Постанова № 71926298, 31.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2202/17 31.01.2018

Провадження №22-ц/784/255/18

Справа 487/2202/17 Суддя першої інстанції Нікітін Д.Г.

Провадження 22-ц/784/255/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Категорія 54

Постанова

Іменем України

31 січня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

судді: Царюк Л.М., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участю: представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року

за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

В квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач вказував, що 23 березня 2017 року наказом начальника адміністрації Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» № 155/о його звільнено з посади старшого контролера команди охорони Загону загальної охорони Служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що таке звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства України, оскільки об'єктивних причин для звільнення не існувало, наказ про скорочення підписано особою, яка не мала повноваження діяти від імені підприємства, роботодавцем завчасно не було повідомлено профспілкову організацію про наступне вивільнення та не отримано від цього органу попередньої згоди на звільнення, позивач просив поновити на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2017 року позов задоволено.Поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Миколаївського морського порту).

Стягнуто з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Миколаївського морського порту) на користь ОСОБА_4 57839,20 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць (квітень 2017 року) в сумі 6606,00 грн. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судові витрати в сумі 1280,00 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Адміністрація морських портів України», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача погодився з доводами апеляційної скарги щодо необхідності зміни рішення в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині вважав рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1).

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, ч.3 ст.492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював в Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України» на посаді старшого контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму.

Наказом т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) Єременко С.М. «Про внесення змін до штатного розпису» № 30 від 17 січня 2017 року скорочено із штатного розпису 66 штатних одиниць команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму з 23 березня 2017 року.

З наказом №30 від 17 січня 2017р. роботодавець офіційно ознайомив ОСОБА_4 19 січня 2017р. і в цей же день запропонував йому роботу за існуючими на той час у Миколаївській філії ДП «Адміністрації морських портів України» вакантними посадами, від переведення на які позивач відмовився.

Наказом начальника адміністрації Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) Козонак В.М. «Про припинення трудового договору» №155/о від 23 березня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з скороченням штату звільнено ОСОБА_4 з посади старшого контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» з 23 березня 2017 року.

Відповідач хоча і своєчасно повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов'язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Як видно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», код ЄДРПОУ 38727770 є юридичною особою та має 15 відокремлених підрозділів.

В матеріалах справи відсутні фактичні данні про надання позивачу пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 15 відокремлених підрозділів, і з'являлись на цих підприємствах до моменту звільнення.

За таких обставин висновок суду про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого ст. 492 КЗпП України є правомірним.

Крім того, слід погодитись з висновком суду про незаконність звільнення позивача ще й у зв'язку відсутністю згоди на це органу профспілки.

Так, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства , установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша ст. 43 КЗпП України).

Позивач є членом Професійної спілки працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту.

Відповідач не звертався до профспілки із обґрунтованим письмовим поданням, а тому суд вирішував це питання при розгляді справи по суті.

Зі змісту протоколу засідання профкому вбачається, що профспілковий орган відмовив ДП «АМПУ» у наданні згоди на звільнення позивача. Таке рішення мотивоване порушенням вимог ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 4.1.1 Колективного договору на 2013-2018 року, відсутності об'єктивних причин для неминучих звільнень працівників загону охорони, який має функціонувати відповідно до вимог Закону України «Про морські порти України», невиконання ст. ст. 40, 49 КЗпП України, оскільки роботодавець запропонував наявні вакансії лише в філії, а не на підприємстві в цілому. Також профспілка зазначила, що ДП «АМПУ» не видавало т.в.о. начальника філії Єременко С.М. довіреність представляти інтереси юридичної особи, а тому він не мав відповідно до приписів ст.ст.92,95 ЦК України повноважень на видачу наказу «Про внесення змін до штатного розпису» №30 від 17 січня 2017 року.

Таким чином, висновок суду про обґрунтованість рішення профспілки щодо відмови у наданні згоди на звільнення позивача, яке отримане судом на підставі ч. 9 ст. 43 КЗпП України є вірним у розумінні ч.7 ст. 43 КЗпП України та ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є вірним з огляду на наявність у ньому посилань на неврахування власником суттєвих фактичних обставин з деталізованим правовим обґрунтуванням свого рішення.

Отже, встановивши факт незаконного звільнення працівника з роботи суд на підставі ст. 235 КЗпП України правомірно поновив його на попередній посаді та стягнув втрачений заробіток за час вимушеного прогулу.

В той же час, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не навів належного розрахунку з цього приводу та помилкового виходив з кількості днів вимушеного прогулу, а не годин, виходячи з того, що режим сумарного обліку робочого часу для працівників, що працюють у режимі змінності встановлюється графіками.

Так, згідно службової записки бухгалтерії Адміністрації Миколаївського морського порту від 26 грудня 2017 року № 18/16/10-435, середній заробіток ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу, станом на 13 грудня 2017 року становить 54894,15 грн.

Згідно наказу Адміністрації Миколаївського морського порту № 807 від 20 жовтня 2016 року з 21 жовтня 2016 року працівникам загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму встановлено режим роботи за змінним графіком, що узгоджується з п.п.5.6 п. 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників адміністрації Миколаївського морського порту (додаток 15 до Колективного договору адміністрації Миколаївського морського порту на 2013-2018 роки).

Відповідач затвердив графік роботи на 2017 рік з добовим режимом роботи з яким позивача було ознайомлено. А тому за цим графіком кількість годин вимушеного прогулу за період з 24 березня по 13 грудня 2017 року становить 1492,5. У зв'язку з чим розмір середнього заробітку за цей період становитиме 54894,15 грн. (1492,5 х 36,78 грн. = 54894,15 грн.).

Враховуючи наведене рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає зміні.

Аргументи відповідача відносно щодо відмова профспілки надати згоду на звільнення позивача належним чином не обґрунтована є безпідставними, оскільки спростовуються витягом з протоколу засідання профкому від 19 жовтня 2017 року в якому містяться посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та деталізоване правове обґрунтування незаконності звільнення, що відповідає положенням ч.7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Не можна визнати обґрунтованими й доводи відповідача про дотримання положень ст.492 КЗпП України, тому в наданих ним актах не зазначено з якими вакансіями ДП «АМПУ» мав намір ознайомити позивача, в них відсутній конкретний список вакансій, його реквізити, а дати списків вакансій не співпадають із датами актів. Крім того, відсутні данні про повідомлення позивача з приводу наявних вакансій у центральному офісі, Головному представництві в Одесі та 12 філіям ДП «АМПУ» протягом двох місяців та на день звільнення.

Посилання відповідача на порушення процесуального закону не мають юридичного підґрунтя, так як до участі у справі залучено роботодавця, який є юридичною особою ( ст. 30 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.367,374 -376, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва 14 грудня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрації морських портів України» на користь ОСОБА_4 54894,15 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в дохід держави 1200 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2018 р.

Головуючий: Судді: