Ухвала суду № 71935703, 01.02.2018, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/602/18

Справа № 754/4436/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., розглянувши заяву представника третьої особи ОСОБА_1 про відвід судді Лісовської О.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дочірнього підприємства "Спецінвест", ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Айбокс Україна", про стягнення грошових коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3, ДП "Спецінвест", ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики.

У судовому засіданні 01.02.2018 року представник третьої особи подав письмову заяву про відвід судді Лісовської О.В. по вищевказаній цивільній справі. Клопотання вмотивоване тим, що суддею 04.04.2017 року постановлено ухвалу про забезпечення позову у справі, яку у подальшому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2017 року було скасовано, а тому представник вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя не може брати участь у розгляді даної справи.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні просив у задоволенні заяви відмовити, зважаючи на відсутність підстав для її задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, зважаючи на її безпідставність.

Інші учасники справи у судове засідання не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зваживши доводи заяви, вислухавши думку учасників справи, суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених частиною 1 статті 37 цього Кодексу, а саме: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Але слід зазначити, що підстави для відводу, наведені у заяві представником третьої особи, не знайшли свого підтвердження, не відповідають дійсності, оскільки суддею Лісовською О.В. при розгляді даної справи не приймалися рішення чи ухвали про закриття провадження у справі, а тому у розумінні ч. 1 ст. 37 ЦПК України підстав для відводу немає.

Разом з тим суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії").

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи "Цанд проти Австрії", заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та "Россі проти Франції", заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін "суд, встановлений законом", поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Враховуючи те, що у даній справі представниками третьої особи вже неодноразово заявлявся відвід судді Лісовській О.В., недовірою до судді з боку третьої особи, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення учасників справи до судді, з метою об"єктивного та неупередженого розгляду даної справи, вважаю за доцільне заявити по даній справі самовідвід з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 37, 40 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати заяву представника третьої особи ОСОБА_1 про відвід судді Лісовської О.В. - необґрунтованою.

Заявити самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дочірнього підприємства "Спецінвест", ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Айбокс Україна", про стягнення грошових коштів за договором позики.

Матеріали цивільної справи № 2-602\18 р. (754/4436/17) передати на розгляд іншому судді у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: