Ухвала суду № 71941400, 20.12.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1973/13-к 1-кп/335/1/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

судді Шалагінової А.В.,

присяжних: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

запасного присяжного ОСОБА_4,

за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,

прокурора Корха Д.О.,

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

обвинувачених: ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16,

ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ОСОБА_19, ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, питання доцільності продовження тримання під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_16,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2017 р. під час судового розгляду кримінального провадження суд у відповідності з вимогами ст. 331 КПК України поставив на розгляд питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 під вартою, а також питання доцільності продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_16

Прокурор Корх Д.О. у судовому засіданні зазначив про необхідність продовження ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також строків тримання під вартою іншим обвинуваченим на 60 днів, оскільки на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а процесуальна поведінка обвинувачених є незадовільною.

Обвинувачені ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та їхні захисники заперечували щодо продовження строків тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_14, його захисник ОСОБА_9 не заперечували проти продовження строків тримання його під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_16 та його захисник заперечували проти продовження строків тримання під вартою інших обвинувачених, проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на заперечують.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2017 р. було продовжено ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 строк тримання під вартою у Запорізькому слідчому ізоляторі строком на 60 днів, тобто до 23 грудня 2017 р. включно.

Також цією ж ухвалою продовжено ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Таким чином, строки тримання під вартою обвинувачених та строк домашнього арешту ОСОБА_16, встановлені ухвалою суду, закінчуються 23 грудня 2017 р.

Відповідно до частин першої та другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Зокрема, положеннями глави 18 КПК України передбачено, що під час розгляду даного питання суд повинен перевірити: обґрунтованість підозри та вагомість доказів, тяжкість правопорушення, суспільну небезпеку правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв’язків, репутація та майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди, та із дотриманням вимог ст.ст. 183, 193, 194, 196, 197 КПК України постановити відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Так, як випливає з обвинувального акту, ОСОБА_13 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, раніше не судимий, має на утриманні малолітню доньку.

Будь-яких даних, які б підтверджувались відповідними доказами, про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_13 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Характеризуючи матеріали, надані у судовому засіданні захисником не спростовують ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

ОСОБА_14 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, не маючий на утриманні малолітніх дітей, розлучений.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_14 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

ОСОБА_15 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, раніше не судимий, маючий на триманні малолітню доньку, одружений.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_15 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

ОСОБА_17, обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, не одружений, має вищу освіту, раніше не судимий.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_17 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

ОСОБА_18 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 289 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, раніше не судимий, не одружений.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_18 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

ОСОБА_19 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146; ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115; ч.1 ст. 263; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 186; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189; ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, раніше не судимий, має двох дітей.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_19 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

ОСОБА_20 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, не одружений, раніше судимий.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_20 для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Пунктом 2 частини 3 статті 28 КПК України встановлено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження визнається, зокрема, поведінка учасників кримінального провадження.

Між тим, за правилом пункту 6 частини 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі репутацію підозрюваного, обвинуваченого.

Водночас, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою необхідності попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування такої особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Виходячи з правових позицій, викладених у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», яке застосовується судом як джерело права, суд вважає виправданим застосування до вказаних вище обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає тяжкості діянь, що інкримінуються обвинуваченим, обсягу пред’явленого обвинувачення та даним про особи обвинувачених. Також судом враховується, що стороною захисту не було надано беззаперечних доказів, що обрання іншого, більш м’якого запобіжного заходу, зможе належним чином усунути існуючі ризики щодо обвинувачених, або з’явилися обставини, що унеможливлюють їх тримання під вартою.

З наведених підстав, суд доходить висновку, що обвинуваченим ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Суд, вирішуючи питання доцільності продовження строку домашнього арешту, обвинуваченому ОСОБА_16, виходить з такого.

ОСОБА_16 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115; п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до статті 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких, раніше не судимий. Станом на 8 грудня 2015 р. ОСОБА_16 перебував під вартою 3 роки та 9 місяців.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 грудня 2015 р. ОСОБА_16 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, шляхом заборони останньому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, строком на два місяці, які слід обчислювати з 8 грудня 2015 р. до 5 лютого 2016 р. Цією ж ухвалою на обвинуваченого ОСОБА_16 покладено такі обов’язки: прибувати до суду за першою вимогою, не залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишити житло цілодобово або у певний період. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КПК України застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, а також обсяг пред’явленого йому обвинувачення, тривалість перебування під вартою, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_16Ю строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України, зобов’язавши останнього прибувати до суду за першою вимогою, не залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 195, 200, 201, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 лютого 2018 р. включно, яких утримувати в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжити ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю на умовах, встановлених ухвалою суду від 28 листопада 2016 р. строком на 60 (шістдесят) днів до 17 лютого 2018 р. включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, та направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_16 для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 грудня 2017 р.

Повний текст ухвали оголошений 26 грудня 2017 р. о 9 годині 30 хвилин.

Головуючий суддя І.П. Соболєва

Суддя А.В. Шалагінова

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3