Ухвала суду № 71940548, 01.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7362/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засіданні – ОСОБА_1,

з участю представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно з позовними вимогами позивач просить суд:

застосувати наслідки недійсності правочину – іпотечного договору, укладеного 10 грудня 2007 року між її батьком – ОСОБА_4 – іпотекодавцем – та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», яке є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний», в особі директора Закарпатської філії ВАТ «Універсал Банк» ОСОБА_5 – іпотекодержателем, за умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно – належний йому житловий будинок, літ. Ї, загальною площею 64,3 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., літ. І (літня кухня); літ.(И) фундамент житлового будинку 8 % готовності; літ. (Й) вбиральня, (1-2) огорожа (3), вимощення, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Горянська, буд. 50, належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 289 від 22.08.2007 року, на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєстрованого в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода», що підтверджується витягом № 15986496 за реєстровим № 20132839, номер запису 4822 в книзі: 39, який розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, зі всіма невід’ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Горянська, буд. № 50, посвідчений 10.11.2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4175;

виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 4174 від 10.11.2007 про державну реєстрацію іпотечного договору;

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за № 4175 від 10.11.2007 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за іпотечним договором від 10.11.2007 року.

Позивач 17.01.2018 року подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, згідно з якою просить суд вжити заходів до забезпечення її позову та накласти арешт на житловий будинок № 50 разом із господарськими будівлями, що розташований по вул. Горянській в м. Ужгороді, Закарпатської області.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що 15.01.2018 року їй стало відомо, що під час ознайомлення її представником з матеріалами виконавчого провадження, виявлено, що будинок за адресою: вул. Горянська, № 50 в м. Ужгород з надвірними будовами, який передав в іпотеку за умовами іпотечного договору від 10.12.2007 року її батько – ОСОБА_4, який є власником будинку, в якому вона проживає, кредитоотримувачем та іпотекодавцем за договором, який вона визнає недійсним, знаходиться на реалізації МВ ДВС на прилюдних торгах Ужгородської ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Зазначає, що оскільки, відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, то і право на користування житлом у неї виникло з моменту народження відповідно до ст. ст. 150, 155, 156 ЖК України та ст. ст. 331, 402, 405 ЦК України. У зв’язку з тим, що будинок, в якому вона проживає з народження, є її єдиним житлом і придбати інше житло вона не має можливості, його реалізація ДВС на прилюдних торгах зробить розгляд даного спору неможливим, а рішення суду в разі задоволення позовних вимог таким, яке неможливо буде виконати, а тому вважає за необхідне просити суд про негайне вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом накладення на нього арешту, щоб унеможливити його відчуження. Вказує, що цей будинок є єдиним її місцем проживання, іншого житла у неї немає. Придбати інше житло вона не має можливості, тому в разі реалізації нерухомого майна та невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту, це призведе до неможливості виконання рішення суду, що призведе до того, що вона не буду мати де жити. Вважає, що вищевикладені обставини унеможливлять виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте у період з 10.01.2018 року по 24.01.2018 року суддя Світлик О.М. перебувала на лікарняному.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В силу ч. 4 ст. 153 ЦПК України судом було призначено розгляд даної заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав з підстав, викладених у ній, та просив задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано жодного доказу існування високої ймовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про що йдеться в її заяві.

Разом з тим, позивач не надала належних доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, не навела ризиків щодо продажу нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів, не обґрунтувала вид забезпечення позову, а також причини, у зв’язку з чим потрібно забезпечити позов.

До заяви додано тільки ксерокопію опису виконавчого провадження №759/8 (номер за ЄДРВП 52221614), запровадженого згідно з виконавчим листом №2п-3172/10, виданим Ужгородським міськрайонним судом, в якому боржником значиться ОСОБА_4, м. Ужгород, вул. Горянська, 50, а стягувачем – ПАТ «Універсал Банк»; характер стягнення – 65347,25 грн., яка не підтверджує вжиття державним виконавцем відповідних заходів щодо реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, враховуючи вищезазначені положення ст. ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в даній справі відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про застосування наслідків недійсності правочину – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Головуюча О.М. Світлик