Рішення № 71933346, 26.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/870/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Дору Ю.Ю.,

при секретарі содового засідання – ОСОБА_1,

за участі сторін:

позивача – ОСОБА_2

представника позивача – ОСОБА_3;

представника відповідача – ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до старшого державного виконавця Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5, в якій просить: 1) визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 від 14.12.2016 року "про відкриття виконавчого провадження №53107857 з примусового виконання постанови №42592297 виданої Іршавським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області 05.12.2016 року про стягнення з позивача на користь держави витрат в сумі 155,80 грн. на проведення виконавчих дій; 2)визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 від 14.12.2016 року "про відкриття виконавчого провадження №53107792 з примусового виконання постанови №42592297, виданої Іршавським РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області 27.03.2014 року "про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 22 539,63 грн. виконавчого збору на проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням п.п. 3, 4, 7 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" та суперечать вимогам п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, в якому зазначено, що постанова, як окремий документ, повинна містити такі обов'язкові реквізити: номер провадження; вступну частину; мотивувальну частину; резолютивну частину із зазначенням прийнятого виконавцем рішення та строку і порядку оскарження постанови. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає протиправними постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.12.2016 р., оскільки всупереч нормам закону у постановах не зазначено: повне найменування стягувача, від чійого імені 12.12.2016 року подана заява про примусове виконання; строк пред'явлення постанови до виконання

У заяві про уточнення позовних вимог позивач додатково просить врахувати те, що виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі його заяви від 25.11.2016 року та на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена 09.12.2016 року, то, в силу приписів п. 6 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", оскаржувані постанови належало винести не пізніше 12.12.2016 року.

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року суддею Гаврилко С.Є. відкрито провадження за вказаною позовною заявою. 22 листопада 2017 року винесено ухвалу про задоволення заяви про самовідвід сідді ОСОБА_6. У зв'язку з цим, вказана справа згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017 року була передана на розгляд судді Дору Ю.Ю. та ухвалою від 11 грудня 2017 року прийнята до провадження.

16.01.2018 року ухвалою суду замінено неналежного відповідача на належного - Іршавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів наведених у письмовому відзиві вказавши, що порушень вимог діючого законодавства при винесенні оскаржуваних постанов не допущено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 27.03.2014 року винесено постанову ВП № 42592297 про стягнення з боржника – ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 22539,63 грн. по виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису №196 виданого 07.03.2014 року (а.с.109).

05.12.2016 року у межах цього ж виконавчого провадження - ВП № 42592297 старшим державним виконавцем Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 винесено постанову про стягнення з боржника – ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій (при примусовому виконанні виконавчого напису №196 виданого 07.03.2014 року) у сумі 155,80 грн.(а.с.107).

09.12.2016 року старшим державним виконавцем Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 на підставі заяви представника стягувача від 25.11.2016 року про повернення виконавчого документа стягувану винесено постанову ВП №42592297 про повернення виконавчого документа (виконавчий напис №196 від 07.03.2014 року) стягувачеві (а.с.108). Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови визначено: "Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виділити в окреме виконавче провадження.

14.12.2016 року старшим державним виконавцем Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 винесено постанову №53107792 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови №42592297 від 27.03.2014 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 22539,63 грн. (а.с.111). Пунктом 5 резолютивної частини вказаної постанови зазначено, що така може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Того ж дня – 14.12.2016 року за вих.№2-1219/16 відповідачем був сформований супровідний лист про надіслання вказаної постанови позивачу.

Старшим державним виконавцем Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 14.12.2016 року винесено постанову №53107857 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №42592297 виданої 05.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 155,80 грн. витрат на проведення виконавчих дій. (а.с.112) Пунктом 5 резолютивної частини вказаної постанови зазначено, що така може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Того ж дня – 14.12.2016 року за вих.№2-1220/16 відповідачем був сформований супровідний лист про надіслання вказаної постанови позивачу.

Оскаржувані постанови від 14.12.2016 року були надіслані позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою зазначеною у виконавчому документі та яка вказана у позовній заяві (вул.60 річчя Жовтня, буд.72, с. Сільце, Іршавський район, Закарпатська область, 90124). Вказана кореспонденція була вручена 20.01.2017 року, на підтвердження чого у матеріалах справи наявні копії повідомлень про вручення поштового відправлення №9010007013459 (а.с.а.с.102,104).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи.

У відповідності до п.п.6, 7 Інструкції № 512/5 (в редакції від 29.09.2016 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст.18 Закону № 1730-VIII від 03.11.2016).

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частиною 4 вказаної статті визначено, що виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави за яких виконавчий збір не стягується, зокрема: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 15 Закону України " Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Згідно пункту 2 вказаної статті стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм закону, суд відкидає доводи позивача про невідповідність найменування стягувача. В оскаржуваних постановах відповідачем вказано стягувача – Державу.

Частиною 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

09.12.2016 року старшим державним виконавцем Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5В на підставі заяви представника стягувача від 25.11.2016 року про повернення виконавчого документа стягувану, керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП №42592297 про повернення виконавчого документа - виконавчого напису №196 від 07.03.2014 року стягувачеві. Враховуючи те, що постанову державного виконавця ВП № 42592297 від 05.12.2016 року про стягнення з боржника – ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій (при примусовому виконанні виконавчого напису №196 виданого 07.03.2014 року) у сумі 155,80 грн. та постанову від 27.03.2014 року ВП № 42592297 про стягнення з боржника – ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 22539,63 грн. по виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису №196 виданого 07.03.2014 року невиконано, державним виконавцем в силу приписів статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" 14.12.2016 року винесено оскаржувані постанови: ВП №53107857 та ВП №53107792.

Згідно частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що оскаржувані постанови прийняті 14.12.2016 року, оскільки 09.12.2016 винесено постанову ВП №42592297 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису №196 від 07.03.2014 року) стягувачеві. Проте вказане порушення не може слугувати підставною скасування таких постанов. Оскільки постанова №42592297 про стягнення з боржника виконавчого збору винесена ще 27.03.2014 року, то державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору.

Окрім цього, відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

Пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5 (далі Інструкція №2832/5) визначено, шо постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

номер виконавчого провадження;

вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо строку пред'явлення постанови до виконання, суд зазначає, шо така вимога відповідно до п.7 Інструкції №2832/5 відсутня.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно пункту 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення.

Виконавчим документом по оскаржуваній постанові ВП №53107857 від 14.12.2016 року є постанова №42592297 винесена 05.12.2016 року. Виконавчим документом по оскаржуваній постанові ВП №53107792 від 14.12.2016 року є постанова №42592297 винесена 27.03.2014 року. Вказані постанови (від 05.12.2016 року та 27.03.2014 року) прийняті відповідно до вимог пункту 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" про що свідчить зміст таких постанов (а.с.а.с.107,109).

Щодо тверджень позивача про порушення вимог формулювання порядку оскарження постанов, які є предметом розгляду даної справи, суд критично оцінює таку позицію позивача, оскільки в оскаржуваних постановах, окрім інших вимог, пунктом 5 резолютивної частини постанов вказано, що "Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Саме цим законом передбачено порядок та строки оскарження постанови державного виконавця, а відтак права позивача щодо оскарження вказаних постанов не порушено.

Таким чином, з наведених вище фактів, підтверджених долученими до справи документами, вбачається, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а відтак підстав для скасування постанови Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про стягнення на користь держави 22539,63 грн. виконавчого збору та постанови про стягнення на користь держави 155,80 грн. витрат на проведення виконавчих дій немає.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й спростованими долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Суд також зазначає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (90124, Закарпатська область, Іршавський район, с. Сільце, вул. 60 р. Жовтня, буд.72, РНОКПП НОМЕР_1) до Іршавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд.29, код ЄДРПОУ 34783035) про визнання незаконними та скасування постанов – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 01.02.2018 року.

СуддяОСОБА_7