Постанова № 71924701, 30.01.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року м. Чернівці

справа №725/1728/17

провадження №22-ц/794/88/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретар Костюк Л.С.

за участю: ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 листопада 2017 року, головуючий у суді І-й інстанції - суддя Войтун О.Б.,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності, визнання права власності на спадкове майно.

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності, визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності задоволено: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1025/10000 частини будинковолодіння, які складаються з приміщень 2-1 площею 10,6 кв. м., 2-2 площею 4,60 кв. м., 2-3 площею 34,50 кв. м., 2-4 площею 15,10 кв. м., 2-5 площею 12,90 кв. м., другого поверху майстерні літ. „Б", що знаходиться по АДРЕСА_1 внаслідок ліквідації колективного підприємства ,,Універсал". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2, просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності та визнання права власності на спадкове майно підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення цих вимог, в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним рішення суду підлягає зміні, а в решті рішення слід залишити без змін.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23 березня 1994 року між управлінням приватизації та комунальної власності при Чернівецькій обласній Раді народних депутатів та головою товариства покупців ОСОБА_3, який діяв в інтересах членів трудового колективу майстерень по художній обробці скла та ремонту електронасосів, було укладено договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу майстерень по художній обробці скла та ремонту електронасосів, що знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.56-61).

4 травня 1994 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засновано колективне підприємство ,,Універсал-І", яке створене на спільній частковій власності засновників підприємства, шляхом приватизації державного майна та приміщення майстерні по художній обробці скла та ремонту електронасосів (т.1, а.с.64-74).

Згідно із засновницьким договором від 21 квітня 1994 року та статутом колективного підприємства ,,Універсал-І" для забезпечення діяльності підприємства був створений статутний фонд у розмірі 15 633 400 крб у вигляді приміщення та майна, придбаного за договором купівлі-продажу № 17 від 23 березня 1994 року, і ділиться між засновками на частки відповідно до внесених коштів. Засновники мають в статутному фонді такі частки: ОСОБА_3 - 11433400 крб, що становить 73,2%, ОСОБА_1 - 2100000 крб - 13,4%, ОСОБА_5 - 1050000 крб - 6,7% та ОСОБА_6 - 1050000 крб - 6,7% (т.1, а.с.64-74).

Додатковою угодою від 19 березня 1998 року внесено доповнення до договору купівлі-продажу від 23 березня 1994р. №17 наступного змісту: на земельній ділянці розташовані такі споруди: житловий будинок (цегла) літ. ,,А" -174,80 кв. м., майстерні (цегла) літ. ,,Б" - 157,60 кв. м. У власність покупця переходить 28/100 частини майстерень літ. ,,Б", які складаються з приміщень: 1-1 площею 33,60 кв. м., 1-2 площею 0,70 кв. м., 1-3 площею 16,50 кв. м., 1-4 площею 14,30 кв. м., 1-5 площею 14,80 кв. м., 2-1 площею 10,60 кв. м., 2-2 площею 4,60 кв. м., 2-3 площею 34,50 кв. м., 2-4 площею 15,10 кв. м., 2-5 площею 12,90 кв. м., загальною корисною площею 157, 60 кв. м. (т.1, а.с.62-63).

З протоколу №1 від 12 грудня 1997 року вбачається, що загальними зборами підприємців КП ,,Універсал-І" вирішено заяву ОСОБА_3 про вихід його з цього підприємства та виділення йому його частки майна у натурі, а також надано право представництва і підпису від КП ,,Універсал-І" ОСОБА_1 (т.1, а.с.16-17).

Відповідно до статті 8 Закону України ,,Про підприємництво" (в редакції, що діяла на день прийняття рішення про вихід ОСОБА_3 з КП ,,Універсал-І") державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводилась у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Згідно з п.16 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміни в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 18 цього Положення у разі внесення змін до установчих документів, пов'язаних із виходом із складу засновників суб'єкта підприємницької діяльності, фізична особа подає нотаріально засвідчену копію документа про свою згоду на вихід, а юридична особа - копію документа, що посвідчує згоду на вихід (заява, лист).

Пунктом 11 засновницького договору та пунктом 3.11. статуту КП ,,Універсал-І" передбачено, що збільшення (зменшення) статутного фонду підприємства проводиться за рішенням зборів засновників та відповідно до чинного законодавства України. Додаткові внески засновників впливають на розмір їх часток в статутному фонді. Зміни розміру статутного фонду заносяться в засновницький договір та статут і підлягають державній реєстрації.

Судом встановлено, що після прийняття рішення загальними зборами підприємців КП ,,Універсал-І" про виділення ОСОБА_3 його частки в натурі змін до статуту в частині складу засновників та обсягу статутного фонду не було внесено і відповідно не проводилась їх державна реєстрація.

29 червня 1998 року між КП ,,Універсал-І" в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняв у дар 14/100 частин приміщення майстерень, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складаються з будівлі літ. „Б", а саме: приміщення 1-1 площею 33,60 кв. м., приміщення 1-2 площею 0,70 кв. м., приміщення 1-3 площею 16,50 кв. м., приміщення 1-4 площею 14,30 кв. м., приміщення 1-5 площею 14,80 кв. м. (т.1, а.с.18).

Оспорюючи вказаний договір, позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1, який діяв від імені КП ,,Універсал-І", не мав повноважень на відчуження майна цього підприємства.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання вказаного договору недійсним, виходив з необґрунтованості цієї вимоги та спливу позовної давності.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Згідно з ч.1 ст.243 ЦК УРСР 1963 року за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України „Про підприємства в Україні", який був чинний на час укладення оспорюваного договору, підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.5. статуту КП ,,Універсал-І" передбачено, що підприємству надається право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власників (протокол зборів засновників або уповноваженого ним органу (т.1, а.с.71).

В оспорюваному договорі дарування зазначено, що ОСОБА_1 при укладенні цього договору діяв в інтересах КП ,,Універсал-І" на підставі протоколу № 1 від 12 грудня 1997 року.

Однак, як вбачається з вказаного протоколу, загальними зборами засновників КП ,,Універсал-І" було вирішено заяву ОСОБА_3 про вихід з цього підприємства та виділення йому його частки майна у натурі. Дозволу на безоплатну передачу ОСОБА_3 14/100 частин приміщення майстерень, що знаходиться по АДРЕСА_1, власниками, тобто засновниками цього підприємства, не надавався, а надання зборами ОСОБА_1 права представництва і підпису від КП ,,Універсал-І" не можна вважати як надання йому дозволу на відчуження вказаного майна.

Отже, договір дарування 14/100 частин приміщення майстерень, що знаходиться по АДРЕСА_1, який був укладений 29 червня 1998 року між КП ,,Універсал-І" та ОСОБА_3, не відповідає вимогам ст.10 Закону України „Про підприємство" та статуту цього підприємства.

За змістом ст.48 ЦК УРСР 1963 року угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною.

З огляду на викладене помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що при укладенні вказаного договору були дотримані всі вимоги закону, тому з мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання суду на необґрунтованість позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним як на підставу відмови у задоволенні цієї вимоги.

Водночас апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачами встановленого законом строку для звернення до суду з вимогою про визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до ст.71ЦК УРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦК УРСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Оспорюваний договір був укладений 29 червня 1998 року, а з позовом до суду про визнання його недійсним позивачі звернулися 20 квітня 2017 року.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання за ним право власності на майно, що залишилось після ліквідації КП ,,Універсал-І".

Відповідно до інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 приміщення, які набуті ОСОБА_3 за договором дарування, розташовані на першому поверсі будівлі літ ,,Б" та їх загальна площа становить 79,9 кв. м. (т.1, а.с.76-85).

Після відчуження вказаних приміщень у власності КП ,,Універсал-І" залишився другий поверх будівлі літ. „Б", що становить 14/100 частин майстерні загальною площею 77,70 кв. м. та складається з приміщень 2-1 площею 10,60 кв. м., 2-2 площею 4,60 кв. м., 2-3 площею 34,50 кв. м., 2-4 площею 15,10 кв. м., 2-5 площею 12,90 кв. м.

За правилами ст.37 ЦК УРСР 1963 року юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

На підставі рішення арбітражного суду Чернівецької області від 12 січня 2001 року ліцензійно-реєстраційною палатою Чернівецької міської ради скасовано державну реєстрацію колективного підприємства ,,Універсал-І", у зв'язку з чим було проведено ліквідацію цього підприємства (т.1, а.с.19, 87, 90).

Оскільки після прийняття загальними зборами засновників КП ,,Універсал-І" рішення про вихід ОСОБА_3 з цього підприємства та виділення йому його частки в натурі змін до статуту щодо складу засновників та обсягу статутного фонду не було внесено і не проводилась їх державна реєстрація, то ОСОБА_3 як засновник має право на частку у майні КП ,,Універсал-І", що залишилось після його ліквідації.

Згідно з розрахунком Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації частка ОСОБА_3 у майні, яке залишилося після ліквідації КП „Універсал-І", становить 1025/10000 частин будівлі майстерні літ. „Б", що знаходиться по АДРЕСА_1 (т.2, а.с.23).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання за ними права власності на майно, яке залишилося після ліквідації КП „Універсал-І", суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали доказів на підтвердження розмірів часток у спірному майні, на які вони претендують, та не конкретизовано ними на яку саму будівлю по АДРЕСА_1 слід визнати за ними право власності.

Проте такі висновки суду не ґрунтуються на законі та не відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належать частки у будівлі майстерні літ. „Б", що знаходиться по АДРЕСА_1.

Виходячи з того, що після ліквідації КП ,,Універсал-І" залишилось 14/100 частин майстерні загальною площею 77,70 кв. м. по АДРЕСА_1, та відповідно до засновницького договору і розрахунку Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації частка ОСОБА_1 у спірному майні становить 187/10000, ОСОБА_5 - 94/10000, ОСОБА_6- 94/10000 (т.1, а.с.12-13, т.2, а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на 94/10000 частин будівлі майстерні по АДРЕСА_1.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв її син - ОСОБА_1, якому 27 березня 2017 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним не надано документи, які підтверджують право ОСОБА_6 на частку у спірному майні та її розмір (т.1, а.с.24).

Отже, частка ОСОБА_1 у спірному майні становить 281/10000 (187/10000 + 94/10000 = 281/10000), а ОСОБА_5 - 94/10000 і на ці частки слід визнати за ними право власності.

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності та визнання права власності на спадкове майно відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення цих вимог, а в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним - підлягає зміні. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 342 грн 86 коп (1280 х 375/10000 : 14/100 = 342,86) та за подання апеляційної скарги - 1384 грн 41 коп (5173,05 х 281/10000 : 10,5/100 = 1384,41), а всього 1727 грн 27 коп. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 463 грн 11 коп (1724,36 х 94/10000 : 3,5/100 = 463,11).

Керуючись ст.ст.141, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності та визнання права власності на спадкове майно скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання права власності на майно внаслідок ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 281/10000 частину будівлі майстерні літ. „Б", що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з приміщень: 2-1 площею 10,60 кв. м., 2-2 площею 4,60 кв. м., 2-3 площею 34,50 кв. м., 2-4 площею 15,10 кв. м., 2-5 площею 12,90 кв.м.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 94/10000 частини будівлі майстерні літ. „Б", що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з приміщень: 2-1 площею 10,60 кв. м., 2-2 площею 4,60 кв. м., 2-3 площею 34,50 кв. м., 2-4 площею 15,10 кв. м., 2-5 площею 12,90 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції та апеляційної скарги в розмірі 1727 грн 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 463 грн 11 коп за подання апеляційної скарги.

Рішення суду в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання договору дарування недійсним змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на необґрунтованість цієї позовної вимоги як на підставу відмови у її задоволенні.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 січня 2018 року.

Головуючий В.Ф. Міцней

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак