Ухвала суду № 71921631, 31.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/47/18

Провадження № 11-сс/779/44/2018

Категорія ст. 181 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І. Г. І.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

Гриновецького Б.М., Васильєва О.П.

з участю секретаря Шандаловича А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Міськів Оксани Тарасівни, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2018 року про задоволення клопотання слідчого СВ Городенківського ВП Коломийського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Чіляка В.В., у кримінальному провадженні №12018090150000018, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, -

за участю: прокурора Чепіля Ю.Д.

підозрюваного ОСОБА_4

захисника Міськів О.Т.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Міськів О.Т., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати, як необґрунтовану, обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Одночасно апелянт зазначає, що апеляційну скаргу подано в строк, а саме в останній день подачі - 22.01.2018 року, що підтверджується поштовим конвертом. В обґрунтування своєї незгоди з ухвалою слідчого судді, апелянт посилається на те, що клопотання слідчого та додатки до нього не відповідають вимогам, регламентованим ст. 184 КПК України, клопотання підготовлено формально, з викладенням лише обставин події та зазначенням суб'єктивної думки слідчого щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Апелянт вказує, що підозрюваний ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненому та добровільно видав викрадені ним речі, заявив про намір примиритися з потерпілим, що, на думку апелянта, суттєво знижують ризики у кримінальному провадженні. Вважає, що слідчим суддею не мотивовані висновки в частині того, чому до підозрюваного не можливо застосувати домашній арешт, хоча підозрюваний має постійне місце мешкання, проживає з цивільною дружиною та здійснює догляд за нею.

Ухвалою слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2018 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з визначенням розміру застави в межах 25 мінімальних заробітних плат, що становить 44050 грн.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, слідчий суддя врахував наявність доказів про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, за яке може бути призначено покарання до 6 років позбавлення волі, а також матеріали, що характеризують підозрюваного, який не має постійного джерела доходу, раніше судимий, тому усвідомлює неминучість покарання за вчинене діяння. Слідчим суддею встановлено, що слідчим в судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також в повному обсязі доведено обставини, які оправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу, що, на думку слідчого судді, унеможливлює застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів. Крім того, слідчим суддею визначено розмір застави, що становить 25 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки, на думку судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний та його захисник просили вимоги апеляційної скарги задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати, обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, проте в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Отже, останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 15.01.2018 року є 22.01.2018 року, та згідно поштового відправлення, а також конверту, долучених до неї, саме в цей день апеляційну скаргу було відправлено поштою, що в свою чергу свідчить про своєчасність оскарження.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 13.10.2017 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, 13.10.2017р. обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017090150000239 від 11.10.2017 р. направлено для розгляду по суті до Городенківського районного суду Івано-Франківської області. Незважаючи на це, 06.01.2018 близько 00:30 год., ОСОБА_4, з метою вчинення крадіжки чужого майна прийшов до господарства по АДРЕСА_2, належного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1. Перебуваючи на подвір'ї вищевказаного господарства, ОСОБА_4, переконавшись, що власника господарства ОСОБА_6 немає, вирішив проникнути до підсобного приміщення та вчинити крадіжку. Користуючись вигідною обстановкою: темною порою доби, відсутністю сторонніх осіб, ОСОБА_4 за допомогою металевого гака, який знайшов у вищевказаному господарстві, пошкодив металевий ланцюг, до якого кріпився навісний замок та проник до підсобного приміщення, звідки викрав бувші у вжитку речі: газовий балон вартістю 300 грн., коробку передач від мотоцикла марки МТ-10 вартістю 500 грн., задній міст до мотоцикла марки МТ-10 вартістю 300 грн., редуктор до мотоцикла марки МТ-10 вартістю 300 грн., колісний диск від мотоцикла марки МТ-10 вартістю 200 грн. та чотири поршня до автомобіля марки ЗАЗ «Запорожець» вартістю 100 грн. за один поршень. Викрадені речі ОСОБА_4 почергово переніс до місця свого проживання в АДРЕСА_3, тим самим викраденим майном повністю розпорядився, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 2000 грн.

13.01.2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України (а.п. 6-8).

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України.

Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти спробі підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжувати свою злочинну діяльність, тобто вчинити інші кримінальні правопорушення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя вмотивовано дійшов такого висновку, дотримавшись вимог закону, довівши те, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, при наявності яких застосування іншого запобіжного заходу, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам, врахувавши при цьому й тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4

Підставою для такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 є обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема відомості про вчинений злочин внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2018 року за №12018090150000018 та протоколом допиту підозрюваного (а.п. 9-11).

Вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, відповідальність за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, тобто останній, відповідно до ст.. 12 КК України, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Апеляційним переглядом встановлено, що при обрані запобіжного заходу, слідчим суддею, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, об'єктивно взято до уваги як наведене вище, так й данні, що характеризують особу ОСОБА_4 зокрема те, що останній був раніше судимий, не працює, що свідчить про те, що він не став на шлях виправлення.

За таких обставин слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав обвинуваченого, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тому застосування відносно нього інших більш м'яких запобіжних заходів буде недостатньо для запобігання наявним ризикам, що зазначені у клопотанні органів досудового розслідування.

В той же час, апеляційний суд вважає, що запропонований апелянтом вид запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не буде достатнім для запобігання ризиків, визначених в клопотанні слідчого.

Дані про особу підозрюваного, на які вказує захисник, зокрема наявність постійного місця мешкання, проживання з цивільною дружиною тривалий час та здійснення догляду за нею, на думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, не зменшують ступеню заявлених ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни йому запобіжного заходу.

Доводи апелянта про те, що слідчим суддею не зазначено обґрунтування того, чому до підозрюваного не може бути застосовано домашній арешт, є безпідставними, оскільки зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що слідчий суддя дійшов наступного висновку: «Наведене свідчить про те, що шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 неможливо запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні», що в свою чергу спростовує вказані доводи апелянта в цій частині (а.п. 52).

Підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Крім того, на думку колегії суддів, слідчий суддя з урахуванням приписів ч. 5 ст. 182 КПК України, дійшов правильного висновку щодо розміру застави саме у виді 25 мінімальних заробітних плат, розмір який є помірним для підозрюваного, та, в свою чергу, достатнім для мети забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків під умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.

Доводи апелянта в частині того, що клопотання слідчого підготовлено формально, з викладенням лише обставин події, та зазначенням суб'єктивної думки слідчого щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також що клопотання та додатки до нього не відповідають вимогам, регламентованим ст. 184 КПК України, є безпідставні, оскільки всі необхідні вимоги щодо змісту та форми клопотання слідчим виконано, зокрема, клопотання підписано слідчим, погоджено з прокурором, воно містить обґрунтування слідчого про необхідність обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а перелік додатків співпадає з долученими до нього документами, та містить матеріали, якими слідчий обґрунтовує свої доводи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вимог чинного кримінального процесуального законодавства, що передбачає порядок розгляду таких клопотань, та діяв у відповідності до норм КПК України, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим не вбачає підстав для його скасування.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 176-178, 181, 194, 198, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Міськів Оксани Тарасівни, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення

Ухвалу слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2018 року про задоволення клопотання слідчого СВ Городенківського ВП Коломийського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Чіляка В.В., у кримінальному провадженні №12018090150000018 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

О.П. Васильєв

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло