Постанова № 71921465, 22.01.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2254/17

Провадження № 2-а/352/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Кукули О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивачка 08.12.2017 р. звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, у якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Свій позов обґрунтовувала тим, що 29.09.2017 р. відповідачем призначено пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж роботи становить 38 років 11 місяців і 14 днів. Згідно вимог п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків-35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. 01.11.2017 р. вона звернулася до відповідача із заявою щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Однак відповідач відмовив їй у виплаті такої допомоги, мотивуючи, що зарахувати період роботи з 01.10.1988 р. по 01.08.1991 р. на посаді вихователя та завідуючої дитячим садком в радгоспі «50-ти річчя Жовтня» та період роботи в колгоспі «Жовтень» з 01.01.1983 р. по 12.09.1988 р. на посаді вихователя до спеціального стажу немає підстав, оскільки вказані дитячі заклади не відносились до державної або комунальної форми власності. Вважає таку відмову незаконною, оскільки відповідно до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені у тому числі Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”. До вказаного переліку входять посади директорів (завідуючі), вихователів дошкільних навчальних закладів всіх типів. У період її роботи з 01.01.1983 р. до 01.08.1991 р., який відповідач не зарахував до спеціального стажу, колгоспи відносились до соціалістичної власності, тому даний період роботи прирівнюється до роботи у закладах державної та комунальної власності.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, у поданій суду заяві просила справу розглянути у її відсутності, позов підтримала і просила його задовольнити.

Представник відповідача у письмовому запереченні посилався на необгрунтованість заявлених позивачкою вимог, оскільки дійсно відповідно до п.7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Період роботи позивачки з 01.10.1988 р. до 01.08.1991 р. на посаді вихователя та завідуючої дитячим садком у радгоспі «50-річчя Жовтня» та період роботи в колгоспі «Жовтень» з 01.01.1983 р. по 12.09.1988 р. на посаді вихователя зарахувати до спеціального стажу немає законних підстав, тому що колгоспи мали колективну форму власності і не належали до закладів і установ державної або комунальної форми власності. Таким чином, загальний стаж роботи позивачки становить 38 років 11 місяців та 14 днів, у тому числі стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1436, становить 28 років 06 місяців та 13 днів на час досягнення пенсійного віку, тому права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вона не має. Просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання одноразової грошової допомоги як педагогічному працівнику відповідно до п.7-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позивачка перебуває на обліку в Тисменицькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та з 29.09.2017 р. отримує пенсію за віком на загальних підставах від загального стажу роботи 38 років 11 місяців 14 днів.

Листом № 76/Ш-15 від 15.11.2017 р. відповідач відмовив позивачці у зарахуванні періоду роботи в колгоспі «Жовтень» з 01.01.1983 р. до 12.09.1988 р. на посаді вихователя та періоду роботи з 01.10.1988 р. до 01.08.1991 р. на посаді вихователя та завідуючої дитячим садком у радгоспі «50-річчя Жовтня» до спеціального стажу, посилаючись на те, що колгоспи мали колективну форму власності і не належали до закладів і установ державної або комунальної форми власності.

За змістом пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального трудового стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 р. - не менше 25 років, з 1 квітня 2017 р. до 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, до таких посад віднесено посади директорів (завідуючі), вихователів дошкільних навчальних закладів всіх типів. Приміткою 3 до вказаного Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До стажу педагогічної роботи працівникам зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963, зокрема завідувачі, вихователі дошкільного навчального закладу.

У відповідності до ст.29 Закону України «Про освіту» (у редакції від 23.05.1991 р.) структура освіти включає дошкільну освіту.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 16, 18 Закону УPCP «Про народну освіту» від 28.06.1974 р., що діяв на час роботи позивачки у вказаний період, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім’ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що воспорюваний період дитячі дошкільні заклади відносились до державної і колективної власності, а з 2004 р. з набранням чинності ЦК України 2003 р. дитячі дошкільні заклади відносяться до державної, комунальної, а також приватної власності, суд вважає, що період роботи позивачки з 01.01.1983 р. до 12.09.1988 р. у колгоспі «Жовтень» на посаді вихователя та з01.10.1988 р. до 01.08.1991 р. у радгоспі «50-річчя Жовтня» на посаді вихователя та завідуючої дитячим садком підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає позивачці право на пенсію за вислугу років як педагогічному працівнику.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу.

З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень слід стягнути у користь позивачки понесені нею судові витрати у розмірі 640 грн. по сплаті судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст.19 Конституції України, п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення’’, ст.29 Закону України «Про освіту», ст.5 Закону України «Про дошкільну освіту», Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28.06.1974 року, Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909, Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 14.06.2000 р. № 963,керуючись ст.ст. 139, 244-246 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Тисменицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Тисменицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Тисменицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги, яка до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 31.01.2018 р.

Головуюча М.М.Хоминець