Рішення № 71919909, 27.12.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7577/15-ц

Провадження № 2/204/28/17

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права власності на частки у спільному майні та визнання права власності на ці часки, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, який 27 листопада 2015 року уточнив та остаточно просив припинити право власності ОСОБА_3 на 9/100 частини, ОСОБА_4 на 21/200 частини, ОСОБА_5 на 7/200 частини, ОСОБА_6 на 7/200 частини, ОСОБА_7 на 7/200 частини домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 46 з виплатою компенсації вартості часток з депозитного рахунку суду. Визнати за ним право власності на 33/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 46 та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі. В обґрунтування позову вказав, що він є власником 67/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 46 та складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 129,3 кв.м., сараїв Д, Ж, З, погрібу під літ. Д, вбиральні літ. Е,Л, споруди літ. 1-3,7. Право власності виникло на підставі договору дарування від 01 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в реєстрі за № 1717, та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 47088414 від 06 листопада 2015 року. Житловий будинок в домоволодінні складається з цокольного поверху загальною площею 41,8 кв.м. (кухня 1-1, житлові кімнати 1-2,1-3,1-4, комора 1-5, коридор 1-6, сіни 1-7), першого поверху, який складається з кв. № 2 загальною площею 27,3 кв.м. (житлові кімнати 2-1,2-2, кухня 2-3, сини 2-4) та кв. № 3 загальною площею 73,9 кв.м. (тамбур 3-1, кухня 3-2, санвузол 3-3, житлові 3-4, 3-5,3-6,3-7,3-8). Згідно Інформаційної довідки, ОСОБА_3 володіє 9/100 частини домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 25 березня 2008 року, посвідченого в реєстрі за № 5-648; ОСОБА_4 володіє 21/200 частиною домоволодіння на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2007 року. Також, даним рішенням суду визнано право власності на домоволодіння за співвласниками ОСОБА_9, який помер на 3/100 частини, та за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 7/200 частини домоволодіння. Оскільки на даний час в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про речові права ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 то можна дійти висновку про те, що такі їх права належним чином не виникли та не є підтвердженими, оскільки згідно з п. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідачі по справі ніколи не проживали в спірному будинку та на даний час проживають у іншій країні. Ділянка фактично вся зайнята будівлями і добудувати чи прибудувати додаткові будівлі неможливо. До входу в житловий будинок мається єдиний заїзд/виїзд шириною 3 метри, обмежений будинком і огорожею з сусідньою ділянкою. Тому, вся вільна від забудови площа земельної ділянки може бути тільки запропонована в спільному користуванні співвласників, що є неможливим, оскільки співвласники не є його родичами і між ними відсутні близькі або товариські стосунки. Варіанти роздільного користування земельною ділянкою також не виявляються можливими. Крім того, він не має можливості скористуватися своїм правом на приватизацію даною земельної ділянки. Оскільки відповідачі не дають згоди на приватизацію землі. Даний будинок та прибудинкові господарські споруди знаходиться у незадовільному стані, відповідачі ними не користуються та не приймають заходи по покращенню домоволодіння або удержанню його у задовільному стані, чим грубо порушують норми ст. 360 ЦК України. Підтвердженням цього стала пожежа, що виникла 04 червня 2008 року в квартирі № 2. Яка фактично належить ОСОБА_3, внаслідок допущення власником квартири вільного доступу інших осіб, про що складено акт 05 червня 2008 року. Внаслідок чого стан домоволодіння ще більше погіршився та через деякий час його взагалі неможливо буде відновити. На даний час домоволодіння не придатне для належного проживання та використання його за призначенням. Частки кожного з відповідачів є незначними в порівнянні з його часткою і не можуть бути виділені в натурі, а припинення їх права власності відповідачів не спричинить суттєвої шкоди їх інтересам, оскільки вони мають власне житло. Крім того, він та відповідачі не є членами однієї сім’ї, що також унеможливлює спільне користування будинком та прибудинковими спорудами. Він готовий сплатити на депозитний рахунок суду вартість часток домоволодіння всіх відповідачів. У зв’язку з чим він вимушений звернутися з даним позовом до суду.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги позивача з підстав викладених у позовній заяві. Також суду вказав, що ст. 365 ЦК України передбачено підстави можливості припинення права власності за рішенням суду. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 268/269-17 від 21 червня 2017 року, домоволодіння № 46 по вул. Робоча у м. Дніпро (Дніпропетровськ) не придатне для постійного проживання людей чи ведення підсобного господарства, а відтак експертним дослідженням встановлено, що будівля потребує капітального ремонту. Статтями 318-322 ЦК України передбачено, що власність зобов’язує. Тобто, зобов’язує усіх співвласників колективно, відповідно до своєї частки брати участь в утриманні домоволодіння, в тому числі здійснювати його ремонт. Натомість, всі інші співвласники відмежувалися від участі в утриманні майна, а без їх згоди позивач не має можливості здійснювати капітальний ремонт, відтак задоволення позовних вимог в цій ситуації є єдиним дієвим засобом та механізмом захисту прав позивача, як власника домоволодіння. Судовою будівельно-технічною експертизою встановлена вартість домоволодіння, яка становить 158845 грн., з яких частка позивача становить 67/100 і складає 106426 грн., тобто більше 2/3 від загальної вартості, в той час, коли сумарно інші частки співвласників складають лише 1/3 загальної вартості домоволодіння. За таких умов, внаслідок неналежного утримання домоволодіння, а саме відсторонення інших співвласників від здійснення капітального ремонту, позивач несе найбільш матеріальні збитки, а в цілому може і втратити свою власність. Частки кожного співвласника є незначними. Співвласнику ОСОБА_4 у грошовому вимірі належить частка домоволодіння вартістю 16 678 грн. і вона є найбільшою, не враховуючи частки позивача, серед інших співвласників. Співвласнику ОСОБА_3 належить частка 14 296 грн., співвласникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 5 560 грн., а частка співвласника ОСОБА_9 становить 4 765 грн. Отже частки інших співвласників є незначними і припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам їх сімей. Вказана експертиза встановила, що домоволодіння є неподільним, не придатне для постійного проживання людей чи ведення підсобного господарства. Вважає, що висновок судово будівельно-технічної експертизи доводить наявність визначених законодавством підстав для задоволення позову.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 01 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в реєстрі за № 1717 на праві приватної власності належить 67/100 частини домоволодіння розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 46, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.100).

ОСОБА_4 на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2007 року на праві приватної власності належить 21/200 частини домоволодіння розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 46, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 97).

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину (ВКІ № 727993 реєстр № 5-648) від 25 березня 2008 року, виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на праві приватної власності належить 9/100 частини домоволодіння розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 46, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 103).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 липня 1998 року виданого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 5-1320 ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11 належить 1/6 частина житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Робоча, 46 (а.с. 101).

Також, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2007 року визнано право власності на домоволодіння № 46, розташованого по вул. Робоча у м. Дніпропетровську за ОСОБА_9 на 3/100 частини домоволодіння і за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 7/200 частини за кожним (а.с. 91-96).

Згідно технічного паспорту, виготовленого спеціалістами КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 11 травня 2007 року, та акту ідеальних часток від 29 квітня 2003 року, домоволодіння № 46 по вул. Робоча у м. Дніпропетровську розташоване на земельній ділянці площею 467 кв.м. і складається з житлового будинку літ. А-1 в цокольному приміщенні: кухня 1-1, житлові кімнати 1-2,1-3,1-4, комора 1-5, коридор 1-6, сіни 1-7, першого поверху, який складається з кв. № 2 загальною площею 27,3 кв.м. (житлові кімнати 2-1,2-2, кухня - 2-3, сини - 2-4) та кв. № 3 загальною площею 73,9 кв.м. (тамбур - 3-1, кухня - 3-2, санвузол - 3-3, житлові - 3-4, 3-5,3-6,3-7,3-8), сараїв Д, Ж, З, погрібу під літ. Д, вбиральні літ. Е,Л, споруди літ. 1-3,7(а.с.12-14, 106-129).

04 червня 2008 року приблизно о 23 год. 15 хвл. у житловому будинку № 46 по вулю. Робоча у м. Дніпропетровську у квартирі № 2, власником якої є ОСОБА_9 відбулася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено перекриття квартири № 2 площею 25 кв.м. та перекриття квартири № 3 площею 20 кв.м., віконні рами квартири № 1 площею 2 кв.м. Ймовірна причина пожежі внаслідок небезпечного поводження з вогнем невстановленою особою, оскільки до кв. № 2 вільний доступ (відсутні вхідні двері та вікна), що підтверджується актом про пожежу від 05 червня 2008 року (а.с. 15).

Згідно висновків судово будівельно-технічної експертизи, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 21 червня 2017 року, ринкова вартість домоволодіння № 46 по вул. Робоча у м. Дніпро складає 158 845 грн. При проведенні дослідження встановлено, що домоволодіння № 46 по вул. Робоча у м. Дніпро не придатне для постійного проживання людей чи ведення підсобного господарства. Враховуючи, що фізичний знос конструкцій непридатний до експлуатації, а елементи будинку знаходяться в зруйнованому стані розподіл в натурі житлового будинку та домоволодіння № 46 по вул. Робоча у м. Дніпро відповідно до часток співвласників: 67/100 частки, яка належить ОСОБА_1; 9/100 частки, яка належить ОСОБА_3; 21/200 частки, яка належить ОСОБА_4; 3/100 частки, яка належить ОСОБА_9; по 7/200 частки, які належать ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – технічно неможливий. Співвласникам домоволодіння № 46 по вул. Робоча у м. Дніпро можуть бути виплачені наступні компенсації: співвласнику ОСОБА_1, якому належить 67/100 частки – 106426 грн.; співвласнику ОСОБА_3, якому належить 9/100 частини – 14 296 грн.; співвласнику ОСОБА_4, якому належить 21/200 частини – 16678 грн.; співвласнику ОСОБА_9, якому належить 3/100 частини – 4 765 грн.; співвласнику ОСОБА_5, якому належить 7/200 частини – 5560 грн.; співвласнику ОСОБА_6, якому належить 7/200 частини – 5560 грн.; співвласнику ОСОБА_7, якому належить 7/200 частини – 5560 грн.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами ч. 1ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно із ст. ст. 355, 356 ЦК України власність двох чи більше із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні права власності мають рівні права.

В частині 1 ст. 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту ч. 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачем на депозитний рахунок суду внесено кошти вартості часток домоволодіння, що належать відповідачам у сумі 52419 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.923226479.1 (а.с.173).

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 сформулював правову позицію від 15 травня 2013 року, згідно з якою для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02 липня 2014 року, якою роз’яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зі змісту практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч.1ст. 365 ЦК України, яка обов’язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.

Оцінюючи надані позивачем докази та встановлені судом обставини, суд вважає, що умови, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України, є недоведеними.

Посилання позивача та його представника про неможливість спільного володіння та користування домоволодінням обґрунтовується тим, що співвласники не є його родичами і між ними відсутні близькі або товариські стосунки, відповідачі у домоволодінні не проживають, не приймають участі в його утриманні та збереженні спільного майна, а також усіляко відмежуються від капітального ремонту домоволодіння судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд вважає, що не проживання відповідачів у домоволодінні протягом тривалого часу не свідчить про неможливість спільного володіння та користування, оскільки не підтверджує наявність спору між сторонами з цього приводу, зокрема того, що відповідачі будь-яким способом чинять позивачу перешкоди у володінні та користуванні спільною квартирою, існує конфлікт з нього приводу тощо.

Посилання позивача на те, що відповідачі не приймають участі в утриманні домоволодіння та збереженні спільного майна, чи капітального ремонту домоволодіння жодним чином не підтверджено. Крім того, відносини співвласників щодо участі в утриманні спільного майна не впливають на можливість припинення права одного співвласників на частку у спільному майні.

Стаття 365 ЦК України не передбачає таких підстав для припинення права на частку у спільному майні, як відсутність участі в утриманні спільного майна. В разі, якщо один із співвласників відмовляється брати участь в утриманні спільного майна, діючим законодавством передбачено спосіб захисту права інших співвласників, а саме: той співвласник, який несе витрати по утриманню спільного майна, має право пред’явити позов до інших співвласників про стягнення коштів, які він витратив на утримання спільного майна.

Суд не може погодитись з посиланням позивача на те, що частки відповідачів у спільному майні є незначними. Поняття «незначна частка» є оціночним і має встановлюватися, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому умовою припинення права на частку є саме незначний розмір частки у праві, а не частини спільного майна, яка припадає на цю частку.

Позивач посилається на те, що припинення права відповідачів на частку у спільному майні, не завдасть істотної шкоди відповідачам, але позивачем не надано доказів того, що відповідачі та члени їх сімей забезпечені іншим житлом.

Враховуючи, що внаслідок припинення права на частку у спільному домоволодінні відповідачі члени їх сімей будуть позбавлені житла, суд приходить до висновку, що припинення їх прав власності може завдати істотної шкоди їхнім інтересам.

Оскільки, суд вважає, що не має підстав для задоволення позовних вимог про припинення права власності на частки з виплатою компенсації вартості часток з депозитного рахунку, то необхідно грошові кошти у розмірі 52 419 грн. внесені ОСОБА_1 21.12.2017 року на депозитний рахунок суду: р/р 37312066017442, код отримувача 26239738, МФО отримувача 820172, повернути ОСОБА_1 після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 317, 321, 355, 356, 383, 346, 365 ЦК України, ст. ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення права власності на частки у спільному майні та визнання права власності на ці часки – відмовити.

Грошові кошти у розмірі 52 419 грн. внесені ОСОБА_1 21.12.2017 року на депозитний рахунок суду: р/р 37312066017442, код отримувача 26239738, МФО отримувача 820172, повернути ОСОБА_1 після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська