Рішення № 71926530, 04.01.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 522/20081/15-ц

Провадження № 2/496/14/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

за участю:

представника відповідачів – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що 05 червня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту. 13 січня 2011 року ОСОБА_4 помер. На момент звернення із позовом до суду спадкоємець ОСОБА_5 не виконала вимоги банку щодо погашення боргу одноразовим платежем. Ухвалою суд від 28 березня 2017 року первісного відповідача було замінено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча неодноразово належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, також ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року, його явка визнавалась обов’язковою. Клопотань та заяв про причини неявки на адресу суду не надходило.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечувала проти позову та надала заяву про застосування строку позовної давності, у зв’язку з чим просила відмовити в позові.

Вислухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у первісній позовній заяві від 09.09.2015 р. обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на той факт, що ОСОБА_4, з яким Позивачем був укладений договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в сумі 100 000, 00 доларів США, 13.01.2011 р. помер. А тому свої первісні вимоги Позивач адресує ОСОБА_5 - дружині померлого.

Згідно до спадкової справи № 190/2011 на ОСОБА_4, померлого 23 січня 2011 року, заявою № 756 від 28 липня 2011 року, ОСОБА_5 відмовилась від спадщини після смерті чоловіка.

Тобто, враховуючи вказане, ОСОБА_5 не могла виступати відповідачем по вказаній справі, оскільки не відбулось матеріального правоприємства.

Позивач зазначає, що згідно діючого законодавства, 19.04.2011 р., він звернувся до Біляївської районної державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців про погашення заборгованості та просив нотаріуса довести до відома спадкоємців ОСОБА_4 про існуючий борг та обов’язок задовольнити вимоги кредитора (Позивача), але відповіді Біляївської районної державної нотаріальної контори до матеріалів справи не надано.

Також, до матеріалів справи Позивачем не надано більш жодного повторного звернення до Біляївської районної державної нотаріальної контори за весь період часу розгляду справи.

Окрім зазначеного, до матеріалів справи Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про те, що саме завадило звернутися протягом трьох років до будь-якої інстанції та з’ясувати вірну інформацію стосовно спадкоємців померлого ОСОБА_4.

Заява до Біляївської районної державної нотаріальної контори з вимогою довести до відома спадкоємців ОСОБА_4 про існуючий борг Позивачем була датована 19.04.2011 р. Первісна позовна заява до Приморського районного суду м. Одеси про звернення стягнення на спадкове майно до ОСОБА_5 датована 09.09.2015 р. А заява про витребування спадкової справи з Біляївської районної державної нотаріальної контори датована лише 23.03.2016 р.

Тобто, позивачем більш ніж за 4 роки не вияснено стосовно наявності спадкоємців померлого ОСОБА_4 жодного факту. Тобто, Позивач, необґрунтовано не виконав своїх обов’язків, переклавши їх на суд.

Лише 20.02.2017 р. позивачем подавалась до суду заява про заміну неналежного відповідача і вимоги про звернення стягнення на спадкове майно висуваються до нових відповідачів у зазначеній справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка ухвалою від 28 березня 2017 року була задоволена та замінено первісного відповідача на ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або регресу.

Положеннями ст. 257 ЦК України передбачено , що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Положенням ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Станом на день винесення рішення - позивачем не подано до матеріалів справи № 522/20081/15-ц заяви про поновлення строків позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно до Статті 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, судом обґрунтовано встановлено, що позивачем було пропущено строк позовної давності, тому у позові необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ПАТ «УкрСиббанк» (місцезнаходження: Одеська область, м. Одеса, вул. Р. Кармена, 21-а; ЄДРПОУ – 09807750) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про звернення стягнення на спадкове майно – відмовити .

Згідно до пункту 15 підпункту 15.5 частини 1 Перехідних положень та ст. 352, 354 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

04 січня 2018 року