Ухвала суду № 71926910, 25.01.2018, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/2069/17

Провадження № 2-п/503/2/18

УХВАЛА

25 січня 2018 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

при секретарі Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановиВ:

Заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.11.2017 року було задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 11836 грн. 13 коп. та сплачений позивачем судовий збір, в розмірі 1600 грн.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що він зареєстрований та фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 на яку не надходило будь-якої кореспонденції суду, у зв'язку з чим вважає, що він не був повідомлений належним чином про виклик до суду, а тому не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні. Крім того посилаючись на ч. 9 ст. 74 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент ухвалення рішення) вважає, що його виклик необхідно було здійснювати через оголошення у пресі. Також вказує, що заочне рішення було ухвалено в першому судовому засіданні, а не як це передбачено ч. 4 ст. 169 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент ухвалення рішення) після повторної неявки відповідача. Доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи вважає пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, вказуючи, що кредитний договір між сторонами був укладений 22.04.2007 року. Крім того зазначає, що до позовної заяви позивачем не було додано оригіналу кредитного договору та не надано належних підтверджень отримання відповідачем грошової суми. Також вважає, що сума, яка стягнута з відповідача є неспіврозмірною із сумою отриманого кредиту. Вказує, що про наявність рішення він дізнався лише 20.12.2017 року звернувшись до суду із заявою про видачу копії рішення, а отримав дане рішення 29.12.2017 року. Вважає, що строк для подання заяви про перегляд заочного рішення ним пропущено з поважних причин, а тому просить його поновити.

В судове засідання сторони не з'явилися, про місце та час розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином. Від представника заявника до суду надійшла заява, в якій він просить судове засідання провести без участі заявника та його представника у зв'язку з неможливістю з'явитися до суду через погодні умови, заяву про перегляд заочного рішення підтримують та просять суд її задовольнити.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог заяви про перегляд заочного рішення у зв'язку з наступним.

Заочним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.11.2017 року було задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 11836 грн. 13 коп. та сплачений позивачем судовий збір, в розмірі 1600 грн.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частиною 2 ст. 228 ЦПК України, в редакції яка діяла на момент ухвалення рішення, було визначено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Судом встановлено, що рішення суду відповідач отримав 29.12.2017 року. Заяву про перегляд заочного рішення він здав на пошту 09.01.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Частиною 6 ст. 124 ЦПК України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Враховуючи, що останнім днем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення було 08 січня 2018 року, яке було неробочим днем, а також, що заява була здана заявником на пошту 09 січня 2018 року, яке є першим робочим днем після неробочого, строк для подання заяви про перегляд заочного рішення заявником не пропущено, а тому клопотання про поновлення цього строку є безпідставним.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції даної статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а також щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частиною 1 ст. 224 ЦПК України, в редакції яка діяла на момент ухвалення заочного рішення, було визначено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент ухвалення заочного рішення), судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З повідомлення Кодимського РС ГУДМС України в Одеській області № 5134/2393 від 01.11.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 в адресно-довідковій картотеці Кодимського РС ГУДМС України в Одеській області значиться зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Аналогічна адреса була зазначена позивачем в позовній заяві, у зв'язку з чим судова повістка про виклик була направлена за вказаною адресою. З поштового повідомлення було встановлено, що відповідач за вказаною адресою не проживає, однак у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи інших даних про місце проживання відповідача, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, (в редакції яка діяла на момент ухвалення заочного рішення), судова повістка про виклик вважається врученою належним чином.

Посилання відповідача на можливість ухвалення заочного рішення лише у випадку повторної неявки відповідача з посиланням на ч. 4 ст. 169 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент ухвалення заочного рішення), є безпідставними, оскільки дана норма визначає можливість ухвалення заочного рішення у випадку повторної неявки належним чином повідомленого відповідача незалежно від поважності причин його неявки. Підстави для ухвалення заочного рішення у випадку неявки відповідача без поважних причин або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, визначені ст. 224 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент ухвалення заочного рішення).

Також є безпідставним посилання відповідача на необхідність повідомлення його через оголошення у пресі, оскільки ч. 9 ст. 74 ЦПК України (в редакції яка діяла на момент ухвалення заочного рішення) визначено, що відповідач, викликається через оголошення у пресі лише у випадку, якщо невідоме його зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи. Місце проживання відповідача судом було встановлено з повідомлення Кодимського РС ГУДМС України в Одеській області № 5134/2393 від 01.11.2017 року, а тому підстави для опублікування оголошення у пресі були відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що він зареєстрований та фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки на підтвердження цих обставин відповідачем не було надано жодного доказу, крім того дані твердження спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Також відповідачем зазначено, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності з посиланням на те, що кредитний договір між сторонами був укладений 22.04.2007 року.

Дане твердження для відповідача є хибним, оскільки законодавство не пов'язує початок перебігу строку позовної давності з моментом укладення договору. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Твердження відповідача про необхідність подання позивачем оригіналу кредитного договору, а також, що сума, яка стягнута з відповідача є неспіврозмірною із сумою отриманого кредиту, не можуть бути визнані судом, як аргументи щодо обставин справи, які б впливали на правильне її вирішення, оскільки законодавством, діючим на час ухвалення заочного рішення, не було встановлено обов'язку подання сторонами оригіналів доказів, а також можливості звільнення відповідача від обов'язку виконання зобов'язання, у випадку, якщо розмір заборгованості за зобов'язанням є неспівмірним із розміром самого зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для скасування заочного рішення, а тому, в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258 - 260, 288 ЦПК України, суд

ухвалиВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Б.С. Сердюк