України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у даній справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду від 01.10.2014р. було задоволено позов повністю, визнано незаконним та скасовано розпорядження Рожищенської міської ради № 189-рв від 27.10.2003р.; визнано незаконним та скасовано в частині продовження дії договору оренди земельної ділянки підприємцю Ковальчуку Ю.О. рішення Рожищенської міської ради №22/7 від 30.10.2012р.; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 32,54 кв. м., яка знаходиться по вул. Привокзальній, 13 м. Рожище Волинської області, укладений між Рожищенською міською радою та фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Ю.О. від 31.01.2013р. /а.с.254-259, т.1/.

Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

З рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. вбачається, що задовольняючи позов та скасовуючи розпорядження Рожищенської міської ради №189-рв від 27.10.2003р. та рішення №22/7 від 30.10.2012р. в частині продовження дії договору оренди земельної ділянки підприємцю Ковальчуку Ю.Р., визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки площею 32,54 кв.м. між міською радою та ФОП Ковальчуком Ю.О. від 31.01.2013р., суд виходив з того, що земельна ділянка, щодо якої укладено договір оренди землі від 31.01.2013 на підставі рішення Рожищенської міської ради №22/7 від 30.10.2012р. належить ДТГО "Львівська залізниця" на праві постійного користування, що підтверджується державним актом серії І-ВЛ №001965 від 11.03.2002р., який відповідно до ст. 126 ЗК України є документом, що посвідчує відповідне право, яке згідно із ст.125 ЗК України виникло з моменту його державної реєстрації Рожищенською міською радою.

04.10.2017р. ФОП Ковальчук Ю.О. звернувся до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №903/254/14 за позовом Волинського прокурора з нагляду за додерженням законів у транспортній сфері в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту, Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних Перевезень" до Рожищенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа - підприємець Ковальчук Юрій Олександрович про визнання незаконним та скасування розпорядження і рішення Рожищенської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки /а.с.3-15, т.2/.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.11.2017р. у справі №903/254/14 залишено без задоволення заяву фізичної особи - підприємця Ковальчука Юрія Олександровича про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. у справі №903/254/14, рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. залишено без змін /а.с. 90-92, т.2/.

При цьому, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що заявник, звертаючись з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі №903/254/14, не довів належними та допустимими доказами наявність таких обставин у розумінні положень ст. 112 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому ч.2 ст. 149 даного Кодексу.

Згідно 2 ст. 149 ЗК України передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, ч:еьких рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до п. "б" ст. 141 ЗК України вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, є однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Оскільки згоди на вилучення чи на передачу земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Ковальчуку Ю.О. ДТГО "Львівська залізниця" не надавала, то право ДТГО "Львівська залізниця" на неї не було припиненим, як на момент надання ділянки в оренду, так і не є припиненим станом на момент розгляду справи 01.10.2014р.

Розпорядженням Рожищенської міської ради №189-рв від 27.10.2003р. та договором оренди земельної ділянки від 31.01.2013 фізичній особі-підприємцю Ковальчуку Ю.О. для обслуговування торгового кіоску передано у строкове платне користування земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДТГО "Львівська залізниця", в порушення ст. ст. 116, 149 ЗК України, тому вказане розпорядження скасовано, а договір оренди - визнано недійсним.

У силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою- третьою, п'ятою та шостою ст. 203 названого Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 2013 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до підпункту 2.24 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.06.2011, для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Як вбачається із матеріалів справи, місцевим господарським судом призначалась судова земельно-технічна експертиза /а.с. 181-185, т.1/. Зокрема, у висновку експерта від 09.09.2014р. вказано, що має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки. Земельна ділянка, яка знаходиться в оренді ФОП Ковальчук Ю.О. накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні у ДТГО "Львівська залізниця". Площа перетину становить 0,0029 га.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні клопотання третьої особи про проведення повторної (додаткової) судової експертизи, а також про виклик експерта для дачі пояснень у зв'язку із сумнівами щодо об'єктивності та правильності висновку судової експертизи.

В заяві про перегляд вищезазначеного рішення за нововиявленими обставинами, як на нововиявлені обставини, заявник посилається на матеріали кримінального провадження №12016030010003352, внесеного до ЄРДР 18.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та інформацію ФОП Денисюка О.В., надану на адвокатський запит, якою підтверджено, що матеріали топографо-геодезичних робіт, які були взяті за основу при прийнятті оскаржуваного рішення не відповідають дійсності. Про дані обставини заявнику стало відомо під час розгляду справи №903/840/16 за позовом ПАТ "Українська залізниця до Рожищенської міської ради, треті особи: Ковальчук Ю.О., ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення від 18.02.2011 №21 "Про дозвіл на розміщення торгового павільйону".

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала винесена 02.11.2017р., тобто діяв Господарський процесуальний кодекс України, в редакції до 15.12.2017р.

Згідно ст. 112 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017р.) необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ті обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншою судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором; також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

15.12.2017р. вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.

Відповідно до ст. 320 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже, для застосування підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, як в статті 112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), так і в статті 320 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), необхідна одночасна наявність трьох умов: існування цих обставин на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відомості, які містяться у матеріалах кримінального провадження №12016030010003352 від 18.07.2017р., зокрема, матеріали топографо-геодезичних робіт, не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки вказаних обставин не існувало на момент прийняття рішення господарського суду Волинської області від 01.10.2014р. у даній справі.

Судом першої інстанції при вирішенні спору по суті призначалась судова експертиза. Участь у розгляді справи приймала третя особа, яка не позбавлена була права заявити клопотання щодо висновків експерта.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на відомості, які містяться у матеріалах кримінального провадження №12016030010003352 від 18.07.2017р., зокрема, матеріали топографо-геодезичних робіт, ґрунтуються на переоцінці доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, тощо. Отже третя особа за наявності таких обставин не позбавлена права звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому, документи, додані до клопотання третьої особи, а саме: клопотання експерта Веського О.В. (експертний №8758-8759), лист Рожищенського районного суду Волинської області №411 від 16.01.2018р., пояснення Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" /а.с. 203-206, т. 2/, не спростовують вищевикладене.

Суд першої інстанції, відмовляючи в перегляді рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що землекористувачем є ДТГО "Львівська залізниця" відповідно до акту. Земельна ділянка не вилучалася в передбаченому порядку, тому дані обставини не суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, на яку посилається апелянт.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не доведено факт наявності обставин, що визначені процесуальним законом у якості нововиявлених, а тому в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Ковальчука Юрія Олександровича про перегляд ухвали Волинської області від 02.11.2017р. у справі №903/254/14 слід відмовити.

Щодо доводів скаржника, що місцевим господарським судом без належного та законного обґрунтування не було зупинено провадження у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно з пунктом 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Як вбачається із заяви про зупинення провадженя у даній справі, вищезазначені підстави відсутні, а тому така заява не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця Ковальчука Юрія Олександровича на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.11.2017р. у справі №903/254/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 02.11.2017р. у справі №903/254/14 залишити без змін.

3. Справу №903/254/14 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2018р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.