Постанова № 71926291, 31.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1142/16-ц 31.01.2018

Провадження №22-ц/784/16/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 489/1142/16-ц Головуючий І інстанції - Губницький Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/16/18 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

Головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2016 року, постановлене під головуванням судді Губницького Д.Г., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1406/0808/45-007 від 06.08.2008 року, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Альфа-Банк». Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк».

06.08.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та відповідач ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 1406/0808/45-007, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 19000 доларів США та зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 18.01.2016 року має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 12898,11 доларів США, за відсотками - 290,49 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 06.08.2008 р. ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки, відповідно до якого остання поручилася за виконання ОСОБА_3 обов'язків по кредитному договору. На виконання умов кредитного договору позивачем була направлена відповідачам вимога про дострокове повернення кредиту, яка залишилася не виконаною. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість по кредитному договору від 06.08.2008 р. у сумі 13188,60 доларів США, а саме: за кредитом - 12898,11 доларів США; за відсотками - 290,49 доларів США, а також судові витрати.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2016 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Судом вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 13 188,60 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 12 898,11 доларів США та відсоткам - 290,49 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Альфа-Банк» в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача Филиппова Т.М. не визнала доводи апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України( в редакції на час ухвалення рішення) та ст.12 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України( в редакції на час ухвалення рішення) та ст.13 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України( в редакції на час ухвалення рішення) та ст.81 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України( в редакції на час ухвалення рішення). Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Так, судом було встановлено, що 06 серпня 2008 року між ВАТ «Свердбанк» (правонаступником якого є Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» та ПАТ «Дельта Банк», який в свою чергу відступив право вимоги ПАТ «Альфа Банк») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1406/0808/45-007, за умовами якого банк надав відповідачу в кредит кошти в сумі 19000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1, строком до 06 серпня 2023 року, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування в сумі 11,90 % річних, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. (п.п. 1.1, 1.3, 1.4.). Розділом 8 договору передбачена відповідальність позичальника. Зокрема, сплата пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості (п. 8.1).

За договором поруки, укладеним 06 серпня 2008 р. між ВАТ «Свердбанк» і ОСОБА_1, остання зобов'язалась відповідати перед банком по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2

Згідно умов договору поруки, у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції на несвоєчасне повернення позичальником коштів. 25 травня 2012 року між ПАТ «Свердбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, аналогічний договір укладений 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» (а.с. 9-16).

Також судом було встановлено, що відповідно до довідки банку про заборгованість, станом на 18 січня 2016 р. загальна заборгованість по кредитному договору ОСОБА_2 перед банком становить 13 333,81 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 12 898,11 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 290,49 доларів США та пені у розмірі 145,21 доларів США.

Проаналізувавши дані обставини по справі, суд вважав доведеним факт порушення відповідачами зобов'язань за кредитним договором,правомірність і правильність нарахування банком пред'явлених грошових вимог, а тому, відповідно до ст. ст. 525-526, 530, 551, 554, 611, 615, 625, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, в межах пред'явлених вимог, в сумі 13 188,6 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 12 898,11 доларів США, та відсоткам - 290,49 доларів США.

Висновки суду відповідають матеріалам справи та законодавству, зазначеному в тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки з наданих позивачем копій: договору купівлі- продажу прав вимоги від 25 травня 2012р., укладеним між ПАТ «Свердбанк» та ПАТ «Дельта Банк», додатку № 1 до цього договору та акту приймання - передачі прав вимоги до договору купівлі- продажу прав вимоги від 25 травня 2012р. не вбачається, що від ПАТ «Свердбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» були в письмовому вигляді передані права вимоги за договором поруки № 1406/0808/45-007-Р-1 від 06.08.2008р., то і від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ « Альфа- Банк» права вимоги за таким договором перейти не могли, а отже у ПАТ « Альфа- Банк» не має права вимоги за зазначеним договором поруки, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.1 договору купівлі - продажу прав вимоги від 25 травня 2012р., укладеного між ПАТ «Свердбанк» та ПАТ «Дельта Банк», продавець погодився продати(відступити) Права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну купівельну ціну. Згідно п.1.1 даного договору поняття «Права вимоги» означає всі права вимоги ( як існуючі,так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та Договорами забезпечення. В свою чергу поняття «Договір забезпечення» означає кожний Іпотечний договір, Договір застави та/або Договір поруки, якщо такі укладались, а «Договір поруки»- одначає кожний з договорів поруки, якщо такий укладався, з усіма доповненнями та додатками до них( якщо такі є), які були укладені між продавцем та відповідними поручителями для забезпечення виконання позичальниками своїх обов'язків за відповідними кредитними договорами.

Такі ж положення містяться також в договорі купівлі - продажу прав вимоги від 15 червня 2012р., укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа- Банк».

Таким чином, аналіз текстів зазначених договорів купівлі - продажу прав вимоги від 25 травня 2012р., укладеного між ПАТ «Свердбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та від 15 червня 2012р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ « Альфа- Банк», свідчить про те, що ПАТ «Свердбанк» продав ПАТ «Дельта Банк», а ПАТ «Дельта Банк» купив, а в подальшому ПАТ «Дельта Банк» продав, а ПАТ «Альфа- Банк» купив всі права вимоги, в тому числі і за договором поруки, який був укладений для забезпечення виконання кредитного договору, укладеного 06 серпня 2008 року між ВАТ «Свердбанк» та ОСОБА_2

При цьому колегія суддів враховує, що п. 2.3 договору купівлі - продажу прав вимоги від 25 травня 2012р., укладеного між ПАТ «Свердбанк» та ПАТ «Дельта Банк», передбачає, що права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання - передачі прав вимоги. Такий акт підписаний продавцем та покупцем. Згідно даного акту продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, які перелічені в додатку до цього акту, що посвідчує факт здійснення відступлення. В додатку зазначено про передачу прав вимоги за кредитним договором № 1406/0808/45-007 від 06.08.2008р., укладеним з ОСОБА_2 та за іпотечним договором № 1406/0808/45-007-Z-1 від 06.08.2008р., укладеним з ОСОБА_2 Зазначення окремо про передачу прав вимоги до поручителів з урахуванням зазначених вище обставин діючим законодавством не передбачено.

Аналогічні положення містить в собі п. 2.3 договору купівлі - продажу прав вимоги від 15 червня 2012р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ « Альфа- Банк», а також акт приймання-передачі прав вимоги. В акті приймання - передачі кредитних файлів також зазначено кредитний договір № 1406/0808/45-007 від 06.08.2008р., укладений з ОСОБА_2

Таким чином, аналіз зазначених вище документів свідчить про те, що ПАТ «Свердбанк» продав та передав ПАТ «Дельта Банк», а ПАТ «Дельта Банк» купив та прийняв, а в подальшому ПАТ «Дельта Банк» продав, а ПАТ «Альфа- Банк» купив та прийняв всі права вимоги, в тому числі і за договором поруки, який був укладений для забезпечення виконання кредитного договору, укладеного 06 серпня 2008 року між ВАТ «Свердбанк» та ОСОБА_2

Про те, що оригінал договору поруки передавався від одного банку до іншого і в теперішній час знаходиться у позивача, апеляційний суд пересвідчився шляхом огляду оригіналу договору поруки, укладеного 06 серпня 2008 р. між ВАТ «Свердбанк» і ОСОБА_1 для забезпечення виконання кредитного договору, укладеного 06 серпня 2008 року між ВАТ «Свердбанк» та ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення, також доводи апеляційної скарги про те, що із договору поруки № 1406/0808/45-007-Р-1 від 06.08.2008р. не вбачається умов про право Банку в односторонньому порядку передавати права за таким договором поруки новим кредиторам, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Суть правовідносин полягає в тому, що первісний кредитор поступається (передає) свої права в зобов'язанні (право вимоги боргу) іншій особі (новому кредитору). У результаті до останнього переходять усі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент їх переходу (ст. 514 ЦКУ). Закріплений в ст. 512 ЦК України перелік підстав, за яким кредитор у зобов'язанні може бути замінений не є вичерпним. Інші випадки можуть бути встановлені законами (але не договором і не іншими актами цивільного законодавства, передбаченими ст. 4 ЦК України). Згідно ч.3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки апелянт не є стороною договорів купівлі-продажу права вимоги, а за цими договорами мало місце відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора, а також враховуючи те, що ні кредитний договір, укладений 06 серпня 2008 року між ВАТ «Свердбанк» та ОСОБА_2, ні договір поруки, укладений 06 серпня 2008 р. між ВАТ «Свердбанк» і ОСОБА_1, не містять положень про заборону зміни кредитора у зобов'язанні, не містить такої заборони і діюче законодавство, яке регулює спірні правовідносини, то слід дійти висновку, що договори купівлі-продажу права вимоги не порушують прав відповідачів, оскільки згода боржника та поручителя на заміну кредитора у зобов'язанні не потрібна.

Боржник повинен бути тільки повідомлений про заміну первинного кредитора. У разі недотримання цієї вимоги виконання боржником свого зобов'язання первинному кредитору вважатиметься належним( ч.2 ст. 516 ЦК України). Боржник має також право не виконувати свого зобов'язання на користь нового кредитора до надання ним доказів переходу до нього прав у зобов'язанні ( ст. 517 ЦК України). При відступленні права вимоги боржник має право висувати проти вимог нового крелдитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про відступлення правав вимоги ( ст. 518 ЦК Украхїни). Правові дії щодо заміни кредитора в зобов'язанні відбуваються в такій самій формі, що й правові дії, на підставі яких виникло зобов'язання, право вимоги за котрим передається новому кредиторові( ст. 513 ЦК України). При цьому відступлення права вимоги можливе як за зобов'язанням, строки виконання якого вже настали, так і за зобов'язанням, яке ще не порушено та яке щойно має бути виконане надалі.

Як убачається з матеріалів справи між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 16 квітня 2015р. було укладено договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 1406/0808/45-007 від 06.08.2008р. Із тексту даного договору вбачається, що боржнику ОСОБА_2 було відомо про укладення зазначених вище договорів купівлі - продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно п. 11 договору поруки від 06.08.2008р. сторони домовились, що будь-які зміни основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збішення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Отже, сам по собі факт відступлення права вимоги права не призвів до порушення прав відповідачки. З вимогою про дострокове повернення кредиту, позивач звернувся до відповідачів в січні 2016р. та вимагав повернення заборгованості за кредитом протягом 30 календарних днів з моменту надіслання вимоги, а в березні 2016р. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, порука не є припиненою.

Розмір заборгованості відповідачкою ОСОБА_1 не оскаржується.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючить ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженаі протягом 30 днів з дня її проголошення до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді