Постанова № 71938011, 22.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Гудков С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 539/2119/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.11.2017, по справі № 539/2119/17

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчудження в 1986-1990 роках , Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації , Полтавської обласної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (далі - відповідач-1), Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2), Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-3), в якому просить суд визнати дії відповідача-1 щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату встановленого зразка за роботу у 1986 році в зоні відчуження Чорнобильської ЧАЕС оформленого протоколом №1 від 07.02.2017 року, з урахуванням шляхових листів від 01.06.1986 року №046633, виданих в/ч 34641, від 04.06.1986 року 3123, від 06.06.1986 року 3144, виданих в/ч 16965 протиправними; зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 врахувати при видачі довідки про заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження в період з 01.06 по 06.09.1986 року шляхові листи від 01.06.1986 року № 046633, виданих в/ч 34641, від 04.06.1986 року №123, від 06.06.1986 року №144 виданих в/ч 16965.

Постановою Лубенського міськрайонного суду від 09.11.2017 року позов задоволено.

Визнані дії відповідача-1 щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату встановленого зразка за роботу у 1986 році в зоні відчуження Чорнобильської ЧАЕС оформленого протоколом №1 від 07.02.2017 року, з урахуванням шляхових листів від 01.06.1986 року №046633, виданих в/ч 34641, від 04.06.1986 року 3123, від 06.06.1986 року 3144, виданих в/ч 16965 протиправними.

Зобов'язано відповідача-1 та відповідача-2 врахувати при видачі довідки про заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження в період з 01.06 по 06.09.1986 року шляхові листи від 01.06.1986 року №046633, виданих в/ч 34641, від 04.06.1986 року №123, від 06.06.1986 року №144 виданих в/ч 16965.

Відповідач-2, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в яких просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням норм матеріального права, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що протокольним рішенням відповідача-1 №31 від 28.07.2016 року рекомендовано регіональній комісії видати позивачу довідку про заробітну плату з урахуванням копії довідки військової частини 34641 від 05.09.1986 року.

У січня 2017 року робочою групою Лубенської райдержадміністрації повторно направлені до відповідача-1 документи для вирішення питання про видачу довідки позивачу на підставі додатково представлених документів.

Протокольним рішенням відповідача-1 №1 від 07.02.2017 року вирішено, що пакет документів позивача не містить достатніх відомостей для проведення повторного розрахунку про заробітну плату працівника за роботу в зоні відчуження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що надані до відповідачів документи підтверджують отримане позивачем право на отримання довідки про заробітну плату встановленого зразка за роботу у 1986 році в зоні відчуження Чорнобильської ЧАЕС, оформленого протоколом №1 від 07.02.2017 року, з урахуванням шляхових листів від 01.06.1986 року №046633, виданих в/ч 34641, від 04.06.1986 року 3123, від 06.06.1986 року 3144, виданих в/ч 16965.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. п. 3, 8 ч. 2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Матеріали справи свідчать про те, що на розгляд відповідача-1 надані додаткові нові документи, а саме: копії шляхових листів з в/ч 16955, завірені Лубенським трудовим архівом.

Колегія суддів вважає, що під час надання оцінки даних доказам не були повно враховані всі обставини та не дотриманий баланс між будь-якими несприятливими наслідками для інтересів позивача.

Так, колегія суддів вважає, що відповідачем-1 не надана належна оцінка, зокрема, й відомостям, що містяться у довідці в/ч 34641 від 05.09.1986 року №16/701, архівної довідки від 11.12.2012 року №П-01-08/609 Лубенського районного трудового архіву; довідки військової частини №34647 від 12.11.1992 року №58; довідки військової частини №34641 від 05.09.1986 року №043916 де зазначено, що позивач знаходився з 01.06. по 05.09.1986 року на навчальних зборах, а за період часу з 08.06.по 03.09.1986 року йому належить здійснити виплату за місцем постійної роботи 100 процентів тарифної ставки (посадового окладу); шляховим листам №123 від 04.06.1986 року; № Мс-У-144 від 06.06.1986 року; №046633 від 01.06.1986 року; табелю обліку робочого часу військової частини від 30.05.1986 року №79 (аркуші справи 99, 100, 101, 103-106).

Крім цього, колегія суддів зауважує на тому, що архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №01-45/3803 від 17.12.2015 року (аркуш справи 102) містить інші відомості ніж ті, які наведені в оскаржуваному рішенні, а саме: "Позивач прибув на учбові збори та зарахований до списків особового складу військової частини 34641 з 01.06.1986 р. (наказ № 1 від 01.06.1986р.).

08.06.1986 р в/ч 34641 в повному складі передислокувалась в район населеного пункту Савичі (населений пункт Сувіди Вратинського району), в списку значиться і позивач (наказ № 5 від 08.06.1986 року).

Позивач брав участь в роботах по очищенню населених пунктів Чикаловичи (наказ № 22 від 09.07.1986р., наказ № 23 від 08.07.1986 р., наказ № 24 від 10.07.1986 р.), Посудне (наказ № 31 від 19.07.1986р.).

З 04.09.1986 р. особовий склад в/ч 34641 переміщено до м. Лубни, в списку значиться і позивач (наказ 3 67 від 04.09.1986 р.).

В наказах ініціали позивача не розшифровані. Місце дислокації в/ч 34641: з 08.06.1986 року по 03.09.1986 року - район Савичі (н.п. Сувіди), з 04.09.1986 р. - м. Лубни.

Згідно журналу обліку доз опромінення особового складу в/ч 34641, сумарна доза опромінення позивача на 03.09.1986 року - 2 (дві) 696 мр. Архівну довідку № 40477 від 28.12.2007 року вважати не дійсною".

Наведені вище доводи дають колегії суддів можливість дійти до висновку про те, що протокольне рішення відповідача-1 №1 від 07.02.2017 року прийнято без врахування приписів п.п.3, 8 частини 2 статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

У відповідності до абзацу другого частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів вважає можливим зобов'язати відповідача повторно розглянути питання видачі довідки позивачу.

При цього, в силу викладених вище приписів абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, колегія суддів зауважує відповідачу-1 на необхідності враховувати правову оцінку надану у судовому рішенні.

Позивачем в своїй позовній заяві не були заявлені такі позовні вимоги.

Проте суд апеляційної інстанції вважає можливим застосувати приписи частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Апеляційна скарга відповідача-2 не містить наведені доводи, як підставу для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку, вважає можливим застосувати приписи статті ч.2 ст.308 КАС України, яка каже, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нову судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

В силу приписів ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.11.2017 по справі № 539/2119/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати протокольне рішення Полтавської обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчудження в 1986-1990 роках від 07.02.2017 № 1 в частині вирішення про відсутність підстав для видачі довідки про заробітну плату ОСОБА_1.

Зобов'язати Полтавську обласну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчудження в 1986-1990 повторно розглянути питання видачі довідки ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 01.02.2018.