Постанова № 71937549, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13905/17 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора України до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи комунальне підприємство "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради, Волинська обласна рада про визнання протиправними та скасування протоколу від 07.12.2016 №3739 та спеціального дозволу №6172 від 02.02.2017 року, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 № 3739-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Маневицька-1;

- визнати протиправним і скасувати спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України від 02.02.2017 № 6172, виданий комунальному підприємству "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради на користування надрами, видобування бурштину на ділянці Маневицька-1 площі Троянівка, Галузія, Маневичі, терміном на 20 років.

Крім того, позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України від 02.02.2017 № 6172, виданого комунальному підприємству "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на ненадання судом першої інстанції належної оцінки доказам у справі, неправильно встановлені обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на очевидну протиправність оскаржуваного спецдозволу та можливості до ухвалення рішення у справі фактично здійснювати видобування бурштину, з використанням оскаржуваного дозволу, внаслідок чого можуть бути порушені інтереси держави і права землекористувачів, захист яких стане не можливим або для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Від Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається про не доведення позивачем наявності визначених КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, від третьої особи Волинської обласної ради до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначається про правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, та необхідності докладання значних зусиль в майбутньому на їх відновлення.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України (тут та далі в редакції чинній на час розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення судом першої інстанції) - суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч.4 ст.117 КАС України).

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовував очевидною протиправністю оскаржуваного спецдозволу та можливості до ухвалення рішення у справі фактично здійснювати видобування бурштину.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуваний спеціальний дозвіл надано Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради поза конкурсом, без геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, а також без проведення в установленому порядку оцінки запасів корисних копалин на ділянці видобутку бурштину. Апелянт вказує, що Держгеонадр України оскаржуваний дозвіл Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради видано з очевидними порушеннями Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011, та за відсутності отриманого в установленому порядку погодження обласної ради на видачу такого дозволу в тому числі і без проведення аукціону.

Також, в обґрунтування наявності підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме в підтвердження очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам держави, апелянт посилається на той факт, що КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради отримано кошти за поставку бурштину згідно договору поставки № 30/01-2017 від 30.01.2017, тому може його видобувати на підставі спецдозволу № 6172, на ділянці на якій не проведено оцінки запасів корисних копалин та їх геологічного вивчення.

Крім того, апелянт вказує, що підприємство може розпочати процедуру щодо отримання в користування чи в оренду земельних ділянок для видобування бурштину на підставі спецдозволу № 6172, та в разі скасування судом спецдозволу необхідно буде докласти значних витрат і зусиль щодо повернення їх попереднім землекористувачам.

Втім, з клопотання не вбачається, що дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам держави або інших землекористувачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також те, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконанням рішення суду.

Клопотання не підтверджено жодними доказами, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав. Не надано їх і до апеляційної скарги.

Також, відсутні докази вчинення відповідачами та КП «Волиньприродресурс» дій, спрямованих на реалізацію прав наданих саме спеціальним дозволом на користування надрами № 6172.

Посилання позивача лише на ймовірні дії КП «Волиньприродресурс» не підтверджені фактичними обставинами справи та не можуть бути підставою для такого забезпечення.

Крім того, колегія суддів вважає, що забезпечення позову в спосіб, який просить позивач фактично є задоволенням позову по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про необґрунтованість клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Також, обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказував на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, однак яких саме та в чому полягає неправильність їх застосування не вказує та доказів щодо цього не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 січня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко