Постанова № 71940743, 29.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/3008/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 січня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Куштана Б.П., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Хустського районного суду ухваленого 05 жовтня 2017 року головуючим суддею Сідей Я.Я. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та зобов’язання вчинити певні дії, –

встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася у суд з даним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_2 перебували у шлюбі в період з 28.02.2008 р. по 26.08.2016 р., в якому у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідно до договору дарування позивачу належить житловий будинок №37 (16) по вул. Зарічній в с. Липча Хустського району. За час перебування у шлюбі позивач зареєстрував у даному будинку позивача та їхніх малолітніх дітей. З травня 2008 р. сторони почали будівництво нового будинку на території дворогосподарства №37 (16). Восени 2011 р. було збудовано перший поверх будинку, сторони разом з дітьми заселилися туди і проживали до липня 2016 року. Відповідач ОСОБА_2 почав вороже ставитися до позивача та їхніх дітей: у зимовий період відключив опалення в кімнаті, де проживали позивач разом з дітьми, в подальшому від’єднав батарею від опалення; на вхідних дверях неодноразово проводив заміну замків, не впускав її та дітей в будинок. Через негативну поведінку відповідача ОСОБА_3 зверталася до правоохоронних органів. Неодноразові бесіди працівників органів внутрішніх справ з відповідачем позитивного результату не дали. У зв’язку з тим, що відповідач навмисно створив позивачу та малолітнім дітям умови, які перешкоджають їм у користуванні житловим будинком, проживанні в ньому, користуванні одягом та всім необхідним, позивач змушена разом з дітьми проживати у матері. Посилаючись на викладене просила суд вселити її та двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 до буд. №37 (16) по вул. Зарічній в м. Липча; зобов’язати ОСОБА_2 відновити у будинку №37 (16) по вул. Зарічній в с. Липча попередній стан дитячої кімнати, влаштувати міжкімнатні двері, повернути дитячі ліжка, комод, крісла, шафи для одягу та стіл, влаштувати батарею та підключити до центрального опалення.

Заочним рішенням Хустського районного суду від 20.09.2017 року даний позов задоволено.

Ухвалою Хустського районного суду від 16.11.2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що будинок є незавершеним будівництвом, не зареєстрований, окрема поштова адреса йому не присвоювалася, будинок не облаштований та не придатний до проживання. Жодних доказів того, що в будинку були батареї, міжкімнатні двері немає, а центральне опалення взагалі відсутнє в селі Липча. Відсутні докази під’єднання до електропостачання та водопостачання до даного будинку. Вказує, що він не виселяв позивачку та дітей з будинку, а вона сама забравши дітей перебралась до своїх батьків. Суд взагалі не встановив чи можливе проживання у незавершеному будівництві, як і не встановив існування обставин, які зобов’язано відновити відповідача, станом на час припинення спільного проживання.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просить її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статей 12 і 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні норми містилися в статтях 10 і 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.02.2008 року (а.с.7). Від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8, 9). Сторони проживали як одна сім’я, вели спільне господарство, виховували дітей, мали спільний бюджет.

У 2008 році сторони разом почали будівництво житлового будинку №б/н, який розташований на території дворогосподарства №37 (16) по вул. Зарічній в с. Липча. Будинок №37 (16) належить ОСОБА_2 відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Хустського РНО ОСОБА_7 від 08.09.2003 р., реєстрований №3934 (а.с.20-24, 116, 117).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Хустської РДА 29.07.2016 р., умови проживання дітей ОСОБА_4, ОСОБА_6, незадовільні. Для дітей не створені умови для проживання: відсутнє опалення у дитячій кімнаті, відсутні дитячі ліжка, шафа для одягу, всі предмети для проживання та утримання малолітніх дітей. Стосунки у сім’ї неприязні, батько ставиться до дітей безвідповідально: повністю відключив опалення, зняв міжкімнатні двері, замінив замок на вхідних дверях. Розібрав дитячу кімнату, виніс дитячі ліжка, шафи, комод, крісло, стіл. Про дітей не згадує, не надає їм фінансової допомоги. Мати створює всі умови для належного проживання та виховання дітей, однак враховуючи неможливість проживання в даному будинку діти разом з матір’ю проживають у бабусі в с. Липча, вул. Нямеська, 7 (а.с.17, 18).

Актом обстеження житлово-побутових і матеріальних умов громадянина, складеного депутатською місією та затвердженого Липчанським сільським головою від 13.07.2017 р. встановлено, що у будинку №б/н, що розташований на території дворогосподарства №37 (16) по вул. Зарічній в с. Липча знято міжкімнатні двері, електролічильник, в дитячій кімнаті меблів немає, одяг зібраний у мішки, вирвані розетки, вимикачі, зняті батареї (а.с.146).

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності та доведеності пред’явленого позову. Зокрема, позивачем надано докази на підтвердження того, що відповідач створив незадовільні умови для проживання у будинку та створює їй та малолітнім дітям перешкоди в цьому. Відповідачем же вищевказані докази жодним чином не спростовані.

Так, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що будинок є незавершеним будівництвом, не зареєстрований, окрема поштова адреса йому не присвоювалася, позаяк це не має самостійного правового значення для даної справи, оскільки не може свідчити про неможливість проживання у будинку.

Посилання апелянта на відсутність доказів наявності в будинку опалення, підключення його до водопостачання та електроенергії спростовуються експлікацією та характеристикою будинку (а.с.23, 24).

Підлягають відхиленню й доводи апеляції про те, що ОСОБА_2 не виселяв позивачку з дітьми, а вона сама перебралася до батьків, оскільки позивачем не заперечується, що внаслідок створення перешкод у проживання в будинку вона з дітьми тимчасово переселилася до своєї матері.

Та оскільки, позивачка з дітьми має право на проживання в будинку, і відповідачем створено їм перешкоди в проживанні в ньому, що підтверджується як вищезазначеними актами обстеження умов проживання, так і неодноразовими зверненнями позивачки до правоохоронних органів (а.с.10-16), то правомірними є вимог про вселення у судовому порядку.

Стосовно доводів апеляційної скарги з приводу зобов’язання відповідача відновити попереднє становище, то такі вимоги підтверджені актами обстеження умов проживання, в яких зафіксовано умови, що були створені відповідачем у будинку. Інформація вказана в даних актах відповідачем жодним чином не спростована, а тому, позивач вправі ставити питання про відновлення становища, яке існувало до порушення її права.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що згідно довідки Липчанської сільської ради від 08.12.2017 року в с. Липча відсутнє централізоване водопостачання, водовідведення та опалення, а в будинку по вул. Зарічна, б/н проведено гаряче та холодне водопостачання та водовідведення, встановлено індивідуальну опалювальну установку – котел твердопаливний.

Таким чином, суд помилково зобов’язав відповідача підключити будинок до центрального опалення.

Вказане є підставою для зімни рішення суду в цій частині.

Оскільки за результатом апеляційного розгляду, позов ОСОБА_3 залишається задоволеним в повній мірі, то відсутні підстави для розподілу судових витрат сплачених за подання апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, задовольнити частково.

Заочне рішення Хустського районного суду від 05 жовтня 2017 року, змінити в частині змісту третього абзацу резолютивної частини рішення суду, стосовно зазначення посилання на «підключити до центрального опалення», шляхом заміни такого на «підключити до індивідуального опалення».

У решті, заочне рішення суду, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді