Ухвала суду № 71919341, 26.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

26 вересня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М., перевіривши апеляційні скарги захисників Кириленка Р.О., обвинуваченого ОСОБА_3 і прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12015100080000615,

у с т а н о в и в :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2016 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.119 КК України, і йому призначено покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.1 ст.119 КК України - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, і йому призначено покарання:

- за ч.3 ст.187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч.1 ст.263 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.396 КК України, і йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України - 4 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.396 КК України - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.71 КК України до призначеного цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року і за сукупністю вироків ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Цим же вироком у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 136 400 гривень відмовлено. Цивільний позов ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої моральну шкоду в сумі 400 000 гривень, і в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди відмовлено.

23.08.2016 року захисник Кириленко Р.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_5 винуватим за ч.1 ст.263 КК України скасувати і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Також захисник просить пом'якшити призначене ОСОБА_5 за ч.3 ст.187 КК України покарання, застосувавши положення ч.1 ст.69 КК України, до 5 років позбавлення волі.

Як зазначає захисник, висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_5 незаконного придбання, зберігання та перевезення вогнепальної зброї не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах.

24.08.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить вирок суду першої скасувати і закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, обвинувачений вказує, що докази вчинення ним кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України, якими суд мотивував свої висновки, є недопустимими, оскільки отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, в тому числі недоторканості житла та права на захист. Звертає увагу на допущені стороною захисту порушення під час відкриття матеріалів кримінального провадження. Що стосується визнання його винуватим за ч.1 ст.396 КК України, то вважає, що висновки суду в цій частині не підтверджуються жодними доказами, а тому суд мав витлумачити усі сумніви на його користь.

24.08.2016 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 Апреленко О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати і ухвали новий вирок, яким: ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, і призначити йому покарання за п.6 ч.2 ст.115 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

Також прокурор просить визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.396 КК України, і призначити кожному з них за кожний злочин окремо та за сукупністю злочинів, а ОСОБА_3 і за сукупністю вироків таке ж покарання, як його призначив суд першої інстанції.

Як стверджує прокурор, суд першої інстанції невірно оцінив наявні в справі докази, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_4 умислу на умисне вбивство ОСОБА_8 з корисливих мотивів, і безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_4 з п.6 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України, що потягло призначення ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м'якість.

Вивчивши апеляційні скарги та матеріали кримінального провадження, вважаю, що вони підлягають прийняттю до розгляду апеляційним судом.

Апеляційні скарги відповідають вимогам ст.396 КПК України, подані у встановлений законом строк особами, які мають на це право. Підстави для повернення апеляційних скарг або відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні.

А тому апеляційне провадження належить відкрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.398 КПК України,

у х в а л и в :

Відкрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами захисників Кириленка Руслана Олександровича, обвинуваченого ОСОБА_3 і прокурора у кримінальному провадженні на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3.

Надіслати учасникам судового провадження копії ухвали з копіями апеляційних скарг та інформацією про їхні права та обов'язки.

Встановити строк, протягом якого учасники судового провадження можуть подати заперечення на апеляційні скарги, до 7 жовтня 2016 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Тютюн Т.М.