Постанова № 71940161, 30.01.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 243/7610/17

Провадження № 2-а/234/72/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді -Демидової В.К.

при секретарі – Містюкевич І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Відповідач з квітня 2017 року безпідставно припинив виплачувати їй пенсію, чим порушив її права та позбавив єдиного джерела до існування.

У зв’язку з чим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті, починаючи з квітня 2017 року, їй пенсії та зобов’язати відповідача поновити виплату їй пенсії та сплати заборгованості за весь період, починаючи з квітня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області в судове засідання не з’явися про невідомим суду причинам, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, перемістилася з тимчасово окупованої території до м.Краматорська Донецької області вул. Гв. Кантемирівців, 27/190 , де 28 листопада 2014 року була узята на облік внутрішньо переміщених осіб відповідно до довідки Краматорського УПСЗН №1426/8976.

Згідно копії пенсійного посвідчення, ОСОБА_1 з 2003 року здобула право на отримання пенсії.

З листопада 2014 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області як одержувач пенсії .

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 з квітня 2017 року було повідомлено про призупинення виплати пенсії з 01 квітня 2017 року на підставі звірки відповідача та ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Станом на даний час виплата пенсії ОСОБА_1, припинена з 01 квітня 2017 року, не поновлювалася.

Відомості про скасування довідки ВПО чи про зміну місця проживання/перебування відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ОСОБА_4 України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та Законами України.

Статтею 46 ОСОБА_4 України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1058-1У) пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 10578-1У.

Припинення пенсії на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину ОСОБА_4 України.

Отже, діями відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача порушені її права на отримання пенсії.

При розгляді даної справи суд застосовує практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно норм діючого законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу пенсії з квітня 2017 року є протиправною, а тому відповідача слід зобов’язати поновити позивачу виплату пенсії з квітня 2017 року.

За таких обставин, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 371 КАС України слід допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 9, 245, 246, 371 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії-задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, яка полягає у невиплаті починаючи з квітня 2017 року пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн – НОМЕР_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн – НОМЕР_1, виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з квітня 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати по сплаті судового збору стягнути в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складення в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Краматорський міський суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30 січня 2018 року.

Суддя В.К.Демидова