Постанова № 71926297, 31.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6388/17 31.01.2018

Справа № 487/6388/17 Головуючий суду першої інстанції Біцюк А.В.

Провадження № 22ц/ 784/203/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегія суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участю позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Миколаївської міської ради, ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товарна біржа «Нерухомість-Центр», Універсальна товарна біржа «Миколаївська нерухомість 2000», Державний нотаріус Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Грачова Лілія Іванівна, державний реєстратор Миколаївського міського управління юстиції Мироненко Юлія Вікторівна, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Козленок Світлана Іванівна про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна недійсним, визнання договору купівлі - продажу цього ж майна дійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

4 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Миколаївської міської ради, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна недійсним, визнання договору купівлі - продажу цього ж майна дійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та запропоновано позивачу доплатити судовий збір в розмірі 3 719 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду щодо визначення розміру судового збору скасувати та передати справу до того ж суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали в межах розгляду, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без руху, суд першої інстанції, посилався на те, що дана позовна заява не відповідає вимогам ч. 5 ст. 119 ЦПК України в редакції 2004 року, а саме не в повному обсязі сплачено судовий збір. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна та визначив розмір судового збору.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду.

З матеріалів справи вбачається, що 4 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Миколаївської міської ради, ОСОБА_6 та просив: визнати дійсним договір купівлі - продажу вказаної квартири, укладений 12 вересня 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10, та посвідчений Універсальною Товарною Біржею «Миколаївська нерухомість 2000»; визнати недійсним біржовий договір купівлі - продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, укладений 1 лютого 2002 року; визнати за ним право власності на вказану квартиру, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6, передавши квартиру у його володіння.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в редакції 2004 року позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України в редакції 2004 року передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи ( ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачені ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В позовній заяві зазначено ціна позову - 64 009 грн. На підтвердження зазначеної вартості спірної квартири позивачем наданий звіт про грошову оцінку квартири АДРЕСА_1 від 27 листопада 2017 року, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕКСПЕРТ» (а.с. 93-102). Саме із зазначеної суми позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір.

Районний суд в ухвалі зазначив, що вартість спірної квартири, виходячи із вартості аналогічних об'єктів нерухомості у вказаному районі з урахуванням стану складає приблизно 250 000 грн. При цьому суд не прийняв до уваги зазначений звіт суб'єкта оціночної діяльності, оскільки розрахунки вартості нерухомого майна зроблені оцінювачем невірно з розрахунку інших районів міста, а тому дійшов висновку, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна. З огляду на це районний суд визначив розмір судового збору у розмірі 6 280 грн. та запропонував позивачу доплатити 3 719 грн. 60 коп. судового збору.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи наявний наданий позивачем звіт про грошову оцінку спірної квартири, який не спростований будь - якими доказами, між тим висновок суду про значно більшу вартість спірної квартири базується на припущеннях, а відтак висновок суду про залишення позовної заяви без руху з підстав неповної сплати судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом є помилковим.

Отже, на час звернення позивача до суду та вирішення питання про відкриття провадження у справі, ОСОБА_3 надав суду відповідні докази на підтвердження зазначеної в позові ціни позову та сплатив відповідно до зазначених позовних вимог судовий збір.

Якщо під час розгляду справи, судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів буде встановлена інша вартість спірного майна, що перевищує зазначену позивачем у позові, районний суд при розгляді справи не позбавлений можливості стягнути недоплачену суму судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів, обчислюючи цей строк, з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова

Повний текст постанови складено 1 лютого 2018 року.