Ухвала суду № 71933886, 31.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5619/17

УХВАЛА

31 січня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Потоцької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача (адвоката Спину О.І. діючого на підставі договору про надання правничої допомоги № 19 від 23.02.2017 р.) про винесення додаткового рішення з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу (в порядку ст. 132 КАС України),-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача ОСОБА_2 (адвокат Спину О.І. діючий на підставі договору про надання правничої допомоги № 19 від 23.02.2017 р.) із заявою, в якій просить суд: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків державної фіскальної служби, код 39440996, судові витрати у розмірі 3750,00 грн. на користь ОСОБА_2

В обґрунтування доводів щодо підстав звернення до суду із зазначеною заявою заявник зазначає, що під час розгляду справи не вирішено питання щодо стягнення судових витрат (за надання правової допомоги) на користь ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судове засідання за поданою заявою представник просив проводити за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи щодо ухвалення додаткового судового рішення повідомлений належним чином і завчасно.

Суд, відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України, вважає можливим розглянути вказану заяву у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. ч.4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши обставини, викладені в заяві щодо винесення додаткового судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. адміністративний позов задоволений повністю.

Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надати витребувану інформацію на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2 від 12.07.2017 року за вих. № 0712-01.

Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь адвоката ОСОБА_2 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 77731 від 24.10.2017 р. у сумі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Положеннями ч.2 ст. 9 КАС України (в редакції на час прийняття рішення), визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу даної норми вбачається, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови) виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Отже, додаткове рішення суд приймає, якщо у його рішенні внаслідок недогляду: 1)було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких було досліджено докази; 2) не встановлено способу виконання судового рішення (наприклад, визнано правовий акт незаконним, але нічого не сказано про його скасування чи нечинність, про поворот його виконання тощо); 3) не вирішено питання про судові витрати.

Для прийняття додаткового рішення достатньо наявності хоча б однієї з цих підстав.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із прийняттям рішення (ст. 244 КАС України). У мотивувальній частині рішення суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами. У резолютивній частині рішення зазначається, хто і на чию користь сплачує ці судові витрати.

Додаткове рішення не може ухвалюватися на підставі додатково поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Не допускається подання документів, що підтверджують, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після прийняття рішення.

Зокрема, суд звертає увагу,що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такі документи були подані, їм було надано належну правову оцінку під час прийняття рішення по справі.

В рішенні по справі № 815/5619/17 вказано: «Оцінюючи письмові докази, надані представником позивача, на підтвердження обгрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає їх недостовірними, з огляду на наступне.

Представником позивача наданий договір № 19 про надання правової допомоги від 23.02.2017 року. До цього договору надана додаткова угода № 2, яка датована також 23.02.2017 р. Вказана Угода спрямована на визначення розміру гонарару адвоката в питанні щодо витребування з Офісу великих платників податків ДФС за адвокатським запитом клієнта № 0712-01 від 12.07.2017 року.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС).

Суд не вважає додаткову Угоду № 2 від 23.02.2017 р. достовірним доказом, так як в лютому місяці 2017 року, за законами логіки і часу, неможливо укласти угоду щодо послуг адвоката по запиту, який фактично скерований ним тільки у липні 2017 року.

З оглядуна встановлене суд вважає, що представником позивача не надано доказів, які б підтверджували, у встановленому законом порядку витрати на правничу допомогу.

При цьому, розрахунок витрат на правову допомогу та Акт про прийняття - передачу виконаних робіт (а/с. 58-59) базується на Додатковій Угоді № 2 від 23.02.2017 року, а тому не можуть вважатися достовірними доказами.».

З урахуванням викладеного, суд не може надавати оцінку понесеним витратам на правову допомогу, з урахуванням поданих уточнених даних поза межами судового засідання.

Отже, з аналізу діючих норм законодавства вбачається, що заявником не зазначені та не обґрунтовані підстави, передбачені вимогами ч. 1 ст. 252 КАС України, судом робиться висновок про те, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення по справі є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 241-245, 248, 252, 256, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви представника позивача (адвоката Спину О.І. діючого на підставі договору про надання правничої допомоги № 19 від 23.02.2017 р.) про винесення додаткового рішення з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу (в порядку ст. 132 КАС України) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Потоцька Н.В.